Як це – не бути ані політиком, ані дипломатом та стати членом делегації до ООН
У 2019-му році мені випала честь стати учасницею жіночої делегації від України до ООН. Наша делегація – громадська, не офіційна. 18 представниць бізнесу, влади (як державного, так і місцевих рівнів), а також громадянського суспільства об'єдналися, щоб під час 63-ї Сесії Комісії ООН привернути увагу до залучення жінок на різних рівнях політичних та бізнесових процесів, створення умов для проявлення лідерських якостей жінок в Україні. Організатори ініціативи – "Українські жінки в ООН" та Міністерство інформаційної політики України.
Отже, мені – людині з бізнесу, не політику чи дипломату – випала можливість представляти Україну на найвищому рівні. І можу тепер з упевненістю сказати, що робота дипломата – одна з найнапруженіших. Мій особистий досвід в стінах Генеральної асамблеї:
Весь час на ногах
Така місія на перший погляд може здатися не роботою, а відпочинком чи подарунком долі. Це уявлення розбивається вщент одразу після першого дня. Одна справа – читати адженду, де ми о 8-мій мали бути на першому заході, а о 22-й закінчувати наш день. Онак по факту прокидатись о 6 ранку, повертатись до готелю о 23, а засинати о першій ночі – виявилось трошки іншим досвідом. Втім, як не дивно, кожен з днів можу згадати майже до деталей, бо організм працював як годинник: все побачити, все дізнатися, про все спитати. Ерік Ларсен у своїй книзі "Пекельний тиждень" щось таки знав, бо метод справді працює. Щоправда, його секрет в тому, що такий темп можна тримати лише тиждень – не два, три чи місяць. Тоді скажений графік бадьорить, а не виснажує.
Майже весь час говорити чи слухати – не так легко, як здається
Робота посла чи дипломата складна тим, що потрібно бути емпатійними, чуйними, але й не забувати про свої власні цілі і те, що ви для певного (повірте, великого) кола людей є представником цілої країни. І це все, не зважаючи на рівень стресу, недосипання чи власні проблеми. В принципі, як і майже в кожній професії, тільки з поправкою на те, що ви завжди публічні, на вас дивляться та слухають. На нашу делегацію ще не було такого тиску, бо ми – від громадськості. Проте, дивлячись на старших колег, ми розуміли, що 90% свого вільного часу підтримувати розмови, знаходити підходи до опонента чи добирати правильні слова до колеги не так просто, як здається. Це soft skill, що зможе потроїти вагомість інших ваших навичок. Якщо ж ви не вмієте залишати втомленість за дужками, боротися зі стресом, не перекладаючи його на інших людей – повірте, в кінці-кінців ви втратите багато корисних можливостей та знайомств.
Do you speak English?
Так, я знаю англійську. Принаймні, я так думала до моменту, поки не почалась наша місія за кордоном. Одна справа – говорити на побутові теми з друзями, колегами та навіть незнайомцями. Зовсім інша – обговорювати складні геополітичні питання, пояснювати болючі аспекти для державності або ж проблеми суспільства. Кожного дня ми спілкувалися з делегаціями з різних країн. У представників кожної був свій, хоч і зрозумілий, але діалект англійської. Голова мала спрацьовувати як тумблер, переключаюсь з одного діапазону на інший. І тоді я зрозуміла, що… так, я знаю англійську. Але не настільки, щоб без зупинок та обдумувань спілкуватися з усима цими різними та мега-цікавими людьми. Інколи не вловлюєш сенс, інколи – просто не можеш зосередитись через швидкість зміни обстановки. Тому знання англійської це добре, але практика – наше все. І вміння переносити стреси також. Умовно, якщо ви в понеділок вивчили якийсь новий уривок англійського тексту, то дуже раджу в п'ятницю, наприкінці робочого тижня, повторити його. Так, ви виснажені, хочеться додому і відпочити. Але повторіть. Тиждень за тижнем ви зрозумієте, що мова — не лише знання слів, граматики та вміння вільно говорити. Це ще й навичка добирати ті правильні слова та конструкції в будь-якій обстановці та за будь-яких умов власної виснаженості.
Це лише перші враження та поради, які могли б стати вам корисними. В наступних колонках хочеться розказати про посла України в США, сесію ООН (де ми таки знайшли можливість висловитися від своєї громадської делегації), а також про роль символів у формуванні культурного іміджу країни.
