Вода з колодязів – найкорисніша. Чи ні? Що відбувається із нецентралізованими джерелами питної води в Україні
Коли мова йде про якість питної води у містах, ми рідко згадуємо про колодязі чи свердловини. Адже за даними Мінрегіону станом на 2020 рік 99% українських міст були повністю забезпечені централізованим водопостачанням. Геть інша картина в селах – понад 73% мешканців сіл вживали питну воду із свердловин і колодязів.
Але війна змінила ситуацію. Через бойові дії тисячі містян змушені були виїхати в села. А руйнування інфраструктури призвело до того, що навіть в обласних центрах мешканці не мають регулярного доступу до води. До прикладу, Миколаїв із середини квітня не має централізованого постачання питної води, і змушений обходитись свердловинами.
Та чи безпечно вживати воду із нецентралізованих джерел, з'ясовуємо в матеріалі.
Хто і як контролює якісь питної води в Україні?
Встановлення правил користування, контроль стану нецентралізованих джерел води та інформування про її якість питної води – обов'язок органів місцевого самоврядування. Або власника, якщо криниця приватна. Окрім цього, функція контролю за джерелами покладена на три органи – Міністерство охорони здоров'я, Держпродспоживслужбу та Державну екологічну інспекцію України.
МОЗ через обласні центри контролю та профілактики хвороб проводить моніторингові дослідження водогонів і джерел нецентралізованого водопостачання. Для кожного обласного центру Міністерство щороку затверджує план таких досліджень. А обласні центри перевіряють, чи відповідає вода Державним санітарним правилам.
Варто зауважити, що з року в рік загальна кількість цих досліджень зменшується. Якщо у 2017 році було проведено 72 876 експертиз, то у 2020 – майже вполовину менше, 38 522. І навіть за такої кількості виявилось, що близько 30% криниць мають воду, що не відповідає санітарним вимогам.
Невтішні дані і у Держпродспоживслужби, що здійснює контроль за дотриманням санітарного законодавства. Так, у 2020 році майже половина перевірок виявила грубі порушення. З 16 073 проінспектованих криниць 7 784 виявилися непридатними для використання, адже власники не чистили їх та не дотримувались графіків досліджень якості води.
Що показують незалежні дослідження
Екодія, екологічна громадська організація, другий рік поспіль проводить моніторинг якості води. Цьогоріч для дослідження обрали громади, що постраждали від бойових дій, та ті, де є значна кількість внутрішньо переміщених осіб. Активісти зібрали проби води з джерел у шести громадах Київської, Житомирської та Тернопільської областей та передали у спеціалізовані лабораторії для перевірки за фізико-хімічними та бактеріологічними показниками.
Вода з більшості свердловин та водогонів відповідала нормативам якості. Натомість безпечна вода у криницях виявилась рідкістю. Здебільшого, аналізи показали перевищення за показниками нітратів. У деяких криницях лабораторії зафіксували і нітратне, і бактеріальне забруднення.
Чому до води потрапляють нітрати, чим це загрожує та як очистити воду
Нітрати потрапляють у ґрунтові води, а звідти в колодязі через неправильне зберігання гною чи інших відходів тваринництва, близьке розташування вигрібних ям, туалетів чи каналізації. Та основне джерело забруднення – це неналежне застосування добрив поблизу джерел водопостачання. тобто чим більше розораних земель довкола, тим більше використання добрив, що призводить до погіршення якості води. Всі ці процеси взаємопов'язані між собою. Детальніше, як сільському господарству менше впливати на довкілля у онлайн-курсі "Екопрактики для сільського господарства та громад"
Найбільш вразливими до нітратного забруднення є криниці через незначну глибину – в середньому, 5-10 м. Та навіть у криницях Київської області, де глибина сягає і 40 метрів, знаходять нітрати.
Таке забруднення ззовні нічим не проявляється – вода лишається звичайною на колір, запах чи смак. Проте її вживання призводить до отруєння організму – водно-нітратну метгемоглобінемію. Тобто організм людини не отримує достатньо кисню для нормального функціонування. Систематичне споживання такої води підвищує ризик захворювань щитоподібної залози, кровоносної системи та навіть виникнення онкозахворювань, а також впливає на фізіологічний і розумовий розвиток дітей, особливо немовлят.
Видалити нітрати з води практично неможливо. А кип'ятіння лише підвищує їх концентрацію, тобто вода стає ще більш небезпечною. Тому найефективнішим способом є запобігання та попередження нітратному забрудненню.
Як дізнатися, чи є вміст шкідливих речовин у вашій воді?
На жаль, часи, коли колодязна вода могла вважатися чистою, минули назавжди. І тепер кожному, хто споживає воду із нецентралізованих джерел, варто перевіряти, чи це безпечно.
Це легко з'ясувати, якщо органи місцевого самоврядування регулярно проводять моніторинг стану води та оприлюднюють їх результати на офіційних ресурсах. Згідно з Державними санітарними нормами, така перевірка має відбуватися щонайменше раз на рік. Якщо ж офіційні ресурси не містять інформації щодо стану води у джерелах, мешканці можуть звернутися напряму до органів місцевого самоврядування чи до комунального підприємства.
Якість води у джерелах можна перевірити і самостійно. Для цього треба знайти лабораторію, що проводить, зокрема, фізико-хімічний аналіз. Це може бути приватна або державна лабораторія. Приміром, можна звернутися до Центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ. Лабораторія має надати інструкцію, як правильно взяти пробу води та привезти її на дослідження. Вода на аналіз має потрапити впродовж 24 годин після забору.
Якщо за результатом дослідження вода відповідає стандартам, можна спокійно вживати її щодня. А от у випадках, коли вода не відповідає санітарним вимогам, робити цього не варто. Тимчасовим рішенням проблеми у деяких випадках можуть стати фільтри. Проте все ж треба буде отримати консультацію спеціаліста, щоб з'ясувати джерело забруднення.
Варто пам'ятати, що такий громадський контроль не скасовує обов'язку органів самоврядування дбати про належний стан колодязів, криниць й водогонів. З'ясуйте, чи безпечна вода біля вашого доку. Якщо така інформація не доступна, зверніться до місцевих органів влади: голови районної, міської чи сільської ради тощо.
