Туреччина під час чуми: як виглядає відпочинок на пандемії
Уявіть, що ви зараз тут. Так звучить рекламний туристичний слоган Туреччини на просторах українського Інтернету. Ні, правда, уявіть. Гаряче сонце, яскраве світло, тепле море, гори у легкій димці… А тепер згадайте про те, що світ з ніг на голову перевернула пандемія і дещо змістила акценти. Тепер нам мало моря і гір, нам потрібне ще і відчуття безпеки, соціальна дистанція, дезінфектор для рук і відповідальність. Як виглядає незмінний ол інклюзів у Туреччині зараз, я перевіряла на власному досвіді — у досить спонтанній відпустці із досить несподіваними висновками. Погнали?
По-перше, треба сказати, що їхали ми з чоловіком підготовленими. Багато читали, вивчали питання — як же зараз працює турецький туризм, чи дотримуються нових правил і якими саме ці правила є. Їхати було трохи страшно — ну ж бо ковід! Та з іншого боку, ковід усюди.
По-друге, по приїзду все виявилося не зовсім так (чи зовсім не так?), як ми на те розраховували.
Але про все по порядку.
🛫 Бориспіль
У Борисполі так порожньо, як ніколи. Але, підозрюю, в основному тому, що рано (наш рейс був саме вранці). Судячи з розкладу, майже всі літаки звідси літають в Анталію, вилітають ледь не кожні півгодини. Особливо нічого цікавого з вами тут не станеться (і добре!), хіба виміряють кілька разів температуру. Один раз вхопила оком показник на термометрі — 34,8. Температура здорової людини :))
В аеропорту та літаку усі чемненько були у масках (дарма що в літаку про дистанціювання і не йдеться, та головне, що у театрах усі сидять через сидіння! Чи через два?)
✈️ Аеропорт в Анталії
На наше здивування, по прильоту жодного разу температуру нам не поміряли. Ми лише заповнили «картку здоров'я» (ще в літаку, це такий папірець, де ти пишеш, що останні два тижні ніде не був, ні з ким підозрілим не спілкувався, симптомів не мав), вручили її з паспортом прикордоннику, який, навіть на нас не глянувши, прямо так у масках і пропустив нас далі, на автоматі вліпивши штампи у паспорти. Зали порожні, багаж чекали лише пасажири нашого літака, традиційно кучкуючись, але тепер уже на наліпках "keep social distance". Забігаючи наперед, від соціальної дистанції у Туреччині ми бачили хіба ті наліпки. (Спойлер: дорогою назад усе те саме).
🧳. Заселення
З аеропорту нас традиційно забрав усміхнений (ми так здогадалися, бо ж маски) гід, всадив нас до автобуса і роздав ті самі маски гостям. На цьому етапі всі досі були чемними і маски носили, хоч, як я вже зазначала, про соціальну дистанцію не йшлося.
Цікаве почалося, коли ми приїхали до готелю. Там на вході нас спритно відділили від нашого багажу (щоб продезінфікувати останній, а нам поміряти температуру). І температуру таки поміряли. І у всіх, хто мав зупинитися з нами в цьому готелі, вона була, включаючи нас самих. Після таких заспокійливих 34,8 у Борисполі, червоне світло з цифрами 38,4 здавалося страшним сном. Спочатку ми якось розгубилися. Потім температуру поміряли знову. У когось вона впала до 37 з чимось. Нагрілися на сонці в автобусі, — вирішили ми. Поміряли ще раз. Вийшла готельна медсестра і стала міряти сама. У деяких щасливчиків температура впала (не у мене). Медсестра почала розповідати про те, що як за ще кілька вимірювань не впаде, будуть везти до госпіталя, там робити тести, і в разі чого — ізоляція на два тижні ну і все таке. Частина мене почала вже десь готуватися до такого сценарію. Понервувала я добряче, але врешті температура впала в усіх і нас нарешті впустили до лобі. Гадки не маю, як вона могла впасти на сонці у сорок градусів спеки (після автобусу, де хоч сонце і пекло, але все ж працював кондиціонер), але турецькі боги відпочинку, видно, все ж були на нашому боці і змилувалася над нами.
До слова, у наступні дні та вимірювання температури все вже було в нормі, тому це історія без моралі, але з хорошим кінцем. (Хоча ні, мораль така: вмийте лице, коли відчуваєте, що вам сильно спекотно. Якщо температура у вас є, це не допоможе, а от якщо ви просто нагрілися — ще й як).
При заселенні ми знову заповнили і підписали купу папірців, суть яких зводилася до «погоджуюся на все; ні, я не хворів і не збираюся; а якщо захворію, то до готелю претензій не маю», і нарешті заїхали. Власне, тут історія про пандемію фактично закінчується, бо якби ми про неї не знали, то тут про неї окрім співробітників у масках і дезінфекторів в усіх стратегічних місцях, майже нічого не нагадує.
🏨 Готель
Головне: усюди наліпки про дистанцію (хоча є місця, де її фізично неможливо дотримуватися, наприклад, у ліфті метр на метр — які там півтора метри дистанції? Мораль — ходіть сходами, і співробітники готелю, власне, так і радять робити), персонал у масках, дезінфектори всюди, де лише можуть знадобитися, вимірювання температури раз на день перед сніданком (хоча це не точно, один чи два рази нас чомусь пропустили і так; а до того ж, хоча і попереджали, що після покидання готелю в повернення до нього температуру теж обов'язково виміряють, цього не зробили жодного разу). Ну, от, власне, і все. На території готелю і на пляжі для гостей маски не обов'язкові, а гостям двічі повторювати не треба: не обов'язкові, так не обов'язкові! І хай на пляжі і біля басейну це правда не найбільш доцільна річ — бути в масці, але в тому ж лоббі — ну чому ні? Але ні, то ні, вирішили всі і забили.
Трохи запізно для «відкладіть поїздки за кордон, хіба ні?
🏖️ Пляж
До речі, про пляж. Тут можна було би подумати, що це ідеальне місце для дистанції. Але ніт. Лежаки стоять доволі близько один до одного (ну хоч не впритул!), лишається їх рухати не лише слідуючи за сонцем, але і тікаючи від людей; людей у морі повно — хочеш менше, пливи на глибину. Ось десь такі головні принципи життя пляжу. Біля басейнів та всередині них усе десь так само, тільки басейни менші за море, тож висновки робіть самі 🙂
🍱. Їжа
Нас попередили, що замість традиційного шведського столу, де ти ходиш і сам собі накладаєш на тарілку чого бажаєш, ти ходитимеш із тарілкою, показуватимеш на бажану страву офіціанту і накладатиме її тобі він. Усе заради того, щоб десятки людей не торкалися одних і тих самих ложок по сто разів. Логічно? Логічно. Але у цій схемі трохи не врахували те, що тепер люди (без масок, звісно) стоять у щільній черзі (наліпки про дистанцію губляться десь під ногами), дихають одне на одного, голодні. І як би не намагалися працівники дозувати кількість людей у ресторані (їдальні?), все одно щільність людей не особливо спадає. До слова, офіціантів у цій ситуації шкода додатково — спробуй обслугуй сотню людей, над гарячими стравами, у масці. Їм пам'ятники ставити треба, серйозно. Та і взагалі персоналу насправді — роботи їм точно додалося і немало.
🔍︎ Екскурсії
А ще ми вирішили, що тиждень провалятися на пляжі — це, звісно, класно, але треба ще й хоч трохи порухатися і на щось подивитися. Так ми обрали дві екскурсії: одну довгу на весь день, іншу — всього на кілька годин. Спойлер: та, що була на кілька годин у сенсі коронавірусних пересторог сииильно виграє у першої.
Отже, перша, довга екскурсія. Нас попередили, що екскурсії зараз заповнюють лише наполовину, щоби не створювати скупчень людей. Прекрасно! — подумали ми. Прокинулися у без чверті четверта ранку, вийшли до автобуса у масках, нам виміряли температуру, пшикнули дезінфектором. За годину автобус був повний на сто відсотків (це десь 30 людей). У масках були ми двоє, водій та гід. І все. І більше ніхто. Гід попросив усіх вдягнути маски, але його проігнорували. Більше він чогось не просив. В автобусі на повну працював кондиціонер, тож «задихнутися від маски» було неможливо. Але маємо те, що маємо.
Наші сусіди по автобусу, втім, чемненько їх вдягали на вході до тих туристичних локацій, куди ми, власне, і їхали. А після входу успішно знімали.
Втім, не всюди їх навіть просили маски вдягнути. Коли нас завезли на дегустацію чогось там (наповнення екскурсій тут не коментуємо, але знайте, мені є що сказати) веселий дядька-власник-малого-бізнесу радісно заохочував усіх сідати ближче, сідати тісненько, місця мало, пора починати пити. Ну ви зрозуміли.
Коротка ж екскурсія була протилежною першій. Людей мало. Всі розсілися подалі одне від одного. Всі в масках. Хіба лише у кабінці на канатній дорозі знову вийшло скупчення, але принаймні у масках, вже нічого.
Тож, гадаю, з екскурсіями ситуація тут сильно залежить (але не впевнена, від чого).
Резюмуючи:
Чи дотримуються маскового режиму? — Переважно ні (ми сумлінно маски носили, але тут це правда вибір кожного. Окрім як на туристичних локаціях, де це вибір туристичної локації, та в аеропорту, де це вибір аеропорта).
Чи дотримуються соціальної дистанції? — Переважно ні. Переважно це просто мало можливо навіть за всіх маркувань.
Чи забезпечують засобами індивідуального захисту? — Так. Усюди санітайзери, а турагентство пропонує маски.
Які саме обмеження? — Чесно? Таке враження, що обмеження одне: не хворіти і не мати температури.
Чи багато людей? — Багато! Реально багато! Не вірте, що заповненість готелей та екскурсій лише наполовину. Мабуть, десь так є, але не всюди. Хіба лише не всі готелі працюють.
Чи варто їхати? — Так. Добре відпочити на морі, біля гір, після виснажливих півроку у чотирьох стінах. Готель та персонал готові до вас, наскільки взагалі можуть бути готові. Але будьте готові і ви відповідати самі за себе. Вдягнути маску — ваша ініціатива. Триматися від людей подалі — теж ваша. Може, так і не всюди, але з того, з чим зіткнулися ми особисто, то ситуація саме така.
Загалом, якщо не знати, що у нас у світі взагалі-то лютує пандемія, то про це і не здогадаєшся. Хіба натякне персонал у масках і санітайзери в усіх ключових місцях. Але, чесно кажучи, я би і після пандемії не відмовилася завжди мати де продезінфікувати руки. Була фанатом санітайзерів ще до того, як це стало мейнстрімом!
Дисклеймер: матеріал заснований на особистих враженнях від відвідування одного готелю. Загалом враження це позитивне, персонал робить усе можливе, готель підготували, як могли. Решта — ваша відповідальність перед собою та іншими людьми. От і все.
