fbpx
Error, no Ad ID set! Check your syntax!
Сьогодні
20/10/2018
17:45
курси валют
$28,00/28,20
32,00/32,60
11:45 10 Тра 2018

Телефон в місті: еволюція простору вуличного таксофону

Нотатки міської мрійниці

Вуличний таксофон – вже фактично неіснуюча локація в містах… Та ні, вони все ще є. Животіють і сумують на узбіччях тротуарів і стінах малопримітних будинків… «згадуючи» своє (або ж своїх зниклих родичів і друзів) публічне життя і популярність. Вони ж бо були часткою «живих» вулиць і активних перехресть. Між собою «хвалилися» оселями: найкрутіші володіли власними закритими кабінками, скромніші мали свої напівзакриті будки, а найбідніші тішилися хіба що козирком. Колись вони мали до себе черги з купою нетерплячих містян, які прагнули почути цінний для них голос, важливу інформацію чи відповідь, від якої залежало як не їхнє життя, то як мінімум плани на день. Сьогодні київські вуличні телефони навіть таксофонами не назвеш, адже зв’язок по місту безкоштовний.

А були часи, коли вуличний телефон був місцем, яке знали всі навколо. І на запитання «Підкажіть, де тут найближчий телефон?» впевнену відповідь надавав кожен місцевий мешканець віком від того дня, коли вперше потрапив в простір спілкування з віддаленим співбесідником. Пік використання таксофонів в Україні був в 1980-х роках, адже телефонізація поширювалась, зростала кількість абонентів. Та опісля пішов лиш спад… Телефони в приміщеннях (оселях та офісах), а потім і стрімкий злет мобільної телефонії остаточно вирішили долю вуличних телефонів.

Перші таксофони, або ж телефони загального користування з фіксованою платнею за час розмови, в суспільстві, де домашні стаціонарні телефони все ще були привілеєм, чи то через дорогу вартість, чи то через технічні складнощі розбудови місцевих телекомунікаційних систем, з’явились наприкінці ХІХ ст. Історія появи вуличного телефону досить драматична. В 1889 році у мешканця американського штату Коннектикут Уільяма Грея захворіла дружина, і він витратив чимало сил і часу аби викликати лікаря, зокрема, вмовляючи місцевого заможного власника скористатись його телефоном задля настільки важливого дзвінка. Трохи згодом він замислився над тим, що це не тільки його особиста проблема, і в 1890 році в Парижі на Всесвітній виставці він вже демонструє свою ідею. До речі, ідея телефонної будки, це вже інша ідея, яка належить Ватсону, колезі Белла, і яка була оснащена вентилятором та записником з чорнильницею. Але спочатку це не стільки вулична будка була, скільки форма відокремленого простору для приватного спілкування.

таксофон

Телефонні будки в Базелі, Швейцарія.
Ліворуч – будка для тих, хто не палить, праворуч – для тих, хто палить

Ашхабад, Туркменістан

Поступово зникаючи, сьогодні вони лиш нагадують про ті часи, коли вони були складовою життя кожного міського мешканця. Іронічна доля склалася у Лондонського вуличного телефону, коли його телефонна будка перетворилася на майстерню з ремонту та сервісу мобільних телефонів))) – прямих знищувачів вуличних пращурів.

телефонна будка

Фото: payphonebox.com

Переформатувати життя телефонної будки – це зробити з неї локацію публічної бібліотеки чи бук-кросингу, – мабуть, найшляхетніший спосіб її ре-новації.

На фото: м. Рівне, Україна
На фото: с. Уестбері-саб-Мендіп, Великобританія
На фото: м. Іркутськ, Росія
/
На фото: м. Рівне, Україна
На фото: с. Уестбері-саб-Мендіп, Великобританія
На фото: м. Іркутськ, Росія

В містах телефонні кабінки нерідко відігравали роль простору прихисту від вітру чи дощу, в кіно- або життєвих трилерах – від погоні, чи то просто від самотності. Саме так для відомого мультгероя Чебурашки вона служила домівкою, в якій він сумував в очікуванні чудової миті, яка й сталася, завдяки приклеєному оголошенню щодо пошуку друзів крокодилом Геною. До речі, стіни кабін та козирки завжди ставали площами рекламних, та і не тільки, оголошень.

На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков
На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков
На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков
На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков
/
На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков
На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков
На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков
На фото: м. Харків, фотограф П. Сусляков

Сьогодні вони колоризуються вже не стільки оголошеннями, але все частіше хуліганським графіті або позазаконними написами. Забуті та покинуті, вони стають об’єктами байдужості.

телефонна будка

Філадельфія, США. Фото: Newman / payphonebox.com

Або ж, навпаки, стають місцем трансцендентного спілкування з невідомим(и)…

Історія з продовженням…

Бенксі обрав телефонну будку об’єктом вуличного арту, чим заслужив високу увагу (і прибутки) до свого проекту, адже він «вбив» лондонську візитівку, протестно натякаючи на своєрідний траур щодо минаючої культури «живого спілкування» в епоху розвитку Інтернету та соціальних мереж. Тоді як вуличний художник Окуда Сан Мігель, навпаки, вирішив просто додати кольору сірості міста: його будка бурхливо «галасує» фарбами на всю вулицю.

Лондон, р-н Сохо; Великобританія

На фото: Проект «Festival of Light», м. Ліон, Франція
На фото: м. Осака, Японія
На фото: Аляска, США
/
На фото: Проект «Festival of Light», м. Ліон, Франція
На фото: м. Осака, Японія
На фото: Аляска, США

Обігравання, та я, навіть, би сказала загравання до вуличного телефону від Бенксі – це натяк на парадокс публічної секретності телефонних розмов, символізм інформаційності сучасного суспільства, втаємниченості комунікацій, але які можуть бути зруйновані не тільки вправними хакерами чи спецслужбами, але й трансформацією свідомості окремого індивіда, який здатен підігравати й бавитись публічною анонімністю телефонного зв’язку, яким би він не був: дротовим, мобільним чи супутниковим.

На фото: Челтнем, графство Глостершир, Англія
На фото: Челтнем, графство Глостершир, Англія
На фото: Челтнем, графство Глостершир, Англія
/
На фото: Челтнем, графство Глостершир, Англія
На фото: Челтнем, графство Глостершир, Англія
На фото: Челтнем, графство Глостершир, Англія

Мистецтво, будучи чутливим до світу, не могло не оминути долю таксофонів… Воно не просто помітило їхнє впевнено поступове зникнення із залишками ностальгійних спогадів, романтичних та особистих, приватних та публічних, офіційних та робочих, зрештою таких, що нагадують про часи, коли зв’язок людини з людиною залежав від того, чи є на перехресті таксофон, – мистецтво оживило тілесність вуличних телефонів новітніми образами. Так, одна з телекомунікаційних компаній навіть ініціювала в місті Сан-Пауло щорічну культурну акцію «Парад таксофонів», ідея якого – нагадувати людям про стаціонарний зв’язок і його цінність в суспільній історії.

/

І все ж таки, таксофони не зникають, в плині технічної еволюції вони отримують своїх вуличних нащадків. В Нью-Йорку запущено нову публічну мережу зв’язку, яка представлена медіа-стелами з великим набором безкоштовних послуг: високошвидкісним Wi-Fi в радіусі до 45 метрів, можливістю телефонних дзвінків по країні, сенсорним екраном для перегляду веб-сторінок, зарядним пристроєм для гаджетів та кнопками швидкого доступу до міських служб, карт і маршрутів, а також для екстреного виклику 911.

Повсякдення міського життя змінюється, і речі в містах або втрачають свої смисли, або, навпаки, набувають нового (при)значення. Саме так і міський таксофон, проживши 100 років, реінкарнувався в новому обличчі – вуличних станцій пошуку інформації, швидкісної комунікації та підзарядки. Вуличний телефон став вуличним смартфоном. Новітнє життя, продовження історії вже в новому обличчі.

Публічна лекція «Телефон, смартфон і місто» від авторки:

1449

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: