Не сумочки. Я плету щастя: про хобі як порятунок для глузду
Жартую, що сплетені мною сумки – це торби щастя. Якщо вони не приноситимуть мені відчуття натхнення – це буде сигнал, що треба завершувати. Моя історія про те, як захоплення може перерости у створення українського бренду ручної роботи.
Вже більше двох років я співпрацюю з ІТ-компанією EPAM як People Partner. Це означає щоденну взаємодію з багатьма людьми, багато комунікацій та розв'язання складних ситуацій. Відновити енергію та сили мені допомагає в'язання. За останні три роки я створила власний бренд сумок ручної роботи Steli Bags, розвинула їх онлайн та офлайн продаж. Вважаю, що мені вдається поєднувати роботу, хобі та сімейний побут, хоча це і не просто.
Перший гачок та нитка
Ще в шкільний час я уявляла себе модельєром та пробувала плести спицями светри, шапки та шалики. Це був гарний досвід, втім я забула про в'язання аж до 2020 року. Коли настала пандемія коронавірусу стало більше вільного часу, це підштовхнуло до реалізації мого хобі. Все почалось з невеличкого кіоску навпроти мого будинку з пряжею на полицях. На фотоплівці давно була збережена фотографія сумки, яку хотілося б зв'язати самостійно. Перша у стилі Bali bag (дві круглі половинки, які зшиваються разом завдяки застібці та мають плечовий ремінець) була створена за допомогою гачка та чорної нитки. На той час здавалось, що крутішої сумки немає. Вона навіть прикрасила мій образ під час відвідування одного з концертів. Але техніка її виконання ще не була ідеальною – це стало мотивацією вдосконалювати свої вміння.
Від першої сумки до онлайн-магазину
Спершу я дарувала вироблені сумки близьким та подругам, отримувала дуже багато позитивних відгуків. Насправді для мене не так важливо було, хто в результаті стане власником сумки. Значення мав сам процес. Побачила класну модель – захотіла спробувати відтворити її. Коли в моїй шафі вже не залишилось місця для нових виробів, з'явилась ідея створення сторінки в Instagram. Я самостійно відповідаю за її наповнення, досвід в журналістиці тривалістю в більше ніж 8 років допомагає з розробкою контенту. Зараз я активно знайомлюсь з SMM маркетингом, хоча, звісно, в'язати мені подобається набагато більше. Наразі я створила вже понад 100 сумок. Придбати їх також можна офлайн в одному з салонів Львова. Власниця – моя хороша знайома, яка підтримала можливість продажу в просторі краси. Поміж аксесуарів та свічок дівчата можуть приміряти сумку та наживо переглянути палітру кольорів.
Секрети тайм-менеджменту
Всі завдання виконую самостійно: в'яжу, запаковую, відправляю, веду сторінку та відповідаю на повідомлення. Скажу чесно, іноді буває складно. Для мене важливо, аби моє захоплення не впливало і на продуктивність в роботі. Окрім цього, я – дружина, мама маленької донечки. Іноді жартую, що жінка, наче багаторукий Шива, може займатись кількома справами одночасно. Для того, аби все встигати, треба проявити неабиякі вміння тайм-менеджменту. В мене дуже багато сумок, що народжені вночі. Часом кажу, що коли всі засинають вдома, – прокидається гачок. В будь-якій справі, за яку ти берешся, головне – це відчуття задоволеності й розуміння, для чого ти це робиш. В'язання дарує мені радість, якщо мої «торби щастя» перестануть приносити мені задоволення, я не буду продовжувати цю справу. Кожна наша хвилинка – дуже важлива. Якщо витрачати свій час, то тільки на ті речі, що дійсно подобаються.
Унікальність та ручна робота – тренди сучасності
У пошитті сумки я завжди фокусуюсь на індивідуальному підході – це дає змогу створити унікальний виріб. Одна з моїх клієнток просила, аби колір сумки відповідав відтінку взуття, і нам це вдалося. Пізніше для неї я відправила виріб, що подолав відстань понад сім тисяч кілометрів – в Канаду. Кожна сумка – це своєрідний проєкт. Зв'язати сумочку я можу за один вечір. Найбільше часу все ж займає узгодження з клієнтами побажань щодо кольору, візерунку, фурнітури та закупівля матеріалів.
Мої вироби часто замовляють на подарунок мамі, дружині, донечці. Найтепліші емоції в мене викликало замовлення від моєї дитячої вчительки з вокалу. Це була незвичайна сумка з фанерним перфорованим клапаном. Я була справді розчулена, коли отримала від неї відео вручення цієї сумки новій власниці. Приємно бачити, що твої вироби викликають посмішку та радість.
У творчості немає конкурентів
Мене дуже надихає засновниця студії Petelkishop Олена Масенцова. Я часто заходила до її магазинчика, Олена допомагала порадами та буквально в магазині пояснювала ази гачкування. Вона проводить майстер-класи та веде власний YouTube канал. Мені подобаються її авторські моделі. Це завжди особливе поєднання фурнітури, форми та виконання.
Зараз інтернет наповнений корисним контентом, покращувати свої навички мені допомагають відеоуроки майстринь. Сьогодні важливо підтримувати українське, тому я повністю відмовилась від російськомовного контенту, напротивагу йому знаходжу все більше талановитих українських дівчат. Вони випускають чудові майстер-класи, я із задоволенням черпаю у них натхнення та нові ідеї. З колегами по справі порівнюю себе лише задля мотивації. Не вважаю їх конкурентками, адже кожна творчість завжди унікальна.
Серця вдячності
Після повномасштабного вторгнення ми разом з донечкою опинилися в Чехії. Стрес, стан шоку та невизначеності перший час блокував бажання щось робити. Але в'язання допомогло відновити мій емоційний стан. Я придбала жовті та блакитні нитки, наповнювач, гачок та почала в'язати сердечка. Я збилась рахувати їх кількість, мабуть, вона перевищила сотню. Ці жовто-блакитні серця мандрують по всьому світу: я дарувала їх всім, хто підтримував українців. Одного разу зайшовши в кав'ярню, я побачила напис «Кава для українців – безкоштовна». Сердечко стало можливістю сказати «Дякую».
Серед в'язальниць існує ініціатива «Я зв'яжу тобі мир». Майстрині створюють сердечка та пропонують задонатити будь-яку суму за такий виріб. Я часто беру участь у благодійних ярмарках та пропоную патріотичні серця за донат у будь-який благодійний фонд. Це можливість поділитися творчістю та зробити добру справу – підтримати наших військових.
