Шість провалів Кличка за шість років у владі
З початку червня 2014 року Віталій Кличко знаходиться на посаді міського голови Києва і має більшість у Київраді для реалізації всіх своїх ініціатив. Наскільки гарно він впорався зі своєю роботою і чи правильно йдуть справи у місті? Тут думки як людей, так і в експертів дуже різні. Є як позитивні зміни у міському просторі, такі як парк «Наталка», так і суперечливі, такі як пішохідний міст за 200 млн грн чи скандальна реконструкція мосту на Шулявці.
Прихильники Кличка цілком справедливо кажуть, що за 6 років не можна було вирішити всі проблеми міста, які накопичувались роками. Зокрема, відновити всю аварійну інфраструктуру, яка періодично обвалюється, осипається чи провалюється під землю. Проте існують шість конкретних проблем, які цілком можна було вирішити за ці шість років.
Засилля реклами на вулицях міста
Білборди, сітілайти, розтяжки, просто наклейки. Київ завалений рекламними конструкціями, які нагромаджуються одна на одну і псують вигляд міста. Протягом 2014-2015 років опозиційні депутати Київради проводили кампанію «Київ без нелегальної реклами» і тоді розпочався поступ у цьому напрямку. Але після повторних виборів у 2015 році ініціатори кампанії не подолали прохідний бар'єр, і позитивні зрушення спочатку сповільнились, а потім і зовсім зупинились.
У Києві досі надмірна кількість рекламних конструкцій. Їх можна було прибрати за 6 років, але місцева влада цього не зробила.
МАФи
Друга проблема захаращення публічного простору в Києві – це МАФи. Кожна влада приходить на гаслах наведення ладу в цій сфері, але отримавши мандат, обмежується банальним переділом грошових потоків. За 6 років було декілька показових чисток кіосків, проте системно проблему так і не було вирішено.
Особливо яскраво це видно біля станцій метро – Академмістечко, Житомирська, Оболонь. Там жителі спальних районів вимушені протискуватись вузькими тротуарами між куп сміття, бо більшість простору віддано під МАФи.
Законність більшості з них дискусійна, а доцільність їх існування взагалі мізерна.
Відсутність велоінфраструктури
Київ – чи не єдине велике європейське місто, де подорож велосипедом схожа на гру в російську рулетку. За 6 років у місті так і не з'явилась мережа велодоріжок. Особливо актуальною ця проблема стала після буму на купівлю електросамокатів та появи служб доставки їжі, чиї кур'єри часто пересуваються саме на велосипедах.
За різними оцінками в Києві – від 50 до 100 тисяч користувачів велосипедів та самокатів. Проте всі ці люди позбавлені можливості безпечно подорожувати містом, оскільки вони вимушені або рухатись тротуарами, або їхати дорогою, де їх можуть збити автомобілі.
Маршрутки замість громадського транспорту
Ще одна унікальність Києва серед своїх європейських колег – маршрутки замість громадського транспорту. І хоча на словах Кличко обіцяє прибрати їх з вулиць столиці, на практиці місто утримує статус кво у цій ситуації протягом минулих шести років.
Люди продовжують отримувати «жовтий сурогат», замість нормального громадського транспорту.
Пішохідна інфраструктура та безбар'єрність лишаються на папері
Всі експертні рекомендації з розвитку міст одностайні у тому, що комфортне місто має бути зручним для пересування пішки. Це передбачає створення «пішохідної інфраструктури» – переходів, острівців безпеки, пішохідних вулиць.
Не можна сказати, що за 6 років взагалі нічого не робилось у цій сфері. Проте у більшості випадків, ці зрушення – результат тиску місцевих активістів на владу, а не цілеспрямована політика влади.
Києвом досі незручно ходити. Особливо, якщо потрібно ходити з дитячим візочком чи бути представником інших маломобільних груп населення. І цю проблему теж цілком реально було вирішити за шість років.
Відсутність районних рад
Може здатись, що цей провал вибивається із загального списку і більше стосується політики, ніж життя міста. Просте насправді це питання більш урбаністичне, ніж політичне. Побутове життя у місті – це купа рішень, які має ухвалювати місцева рада. Ремонти шкіл, облаштування скверів і дитячих майданчиків, латання конкретних ям і порядок ремонту вулиць. Це далеко не повний список всього, що потребує рішення органу місцевого самоврядування. У той же час, вплив громадян на цей процес у Києві лишається дуже маленьким.
Всі рішення ухвалює лише Київрада, потрапити на засідання якої важко, а збирається вона не часто. Трохи краща ситуація із засіданнями комісії, проте вони все одно відбуваються в будівлі КМДА на Хрещатику. Погодьтесь, не дуже зручно їхати з Троєщини на Хрещатик, щоб вплинути на рішення по школі чи скверу на тій же Троєщині.
За шість років з приводу районних рад було багато дискусій і суперечок, але вирішення проблеми так і немає. Тому Київрада продовжує утримувати монополію на вирішення дрібних проблем, а жителям створені штучні перепони щодо участі в життя міста.
Ці проблеми було абсолютно реально вирішити за шість років, що Кличко перебуває на посаді мера Києва. Проте влада більше зосереджена на масштабних і вартісних проєктах реконструкції замість того, щоб підвищити комфорт повсякденного життя у столиці і наблизити його до рівня європейських міст.
