Що не так із планом озеленення Києва?
Київ – "зелене місто", задеклароване як місто-сад. З 2005 року в Києві діє концепція розвитку зелених зон, настільки успішна, що її продовжують аж до сьогодні, але місто все не зеленішає. Чому це так? Спробуємо розібратись.
Фото buildersclub
ДЕРЕВА
Щороку в місті висаджують десятки тисяч дерев, частина з яких не приживається через поганий посадковий матеріал або через брак ресурсів – води, поживних речовин, ґрунту чи простору. Коріння дерева потребує багато ґрунту та простору, бо має вільно дихати. Якщо дерево велике – потрібно приблизно 20 кубів землі; маленьке дерево, наприклад, яблуня чи горобина, потребує 12 кубів землі. Якщо ж землі буде менше, дерево постоїть, як у вазі, а через рік, (два чи п'ять) загине.
Ґрунт. Зі свого досвіду скажу, що зазвичай в Києві закладають ями для заміни ґрунту, але насправді засипають п'ятдесятисантиметровий шар «чого прийдеться» поверх будівельного сміття (і так у більшості зелених зон в місті). Розміри такої ями – метр на вісімдесят сантиметрів, тобто навіть куба землі в ній немає для того, аби молоде двометрове дерево виросло та стало «самостійним», а такі дерева добре приживаються лише за умов нормального догляду.
Рослини в цілому і дерева зокрема не можуть рости у торфі, їм потрібен нормальний ґрунт, якісний чорнозем, але в наших реаліях насипають те, що є: торф, чорнозем або глину, яку згори трохи притрушують чорноземом. Нагальна проблема – відсутня практика відновлення та заготовки (змішування компосту із глиною) ґрунту. Придатного чорнозему в межах міста не так вже й багато. Простіше привезти торф, але місто – не болото і міські рослини в ньому не завжди приживаються.
Вода та догляд. Деревам потрібно багато води. Перші два роки життя дерева його треба інтенсивно поливати та доглядати – воно ще слабке, майже безпорадне перед шкідниками та хворобами, і за таких умов має прижитись, а отже потребує вчасних обробки та огляду.
Фахівці. Здоровий глузд передбачає методологію, протокол, за яким мають діяти фахівці Зеленбуду, але за півтора роки роботи я не дізнався про жодну освітню програму для робітників: всі знання передаються новеньким від старших під час робочого процесу (що сказати, навіть курси з охорони праці я пройшов лише через півроку від початку роботи). І хоча здається, що немає нічого складного, – за деревами просто треба доглядати, поливати не раз на тиждень за розкладом, а тоді коли спекотно і не поливати, коли сильно дощить, все ж, в ідеалі, треба мати нормальний інститут садівників, арбористів, людей, які фахово розуміють, як саме доглядати дерева.
Чагарники vs Газони. В Києві обожнюють висаджувати квітники, а чагарники ігнорують, хоча останні мають ряд переваг: економічно вигідніші ніж квіти (особливо однорічні), виглядають естетичніше, що є суб'єктивною оцінкою, але менш контроверсійний за типові оформлення клумб і потребують значно менше ресурсів у догляді. Справді, чагарники менш вибагливі, а це є перевагою і над однорічними, і над багаторічними квітами. Якщо вже хочеться розбивати квітники, то робити їх варто з місцевих сортів, аби вони були сталими. Але такі системи треба підбирати, тестувати і з часом вони майже не потребуватимуть догляду. Проте місцеві подібні проекти я не зустрічав.
Ще одна поширена практика – засіяти газон, по периметру якого в кілька лунок ткнути по одному кущу. Це докорінно невірно, бо їх треба саджати масивами; в протилежному випадку чагарник загине, бо газон забере весь поживний ресурс.
Чергова розповсюджена помилка – газон у затінку, в якому він насправді не виростає. Проте якщо не заважати, то виростають там інші різноманітні рослини. *Профіт*! Це красивіше і вигідніше за рядом показників – менше шуму, дурної роботи, а головне – вони не потребують догляду, ресурс для якого, фінансовий та людський, обмежений, тож навіщо його витрачати на щоденні стрижки газону чи догляд за вибагливими квітниками (а однорічні квіти саме такі).
Ми вже якось перестали палити листя, білити дерева, може і від однорічних квітів та короткострижених газонів колись відмовимось.
ПАРКИ ТА СКВЕРИ
Парки та сквери – єдине, що вносять в Концепцію розвитку озеленення міста. Їх щороку додається з десяток, проте нічого не змінюється.
Нюанс в тому, що парки переважно створюють у вже існуючих зелених зонах, як то міські ліси чи урочища. Нормальною практикою є розширяти існуючі парки, територіально додаючи вже існуючий ліс чи урочище. І «О, диво!» – парків вже більше. Навіть парк Наталка, який можна вважати кращим парком міста, побудований в межах існуючого урочища.
Зі скверами ситуація краща – їх намагаються робити в порожніх зонах. Але в їхній основі лежить будівельне сміття, притрушене прошарком ґрунту, у який саджають газон, де-не-де з десяток кущів та ще кілька дерев, які не факт, що проживуть більше 2 років, бо зазвичай воду до скверів не підводять, а встановлення штучного поливу не дешеве, тому на цьому економлять. Скверів більшає, але кількість людей, які за ними доглядають, та поливальної техніки лишається та сама. І якщо в центрі є певний розклад поливу, то у спальних районах діє залишковий принцип.
Новий Генеральний план Києва декларує збільшення кількості зелених зон! Чи це так? Олександр Рак, дата-аналітик ЛУН, зіставив проект Генплану нової житлової забудови та дані по озелененню зі супутникових знімків за серпень 2019 року. Виявилось, що величезна кількість зелені піде під ніж задля будівництва наших улюблених ЖКшечек, особливо у південній частині Голосіївського району! Якщо коротко, то #генплан2040пекло.
Частину лісів та лісопарків перетворять на 17 буферних парків. Площа лісопарків при цьому скоротиться на 1660 гектарів. Аби ви уявляли масштаб, – площа нашого улюбленого парку Шевченка 5,6 гектарів, тобто це 295 парків Шевченка. То в чому проблема? Ліс має вищий природоохоронний статус ніж парк. У лісі, на відміну від парку, не можна будувати. А в парках будуть спортивні майданчики, водні станції, заклади харчування, туалети, МАФи, дороньо-стежкову мережу тощо. Ризик в тому, що при зміні статусу та новому «озелененні» забудовники сміло можуть скористатися ситуацією, бо для нових забудов парки і сквери підходять, а ліси – ні. Найбільше від такого озеленення страждатиме Червоний хутір, Лісовий масив, Подільські та Святошинські зелені зони. Поки Генеральний план Києва не затверджений – ви можете надіслати свої рекомендації, зауваження та ідеї його розробникам, або залишити свої коментарі на сторінці ініціативи Генплан киян. В питанні стратегії «озеленення» міста варто називати речі своїми іменами і показувати їхню істинну природу. А в межах свого будинку ви з сусідами завжди можете зробити Кишеньковий парк без зеленбуду, з масивами чагарників та газоном, по якому можна ходити.
