путінський похід за патронами і увагою: що означає зближення рф та Північної Кореї для України
Недавно російський президент відвідав Корейську Народно-Демократичну Республіку, де заручився "повною підтримкою" війни в Україні і обіцянкою зміцнення стратегічних зв'язків. Одразу після того він завітав до В'єтнаму, де підписав десяток договорів про торгівлю. Поїздка принесла йому й матеріальні здобутки у вигляді портрета-надгробка і бюста від північних корейців, а також портрета, створеного за допомогою в'єтнамського світла з тінню від коня й берези. Глибокий символізм таких подарунків, напевне, очевидний для людей, достатньо обізнаних з культурою тієї частини світу. Для інших же це виглядає як автоматичний переклад якоїсь азійської мудрості типу "жаба, що посміла скуштувати м'яса лебедя". Такими словами можна повністю описати підсумки тих поїздок, але ця оцінка була б доречною тільки, якби між нашими країнами був океан і не було війни. І якби вони, як брижі на воді, не розходились все далі й далі.
Насамперед тому, що лідери двох диктатур підписали договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Зокрема, документ передбачає взаємну військову допомогу в разі агресії проти Пхеньяна або москви – така собі ст. 5 Північноатлантичного договору на двох. Ин схарактеризував його як початок періоду "нового високого процвітання", а помічник путіна Ушаков — як "еволюцію геополітичної ситуації в світі і регіоні". Також російський чиновник сказав, що договір "спрямований не проти окремих країн, а на забезпечення стабільності ситуації в північно-східному регіоні Азії". Знаючи схильність росіян до знущання з Орвелла, це варто розуміти навпаки — вони збираються дружити якраз проти конкретних країн і задля дестабілізації в Азії.
Намагання росії вибудувати стратегічний оборонний (чи наступальний) союз з державою Кімів не викликає сумніву. Тим часом різниця між постачанням снарядів і готовністю воювати на боці "союзника" є величезною. Кому про це знати, як не нам? Тому в цьому питанні для нас важливо відділити реальну небезпеку від муляжу, а російське бажане від корейського дійсного.
Терра мілітаре інкогніта
Виявляється, ми досить мало знаємо про КНДР. Навіть не так — наші знання про неї зіткані зі штампів і мемів: заборонений Інтернет, недостатньо продовольства, люди їдять траву, надпотужна пропаганда, збірна з футболу перемогла на чемпіонаті світу і так далі. З іншого боку вистачає фото- й відеокадрів мілітаризму цієї країни й обожнення її населенням панівної династії. Та й ізоляція від культурного впливу Заходу й південних сусідів є власною ініціативою правлячого режиму і проявляється у кримінальному переслідуванні (з подальшою стратою) молоді за перегляд дорам і прослуховування пісень. Контент надходить з "хмари" — південні корейці надсилають північним повітряні кулі з флешками, а отримують назад сміття й нечистоти. Тим часом північнокорейські хакери вважаються дуже серйозною загрозою. Як таке можливо в країні без всезагального доступу до Інтернету? Мабуть десь так, як безкорабельна Україна громить Чорноморський флот рф.
Зустріч у Пхеньяні зумовлена кількома факторами:
- Обидві країни перебувають в ізоляції (різного рівня непроникності і ширини), тому пошук союзників і ресурсів перетворюється для них у першочергове завдання.
- Незадовго до річниці "бунту вагнерів" путін поїхав шукати відповідь на вже легендарне запитання Прігожина до Шойгу. Недавні перестановки в міністерстві вбивства з прилаштуванням елітарних родичів вождя і його друзів засвідчили, що Бєлоусов боєприпаси теж не шукатиме. Довелось верховному головнокомандувачу особисто. Тим часом його контрагент має склади, але потребує технології запуску супутників і вдосконалення своєї зброї масового знищення. Напрошується взаємовигідний бартер.
- Бонус-плодом цього обміну стане тиск на США, Європу, Японію і решту "ворожого" світу, щоб розпорошити їхні ресурси та зменшити підтримку України чи Тайваню.
- Нарешті, підписане партнерство є своєрідною репетицією формування ширшого альянсу із залученням Китаю й Ірану та їхніх численних проксі. Якщо після підписання вони стануть сильнішими, а реакція на нього залишиться суто вербальною, то кращого запрошення просто не придумати. І майже безперервний період виборів, який триває по всій Європі і завершиться призом у Сполучених Штатах, — виглядає як найбільш сприятлива нагода для налагодження альтернативної "дипломатії".
З росії з любов'ю
За даними американської організації із глобальної безпеки C4ADS з серпня 2023 року по січень 2024 року КНДР передала росії десь 1,6 млн артилерійських снарядів. За оцінками Південної Кореї, Північна відправила до росії майже 5 млн снарядів. Дані різняться, але навіть нижня межа перевищує постачання для ЗСУ з боку західних партнерів за той самий період. Ще наприкінці минулого року КНДР передала росії якусь кількість балістичних ракет і пускових установок. Очевидно, укладаючи союз з цим величезним складом радянського озброєння і його копій, путін не тільки очікує підняти планку, але й розширити масштаб.
КНДР має у своєму розпорядженні декілька тисяч танків, понад 2 тисячі бронетранспортерів і понад 20 тисяч артилерійських систем. Цей парк разом із запчастинами та стволами цікавий для путіна, але не ясно, наскільки Ин готовий ним поділитися. Стратегічне партнерство передбачає взаємність, тому так само незрозуміло, чи готовий кремль посилити авіаційну спроможність КНДР та її протиповітряну оборону сучасними озброєннями — в цьому північні корейці безнадійно відстають, але цього потребують й самі росіяни. Не факт, що Пхеньян задовольниться "ф'ючерсами" з невизначеним строком виконання. Так само неоднозначна ситуація з далекобійними ракетами — КНДР регулярно лякає сусідні моря своїми "квасонгами" і могла накопичити арсенал з кількох десятків ядерних боєголовок навіть без стратегічного партнерства з росією.
Все це зовсім не означає, що Північній Кореї від росії треба тільки гроші й продовольство. Проте продукція корейського ВПК виготовляється за кресленнями, насмиканими в СРСР, Китаю, тієї ж росії і ще десь. Весь її воєнний "зоопарк" може виглядати зловісно у звітах і таблицях, але на практиці її ракети не долітають до цілі, а снаряди розривають стволи гармат. Російські воєнкори бідкаються, що "есвео не досягла своїх цілей" через зміну технологічного укладу війни. Навряд чи необхідність модернізації не усвідомлюють полководці північнокорейської армії.
Згаданий обмін технологіями (росія дає КНДР сучасне, дороге й штучне, отримуючи на заміну старе, дешеве й масове) може підсилити обох підписантів і це викликає занепокоєння у Японії, Південної Кореї та США. росія себе вже показала, а за безглуздими витівками Північної Кореї стоїть послідовна стратегія насичення ракетами, спрямована на перевантаження систем протиракетної оборони в регіоні. Вигода росії в цьому також очевидна — чим більшу загрозу становитимуть ракети з КНДР, тим міцніше її супротивники триматимуться за свої системи ППО, а не віддадуть їх Україні, наприклад.
Олії у вогонь підлило повідомлення одного південнокорейського телеканалу про появу вже в липні інженерних підрозділів армії КНДР для "відновлення і відбудови Донецької області". Це "відрядження" (чи його анонс) поки стало найбільш матеріальним підсумком підписання угоди. Так би мовити, російсько-корейська відповідь на Берлінську конференцію з відновлення України — поки ви лише збираєтесь відновлювати Україну, ми вже перейшли від порожніх балачок до справи.
Відбудова зруйнованого регіону руками корейців на гроші росіян відповідає інтересам українців. Проте цей маневр вкрай незрозумілий. Нащо витрачатися на відбудову того, що або буде зруйноване знову, або повернеться під контроль України, або просто може стояти розрухою в "назіданіє" — таке благородство не личить кровожерним москалям, такий прорахунок не характерний для їхніх господарів. Більш імовірним буде використання корейців для фортифікаційних робіт та зведення інших об'єктів воєнного призначення, але російські інженерні частини й самі з цим справляються. Що б воно не означало, але осінтери звітують про те, що Північна Корея забезпечила працівників 7 великих заводів з виробництва боєприпасів продовольчими пайками на вісім місяців. Інженерів має годувати партнер? Чи вони в цій історії просто так?
Третій другий фронт…
Не тільки Україні важко — росія теж не здужає вести цю війну самотужки. Попри виплати у 20 тис. дол. своїм бойовикам, пропагандистські сюжети про всесильність оборонки і 100500 танків за Уралом, ядерну зброю і нескінченні ресурси, вона шукає по всій планеті боєприпаси. Ця потреба особливо нагальна з двох причин. По-перше, російський спосіб ведення війни — з "килимовим артилерійським бомбардуванням по площах" надзвичайно затратний. По-друге, чеська снарядна ініціатива й активізація Заходу скоротили відставання ЗСУ від своїх варварських супротивників за кількістю випущених снарядів із семикратного до трикратного. У розрізі двох років росія спочатку вигребла білоруські арсенали, потім почала возити іранські боєприпаси літаками й кораблями, тоді настала черга КНДР. Утім цінність Ина не обмежується його складами.
КНДР має репутацію терориста через настирливий пошук і незаконні випробування зброї масового знищення. Вона постійно випробовує стресостійкість Південної Кореї та Японії. І одразу ж після візиту путіна запустила ракету в напрямку Японії і закликала всіх в Азії формувати антиамериканський фронт. Заплатити комусь за роботу, яку він готовий робити і задарма – не дуже вдалий план, та путін не має іншого.
У Пентагоні поглиблення співпраці між росією та КНДР назвали тим, що має викликати занепокоєння у всіх, хто зацікавлений у підтримці миру та стабільності на Корейському півострові, а також у підтримці народу України. Одночасно з Вашингтону почали лунати закиди про "розчарування Китаю своїми двома сусідами", яке може створити можливості для китайсько-американських відносин "задля стабільності на Корейському півострові".
Виглядає занадто оптимістично, враховуючи зацікавлення КНР якраз у протилежному — йому не потрібна сильна Південна Корея, як союзник США у регіоні, тому якась невеличка "руханка" силами Кім Чен Ина буде цілком доречною. Проте за командою з Пекіну, а не з москви! Сепаратний пакт між останньою й Пхеньяном таку директивність виключає. З іншого боку, 28 червня посол Китаю в Північній Кореї висловив сподівання на "посилення обмінів з посольством росії та внесення позитивного внеску в розвиток китайсько-російських зв'язків і їхніх відносин з Північною Кореєю". Навряд чи так має звучати останнє китайське попередження.
Є думка, що Китай може стати найбільшим переможцем війни в Україні: вторгнення росії в Україну дало Сі Цзіньпіну можливість створити проблеми для Заходу і поставити москву в залежність від Пекіна. З такого ракурсу путін справді може бути зацікавлений у розриві кола, й демонстрації власної повносуб'єктності. Проте це система рівнянь з двома невідомими. Якщо це справді гра за китайською спиною, то реакція Китаю може розвалити всі плани: про залежність росії від нього ще можна дискутувати, але КНДР повністю made in China. Якщо ж Китаю вигідна війна в Україні, то участь у ній північно корейських арсеналів/інженерів/піхотинців є логічною. В такому разі варто говорити про змову, котру довго в повному секреті не втримати навіть з усіма гібридними відмазками. Не можна заперечувати й імовірність традиційного для росії сценарію — є те, чого нема, і навпаки.
Російський блеф з азійським відтінком
В таких справах важливий антураж серйозності: події розвиваються за зачиненими дверима й мовчки, а потім сторони розказують громадськості та пресі, про що вони домовились, але не зловживають деталями. В цьому ж випадку все було настільки демонстративно, що стало аж соромно за старі-добрі диктатури, які почали гратися в демократію і відкритість. Цілих 11 годин тривали переговори, наче на них відбувалися справжні дебати. Новоспеченим партнерам не так важливе документування цього партнерства (нагадаю, воно відбувається вже давно і без пафосних паперів), як показне висвітлення можливості його укласти.
Дві підсанкційні країни урочисто підписують угоду про воєнну взаємодопомогу, попри те, що одна вже напала на сусіда, а інша давно й послідовно погрожує одразу кільком. Що це як не сигнал Заходу — ми вас не боїмось і у своїй сміливості об'єднуємо зусилля. Ну й іншим зацікавленим акторам також — КНДР вимагає визнання її сили й значущості, раз це робить ціла росія; кремль просто підтверджує, що справа протидії "імперіалістам" живе й процвітає, до неї відкрито можуть приєднатися всі, хто має трохи снарядів. Само собою надіслано послання російському суспільству — росія має друзів і союзників. Невипадково Фонд "Общественное мнение" називає поїздку путіна однією з головних подій тижня для 13% росіян — більше тільки "есвео" (19%), а природними катаклізмами в їхній країні перейнялись тільки 5%.
Активізація осі зла може підштовхнути наших партнерів до рішучіших дій. Зокрема, Південна Корея володіє потужним арсеналом сучасного озброєння в широкому асортименті. Якщо виявиться, що попри обережність Сеула, кремль таки передасть Пхеньяну досконаліші ракетні технології, ЗСУ можуть отримати щось цікавіше за нелетальну допомогу. Щоправда, до рішення про прямі постачання в Україну своєї воєнної техніки і боєприпасів Сеул може йти довго і нам не варто особливо тішитись надіями. Натомість посилення санкційного тиску на Москву настало майже миттєво. Південна Корея поповнила список заборонених до ввезення в росію та Білорусь товарів одразу 243 позиціями. Так вийшло, що подарувавши Ину автомобіль "Аурус" з південнокорейськими деталями у збірці, путін закрив доступ у свою країну для оптичних пристроїв і металообробних верстатів.
Світ відреагував як належить. Для когось сам факт звернення росії до ТАКОГО союзника є проявом безпорадності путіна і його відчаю, для інших — успішною спробою посіяти тривогу, а для "незалежних журналістів" з Бангкоку це стало останнім доказом того, що Захід сам у всьому винний і тепер буде пожинати бурю. Є й інші погляди, безмежно песимістичні або знущально саркастичні. Різноманіття поглядів — якраз те, чого прагнув досягнути кремль, але трохи переборщив.
Безперечно, якусь короткострокову вигоду російська делегація з Пхеньяна таки привезла. Наприклад, судячи з фото осінтерів, росіяни почали використовувати гармати 50-их років М-46 (в ЗСУ такі теж є) — 130-мм боєприпаси до них могла надати саме КНДР. Та за висловом професора Міжнародного християнського університету Stephen R. Nagy, у 21-му столітті гра в "російську рулетку" не принесе стабільності чи користі ні росії, ні будь-якій іншій авторитарній державі світу. Звучить гарно й багатонадійно, але має супроводжуватись діями.
