Без Леопардів, але з суттєвою підтримкою: чому Рамштайн-8 минув вдало для України
Ідея координації зусиль партнерів та друзів України народилась на початку повномасштабного вторгнення. Перше засідання так званої контактної групи з питань оборони України провели наприкінці квітня 2022 року. З того часу це вже восьме засідання, на яке покладали чимало сподівань щодо принципового рішення постачання танків Києву. Але це, очевидно, станеться пізніше. Проте незалежно від цього є певні приводи для оптимізму.
По-перше, що таке міжнародна допомога, зокрема військова? Спочатку це запевнити у підтримці, що передує передачі певного виду зброї, техніки, обладнання. Саме для вироблення спільних підходів та координації щодо можливостей наших партнерів і створений механізм, який стали називати "Рамштайн". Варто розуміти — є ймовірність, що засідання будуть організовувати рідше, ніж на початку, оскільки Україна отримала й отримує велику кількість допомоги.
Більше того, напередодні Нового року закріпилась інша тенденція. Знову посилились двосторонні перемовини щодо потреб України. З одного боку, це відкриває можливості для більш відкритого діалогу, який згодом приносить результати у вигляді танків від Польщі та систем ППО від Литви. А за кілька днів до цього Париж оголосив про постачання французьких легких танків на колісному шасі AMX-10RC.
По-друге, те, що танки у великій кількості це запорука контрнаступальних операцій для України заявив Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Після цього озвучили кілька інтерпретацій — чи цього вистачить для перемоги, чи лише для операції зі звільнення територій на одному напрямку.
Ще влітку Пенгатон заявляв, що враховуючи захоплені в бою проти росіян та полишені ними при відступі танки, Україна мала перевагу у цьому вимірі. Але Залужний все ж мав на увазі західні танки, а не радянські. Глобально ситуація щодо виділення будь-якої військової допомоги не змінилася. Захід не хоче, щоб зразки його допомоги потрапили до рук росіян. Можливо, та ж Німеччина хоче впевнитись, що танки не будуть використані одразу на лінії зіткнення.
По-третє, розмови, що Німеччина не надасть Україні танки до виконання певних умов (а з цим часто пов'язують постачання Сполученими Штатами танків Abrams), цілком мають право отримувати однозначні реакції з боку українців. Інакше Берлін і далі буде вважати, що якщо відповідної реакції немає, то ця зброя не так і потрібна Києву. Це дійсно не дитячий садок, а українці платять за ці "розмови" життям. Але ця ситуація з танками лише вкотре дає можливість офіційному Києву побачити, що переконали ще далеко не всіх.
Окрім цього, м'яко кажучи, некоректно порівнювати допомогу американську та німецьку: за час роботи адміністрації Байдена, тобто рівно за два роки, США надали військової допомоги на 27.5 млрд доларів без урахування того, що було оголошено як майбутні пакети, а Німеччина надала зброї та амуніції на 2 млрд євро у 2022 та передбачила 2.2 на 2023 відповідно.
Німеччина досі вагається щодо своєї ролі у підтримці України, але не розуміє, що від таких принципових рішень може залежати й доля допомоги від інших країн. Україна це неодноразово бачила на прикладі допомоги з боку Сполучених Штатів, і зараз ця ситуація повторилася з танками. Одна країна розпочинає процес, інші приєднуються.
Абсурдності ситуації додає те, що партнери Німеччини по НАТО готові передати танки Україні й лише очікують згоди Німеччини на це. Не дивно, що вже фігурує слово scholzing, що означає постійні вагання та пошук причин, щоб чогось не робити. Отже, Україні слід використовувати авторитет інших партнерів Берліна по НАТО аби ті своєю чергою лобіювали інтереси Києва.
Не можу не погодитись із Тарасом Чмутом, керівником найбільш відомого фонду з допомоги ЗСУ "Повернись живим", що однієї з умов отримання зброї та боєприпасів до неї є здатність цією зброєю не просто володіти, а обслуговувати, включно з ремонтом. І Збройні сили доводять це майже кожного дня. Також не слід забувати, що потреби Збройних сил в рази перевищують можливості наших партнерів. І це так звана дилема донора та реципієнта, коли можливості донора в рази вищі ніж потреби держави-реципієнта.
По-четверте, головний успіх зустрічі "Рамштайн-8" полягає в тому, що координація продовжується. А отже, незалежно навіть від рішення щодо танків, Україна буде отримувати нову зброю та амуніцію. Окрім цього, ще на початку січня оголосили про нові поставки у вигляді БТР Bradley. Після Рамштайну Україна отримає ще 58 таких машин. Не слід забувати, що це все відбувається на тлі заяв про можливу повторну спробу росіян захопити Київ чи підготовку до контрнаступу на Донбасі. А Директор ЦРУ, колишній посол США у Росії відвідував Київ із таємним візитом. До цього він перебував в Києві лише напередодні повномасштабного вторгнення, аби передати розвіддані про плани росії.
Виходячи з цього, власне, результати засідання контактної групи закріпили отримання Україною наступної допомоги:
- Велика Британія надасть 14 танків Challenger 2, 30 самохідних артилерійських установок AS90, 100 одиниць бронетехніки, включно з БТР FV430 Mk3 Bulldog, безпілотники, 100 тисяч артилерійських снарядів.
- Естонія серед іншого надасть гаубиці 155-мм FH-70, а також боєприпасів на загальну суму 113 млн євро.
- Канада вже придбала для України систему NASAMS.
- Німеччина та Нідерланди нададуть по одній батареї для систем протиповітряної оборони Patriot.
- Данія готова надати 19 155-мм самохідних артилерійських установок CAESAR.
- Латвія забезпечить Україну ЗРК Stinger, кулеметами з боєприпасами, двома гелікоптерами М-17 та безпілотниками.
Напередодні засідання США оголосили про окремий новий пакет допомоги, до якого ввійшли: 8 зенітно-ракетних комплексів Avenger, 59 бойових машин піхоти Bradley, 90 бронетранспортерів Stryker, 53 машини із захистом від мін і засідок, а також боєприпаси для систем HIMARS.
Таким чином ідея забезпечити Україну додатковою зброєю до весни, до можливого власного контрнаступу чи до відбиття російського повторного нападу, ще буде мати продовження. Міністр оборони України Олексій Резніков запевнив, що під час засідання контактної групи були й такі випадки, що про певну допомогу не було мови, а отже і не буде публічних оголошень.
Варто також не забувати, що схожим підходом керувались Сполучені Штати навесні. Таким чином, виходячи з того, що минув майже рік з моменту повномасштабного вторгнення, і західні партнери теж використовують свої резерви для допомоги Києву, прогнозовано, найближчий час отримання допомоги буде менш гучним. Водночас публічно не було оголошено відмову надати ті ж танки Україні, тому цілком ймовірно, що таке рішення буде ухвалено найближчим часом після вирішення певних трьохсторонніх питань стосовно черговості поставок.
