Якість освіти: як ми її розуміємо і що/чим вона є
В останні двадцять-двадцять п'ять років вислів "якість освіти" став вкрай популярним, особливо в медійно-експертному середовищі. Така популярність погано відбилася на аналізі якості освіти та прийнятті адекватних управлінських рішень. Бо ж до політики, економіки, футболу і ще багато чого іншого в нас додалася й освіта, про якість якої не писав/не говорив хіба що дуже лінивий з "експертного середовища". І справді ж — кожен/на з нас відвідували школу, багато хто здобув/ла вищу освіту (дві, три — нині модно колекціонувати дипломи на стіні і в CV).
Та чи направду це дає нам візію якості освіти? Як на мене — ні, бо ж судити ми можемо лише про власний досвід і власні враження. Але власного досвіду явно замало, щоб створити компетентне судження, а вийти за межі цього власного досвіду — нехай навіть і позитивного — інколи бракує часу, інколи бракує інформації, інколи просто ліньки… Наприклад, коли поцікавитися в "експертів", чи знайомі вони з документами Європейської асоціації університетів, або ж Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), відомого як Болонський процес, то переважна більшість — якщо не всі — запитають, що це таке! І виходить так, що, з одного боку, ми винаходимо велосипед, яким інші вже користуються, а з іншого — залишаємося на узбіччі багатьох процесів, прирікаючи себе на "хуторянство" в гіршому його вираженні.
А між тим, саме в рамках Болонського процесу в 2005, а потім у 2015 році були прийняті відповідно перша та друга редакції ESG — Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. У цьому документі доволі чітко та прозоро визначено що ж таке якість вищої освіти.
На мою думку, правильний висновок з цього та інших документів, вироблених справжніми експертами, погоджених успішними університетами та затверджених міністрами, відповідальними за освіту в країнах ЄПВО, виглядає так: якісна освіта — це такий комплекс компетентностей, знань, умінь та навичок, який за умови його здобуття дозволяє випускникові успішно виконувати виробничі функції на першому робочому місці та отримувати за це гідну винагороду.
Тоді суть концепту якості освіти виглядає як відповідь на чотири фундаментальних питання: "хто навчає?", "кого навчають?", "чого навчають?" і "як навчають?". Ці питання виглядають просто лише на перший погляд — насправді ж у своїй сукупності вони розгортаються в стратегію, місію та візію сучасного успішного університету. І щоб бути успішними на глобальних освітніх просторах, привабливими для вступників, роботодавців та меценатів, українські виші повинні чесно й об'єктивно відповісти на ці питання, неначе споглядаючи себе в дзеркало. Якщо маємо реальні відповіді на згадані питання — добре, рухаємося правильним шляхом. Якщо ж дзеркало покаже щось не дуже симпатичне — що ж, як кажуть, дзеркало не винувате.
