Останнє послання путіна: визнання власної безпомічності та ядерний шантаж
Як би не старались російські політтехнологи підігріти інтерес пересічної публіки до виступу путіна з нагоди послання до федеральних зборів 21 лютого 2023 року, ніщо не переб'є ефект раптової появи американського президента Джозефа Байдена у Києві напередодні. А проте вони старалися зробити атмосферу якоїсь крайньої точки, серйозність моменту мала підкреслити зовнішня реклама у строгому тоні. Написи "смотреть и слушать" чи "у россии нет границ" білими літерами на чорному фоні потрібні для констатації "монохромного" світу. Нема відтінків і напівтонів, нема нюансів, нема натяків — є лише чорне і біле, добро і зло, ми і вони. Ну й так далі в напрямку повної екзальтації, після якої умовний кузьміч хапає в'язанку гранат і кидається під Абрамс.
Кількаденна прелюдія до послання розпочалась із розмахом, наче само собою було зрозуміло, що звучатиме найвидатніша промова сучасності; знамена всіх ворожих армій уже складено під п'єдесталом і лишилось тільки милостиво відшмагати їхніх полководців; будь-які слова зайві, але їх треба виголосити, бо "прєзідєнту міра" не гоже мовчати про здолання вселенського зла. Або ні, навпаки: країна в критичній небезпеці, підступний ворог давно продав свої душі дияволу, "нерівний бій виснажує наші ресурси, але наші серця сповнені відваги", "згуртуймося, як востаннє, і зламаємо хребет неокоричневій чумі" і щось подібне в дусі найкращих пропагандистських практик.
Про що йшлося?
Були часи, коли послання російського президента справді виглядало, як програмний документ, і мало відповідну назву. Охочий до випивки Єльцин виголошував послання, які звучали, як тости на весіллі: "Порядок у владі — порядок у країні" або "Спільними зусиллями — до підйому росії". Нікому не відомий кгбшник путін почав із трилогії "будівничого": "Яку росію ми будуємо" (2000, пошук місії), "Не буде революцій і контрреволюцій" (2001, вибір робочих інструментів), "росії треба бути сильною і конкурентоздатною" (2002, окреслення бажаного результату). Потім втомився, і послання втратили назву, але все одно були програмами. У 2014 путін усвідомив "цельность тысячелетнего пути Отечества" і що бажану для себе державу він уже збудував, залишилося тільки зруйнувати сусідні. З того часу в його посланнях нема новизни, пріоритетів розвитку, майбутнього. Вони все більше ставали схожими одне на одне — суцільні ривки, обіцянки й обіцянки ривків.
Крім того, послання-2023 одночасно мало бути й посланням-2022: закріпити пройдене, підбити підсумки й окреслити орієнтири нового шляху чи просування по давно визначеному. Під час війни від путіна очікували чи озвучення указу про повну загальну мобілізацію суспільства й економіки, чи оголошення перемоги, чи визнання поразки. А вийшло традиційне місиво, яке вже виглядає, як дитяча саморобка з усього підручного: газета, соснова шишка, денце від розбитої пляшки з-під шампанського, іржавий циркуль, обрізок автомобільної ресори, уламок крейди, дерев'яна ложка, три різних половинки від матрьошки, щось яскраво червоне, ненависть, тупий гумор і кашель замість клею. Щось таке:
– України нема — є територія, яка складається з історично російських земель і на якій у 2014 році неонацисти здійснили переворот, щоб погрожувати росії;
– зате ідентичністю, свідомістю і рідною мовою наділено Донецький вугільний басейн;
– росія спирається на силу, щоб завершити війну, яку розв'язав Захід, постачаючи Україні всіляку страхітливу зброю і заохочуючи її "тероризм проти неугодних та віруючих";
– біолабораторії ж!;
– повсюдні американські воєнні бази!;
– згадано про почесне найменування 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ "Едельвейс", проведено аналогію з однойменним підрозділом Вермахту, а з російським аналогом — ні;
– православ'я, сімейні цінності;
– російська економіка росте, долар — падає, будуються дороги;
– Азовське море — тепер внутрішнє озеро;
– чергова згадка про Австро-Угорський слід в "українському проєкті" та анти-росію;
– російські компанії мають купувати "передові російські розробки у сфері ІТ і продукцію з використанням штучного інтелекту" в обмін на зменшення ПДВ.
Список путінізмів (вигадок і штампів, заснованих на великому бажанні заперечувати реальність і справжню науку) можна продовжити, але вони вже стовідсотково звучали в путінських попередніх виступах і статтях. Як і ці. Занудність промови найкраще проілюстрував вірний соратник путіна медвєдєв — почав куняти ще до її початку.
Хліб, видовища і власна неспроможність
З конкретики путін пообіцяв підданим хліб та видовища: підвищення мінімальної зарплати та місцеві й президентські вибори у 2023 й 2024. Ну й оголосив, що росія призупиняє участь у договорі зі США про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь, "не виходить, ні, а тільки призупиняє". І на цьому завершив змістовну частину своєї беззмістовної промови. Очевидно автори послання сподівались таким фіналом підкреслити стратегічний характер виступу, але склалось враження, що все послання відбувалося задля цієї несміливої заяви. Бо майже дві години путін просторікував про неонацистів, загрозу заходу й біолабораторії, а втік через кілька хвилин після найголовніших слів.
19 лютого Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило, що росія починає масштабні ядерні навчання, готуючи компоненти стратегічних ядерних сил "до пуску балістичних ракет морського та наземного базування, а також крилатих ракет повітряного базування". Припускалося, що то все блеф і ядерний шантаж задля створення відповідного тла до візиту президента Байдена до Польщі та, як виявилось, України. Насправді цей шантаж створював тло для виступу путіна й оплесків на його адресу від вдячних слухачів.
Після появи інформації про приліт Джо Байдена до Польші і його промову якраз після виступу путіна, російські пропагандисти почали "розкривати" хитрий умисел американців. Буцімто Вашингтон не має готового тексту, тільки концепцію і когорту писарів, які швиденько напишуть промову, відштовхуючись і віддзеркалюючи промову путіна. Відвідинами Києва Байден перехопив ініціативу: тепер будь-які слова путіна виглядали би банальною відповіддю. Після такого краще взагалі не "посилати", але не можна — пауза і так затягнулась. А от заготовка із ядерним шантажем універсальна.
Поза категоріями символів і демонстрації сили промовиста підготовка до ядерних випробувань може свідчити про наближення виснаження російських конвенційних спроможностей. Дарма путін згадав у цьому контексті про наміри США завдати росії "стратегічну поразку". Виходить, що погроза ядерною кочергою — єдиний спосіб уникнути програшу, доступний росії.
Позиціонування зброї масового знищення як Ultima ratio regum (лат. "останній аргумент короля") за таких обставин насправді виглядає, як визнання власної безпомічності. Ядерне бомбардування Хіросіми й Нагасакі не стало для Америки засобом уникнення поразки, а підкреслило наближення перемоги над імператорськими військами, коли бойові дії поступово змістились з далеких тихоокеанських архіпелагів до берегів головних японських островів.
Проте навіть атомні погрози здійснюються в режимі неповної фази — путін спеціально наголосив на призупиненні участі в договорі, а не припиненні. Така опція за визначенням тимчасова і мінлива: може завершитись будь-коли будь-яким результатом. Тим самим путін залишає простір для переговорів. З досвіду ми вже знаємо, що росія прагне перемовин тільки, коли відчуває страх поразки або хоче розтягти час. У ядерній грі постійно підвищувати ставки й погрожувати не вийде, рано чи пізно настане час останнього вибору.
З одного боку, напіввиходом із ДСНО росія натякає на неконтрольовану гонитву озброєнь. З іншого, путін нібито віддає ініціативу в руки США: якщо вони випробують ядерну зброю, то й ми випробуємо. Спочатку вони, а тоді вже ми й тільки в такому порядку. Все тому, що росія сильно переживає за цілісність глобального стратегічного паритету. В такому разі вона й не битиме першою ядерним зарядом, тоді й Україні нічого не загрожує. Для чого тоді було говорити про стратегічну поразку? Суцільні загадки. Складно сприймати слова невиправного брехуна.
З усім тим, можливо, вперше путін не набрехав. Він почав із чистісінької правди, яку варто процитувати мовою оригіналу: послання виголошується в "…рубежное для нашей страны время, в период кардинальных, необратимых перемен во всём мире, важнейших исторических событий, которые определяют будущее нашей страны и нашего народа, когда на каждом из нас лежит колоссальная ответственность". Просто ні сам путін, ні його прибічники, ні російське суспільство загалом іще не усвідомили, наскільки важкий тягар відповідальності їх очікує. Когось, цілком можливо, навіть очікує механічна асфіксія і травми шийних хребців як колись сталося у Нюрнбергу.
