Висловлювання Пригожина: розбрат на росії чи план кремля?
Останнім часом Євгенія Пригожина настільки багато в медіа просторі, що він став головним ньюзмейкером російської "спєцапірациї". І це вкрай несподівано, адже за всіма ознаками він не підходить на роль речника війни. Сучасним Юрієм Левітаном ("голос совєтського інформбюро") Пригожину не бути ще й тому, що в своїх виступах він передовсім критикує російське воєнне командування. На тлі цензури, тисяч проваджень за "фейки" і "дискредитацію армії" нестримна свобода слова окремого індивіда стає приводом для сміливих припущень і конспірологічних теорій. Західним та українським оглядачам здається, що це саме та фігура, котра наведе "суєту" на росії і наблизить крах режиму путіна. В цілому не заперечуючи деструктивні можливості Пригожина, стосовно його впливу на російську систему можна дискутувати.
Все ж варто визнати, що постать Євгенія Пригожина досить суперечлива. Він не є представником комуністичної номенклатури, КГБ чи інших силових структур, але має велику приватну армію. Мільярдер, чиї статки утворились не в період приватизації, хоча теж походять з буремних дев'яностих. Примноженню свого багатства він завдячує вигідному знайомству з президентом рф, але й до початку правління путіна він уже був фінансово забезпеченим. Кримінальне минуле, схильність до сумнівних операцій, здатність вловити момент і відчути потреби влади стали основою для його незамінності в реалізації російських інтриг та диверсій за кордоном. Для повного портфоліо не вистачає тільки реалізації себе в політиці. Усе вказує на те, що відповідні амбіції Пригожин має і почав їх втілювати. Проте нема підстав розглядати їх окремо від задумів кремля.
Пригожин має багато амплуа (меценат, кінопродюсер, ресторатор), але саме прізвисько "путінського кухаря" і контроль над ПВК "Вагнер" є запорукою його значимості. До 2013 року Пригожин був однією з найменш публічних персон в оточенні Путіна. Вже 2019 року він потрапив до списку топ-20 найбільш обговорюваних осіб в російських ЗМІ, а на початку 2023 увійшов у топ-10, витіснивши Шойгу. Звичайно, така зміна може бути ситуативною, але вона чудово ілюструє ту інформаційну конкуренцію, яка розгорнулася між Пригожиним та Міністерством оборони і Генштабом рф.
Пригожин став важелем психологічного тиску на військових восени минулого року. Він різко наростив чисельність своєї армії (з 5 до 50 тисяч) за рахунок ув'язнених та організував пул блогерів і воєнних кореспондентів. В інформаційному полі це дало йому чималі переваги: у розпорядженні Пригожина опинились і солдати, і професійні журналісти, які з подробицями лають армійське командування за нездатність перемогти ЗСУ. З початку 2023 року ми спостерігаємо за сварками між Пригожиним та Міністром оборони і начальником Генштабу рф з приводу недостатнього постачання боєприпасів найманцям, погану підготовку мобілізованих, невміння кадрових військових воювати по-справжньому.
Тим часом ЗСУ досі не помічають за "вагнерівцями" під Бахмутом особливого снарядного голоду. Натомість пригожинська, суровікінська чи герасімовська тактика "м'ясних штурмів" свідчить як не про залізну дисципліну, так про наявність інших дієвих способів гнати російську орду вперед. Зрештою весь конфлікт між Шойгу та Пригожиним виглядає нелогічним на тлі плідної 10-річної співпраці: пригожинська фірма "Конкорд" вперше підписала контракт на годування російської армії у 2012 році (щойно міністром оборони став Шойгу). Аутсорсинг постачання продовольства у зс рф є надзвичайно корупційною схемою, її тривала реалізація потребує як не командної роботи, то більш-менш стабільної змови. Важко повірити, що союз Пригожина із Шойгу був нав'язаний згори виключно для прикриття заробітків самого путіна і всупереч їхній власній волі. Так чи інакше у 2022 році компанії, пов'язані з Пригожиним, заробили 91,5 мільярда рублів. Це максимум за весь час їхньої роботи і це не в'яжеться з атмосферою гострих суперечностей.
Одним словом, якщо цей конфлікт справді серйозний і його головне мета не просто перекидання відповідальності з однієї групи російських комбатантів на іншу, то він точно не той, за яким в Україні варто дивитись з надією. Публічний тиск на командувача армії з боку цивільної особи виглядає як цілеспрямований підрив субординації і демонстрація автономії Пригожина на цій війні. Особливо дивує не так його сміливість у критиці армійського командування, як відверто антиелітний наратив, яким вона супроводжується. Така диспозиція просто немислима в умовах війни, але цілком вкладається у практику кремля, в якій путін адмініструє внутрішні суперечності, перебуваючи над ними.
В даному випадку він сам ці суперечності створює. Найбільш очевидним мотивом є запасний план повісити усіх собак на воєнних чиновників і генералітет. Проте не менш важливим є й виховання еліт. Використовуючи несистемного агресивного гравця для тиску (в тому числі й громадського, адже російське суспільство покладає особливі надії саме на воєнні таланти вагнерівців, а не кадрової армії) на одну з ключових елітних груп — армію — путін сигналізує решті про зміну правил гри і необхідність тримати свою лояльність на заданому рівні. Наостанок, завдяки зосередженню патріотичної істерії на клановій боротьбі, режим може гарантувати собі безпеку. Протиріччя не послаблюють персоналістський режим, а, навпаки, посилюють його, залишаючи главі держави великий простір для маневру та можливості діяти за принципом «розділяй і володарюй».
При цьому автономія Пригожина має доволі чіткі межі, його реальну спроможність можна прослідкувати за кількома прикладами.
- Створення центрів підготовки ополченців у Курській та Білгородській областях за кошти Пригожина та зусиллями бойовиків його ПВК у листопаді 2022 почало трактуватись як доказ встановлення Пригожиним контролю над цими регіонами і посилення його позицій в країні загалом. З квітня 2023 справді ведеться підготовка бійців у таких центрах, але губернатори Роман Старовойт і В'ячеслав Гладков агітують за підписання контрактів зі ЗС рф, а не ПВК "Вагнер". Недавні події у Білгородській області взагалі стали приводом для критики інструкторської роботи "вагнерівців".
- Окрім конфлікту з Міноборони Пригожин публічно зійшовся в герці з "агентом Гіркінсом" — Ігорем Стрєлковим-Гіркіним, але їхні дебати обмежуються погрозами й лайливими образами. Пригожин має практично безмежні можливості щодо ліквідації Гіркіна, але останній "на окладі" в ФСБ…
- Суперечності Пригожина з губернатором Санкт-Петербурга Сєргєєм Бєгловим розв'язуються в юридично-судовій площині і явно не на користь ватажка вагнерівців.
З іншого боку, зазначені приклади можуть свідчити і про те, що активність Пригожина так чи інакше призводить до посилення режиму путіна через такий зручний для Кремля контрольований хаос. Один із ідеологів кремля Алєксандр Дугін на початку квітня 2023 написав велику статтю про Пригожина, назвавши його "архетипом російського героя, символом справедливості та честі для всього народу", а також "символом перемоги". Матеріал виглядає абсолютно пропагандистським, перебуваючи у повній кореляції з висловлюваннями самого Пригожина. Таке співпадіння ідей не може бути випадковим, а припущення, що Дугін пішов у незалежне від волі Кремля плавання, взагалі абсурдне.
Отож, ПВК "Вагнер" Дугін назвав найбоєздатнішим підрозділом ЗС рф, а серед його задач вказано "очищення росії від неправедливості". З цієї причини Дугін позиціонує Пригожина як ворога "тієї частини російської еліти, яка не прийняла війну і не усвідомила смертельної небезпеки для країни". При цьому Пригожину створюється образ вихідця з еліти, який "зрікся класу експлуататорів і перейшов на бік народу". Відтак в його особі суспільство має бачити не відчайдушного warlord'а, а речника саме народних настроїв. Власне, десь так і виглядають перші кроки агітаційної кампанії Пригожина:
- бойовики "Вагнера" записали коротке звернення про наближення "вітру змін";
- створено спеціальну веб-сторінку для пошуку однодумців і прихильників, до її відвідувачів звертаються просто: "щоб урятувати росію – будь готовий підтримати Пригожина, нового лідера нової росії";
- запущено гасло "стріляти треба влучно, працювати треба чесно".
Усе виглядає, як курс на найвищу посаду в державі. Справді, розбіжності серед російських еліт потенційно здатні призвести до заміни путіна, але Пригожин точно не підходить на роль компромісного кандидата. Імовірність захоплення ним влади в обхід визначених процедур і без згоди еліт взагалі виглядає мізерною. Лишається єдиний шлях — переконлива перемога на виборах і легітимна зміна влади. З огляду на понад 20-річну історію автократії такий сценарій видається мало не фантастичним. Тим не менше 10 травня з'явились повідомлення про результати телефонного опитування, згідно з яким на президентських виборах за путіна проголосували б 42,5% респондентів, а за Пригожина 39,7%. Джерелом виступив Телеграм-канал "Пригожин 2023". Ресурс Пригожина поставив самого Пригожина майже на одному рівні з путіним, що стало приводом для коментарів на кшталт "виклик путіну кинуто" або "власник Вагнера" пішов ва-банк.
Окремі українські та західні експерти вважають, що Пригожин настільки багато знає, що тільки політична кар'єра врятує його від ліквідації своїми ж. Засновок звучить правдоподібно, але з висновком важко погодитись. Депутатський мандат, урядовий портфель чи будь-яка інша значима політична опція в росії не є гарантією безпеки та виживання. В сучасній історії країни безліч прикладів ув'язнення або вбивства політиків. Так само важко вважати публікацію "рейтингу" ходом ва-банк або "грою на смерть". З боку людини, в розпорядженні якої перебуває ціла армія, досить дивно рятувати своє життя не ліквідацією загрози в особі ворогів, а намаганням перемогти їх у політичній боротьбі. Навіть не дивно, а смішно.
І при цьому Пригожин жодного разу не озвучив публічно свої плани щодо балотування або створення самостійного партійного проекту чи приєднання до вже існуючого. За винятком глузливої заяви про намір стати президентом України, Пригожин не говорить предметно. Він розуміє, що його політична кар'єра залежить від схвалення кремлем, тому просто дражниться, намагаючись вивідати реальні настрої на перспективу. Все це не виключає участі Пригожина у виборах президента росії наступного року, як і не робить його конкурентом для путіна. Попри всю свою зухвалість Пригожин не наважується критикувати господаря кремля, а в інтерв'ю кремлівському політтехнологу Долгову прямо заявляє, що "слухається путіна". Це мало схоже на готовність до безкомпромісної боротьби, але Путін не має інших "суперників". Якщо ваш єдиний інструмент — молоток, то кожна проблема стає схожою на цвях (с).
