Повернення та інтеграція вимушених мігрантів у ринок праці
Від початку повномасштабного вторгнення Україна переживає найбільшу в Європі міграційну кризу за часів Другої світової війни. Так, близько 8 млн українців виїхали за кордон у пошуках безпеки. З часом багато повернулись додому, але більшість вже понад два з половиною роки будують своє життя на чужині. За останніми даними УВКБ ООН, за кордоном перебувають більше 6.6 млн вимушених українських мігрантів, з яких 6 млн — у країнах Європи. Хоча оцінки різняться (наприклад, 4.9 млн осіб в Європі за даними Центру економічної стратегії), ситуація із майбутнім поверненням українців є дуже складною.
Всі ці люди потрібні країні вже сьогодні, а під час повоєнної відбудови повернення додому та інтеграція українців, які вимушено залишили свої домівки, будуть критично необхідні. Водночас за останніми оцінками аналітиків Нацбанку, протягом 2024-2025 років з України може виїхати ще близько 700 тисяч людей. Як не втратити цей неоціненний людський капітал? Які умови потрібно створити державі для повернення на батьківщину та інтеграції вимушених українських мігрантів у ринок праці?
Команда EasyBusiness у рамках проєкту "Допомога у формуванні публічної політики із залучення вразливих груп населення до ринку праці" за фінансування Фонду «Партнерство за сильну Україну» (PFRU) провела дослідження щодо інтеграції до ринку праці вразливих груп населення, зокрема вимушених українських мігрантів.
УКРАЇНЦІ ЗА КОРДОНОМ
Переважна більшість вимушених українських мігрантів — це жінки (приблизно 65% мігрантів у віці 18+), 40% усіх мігрантів — діти. Згідно з дослідженням Центру Економічних Стратегій (ЦЕС), станом на початок 2024 приблизно 70% вимушених мігрантів мають вищу або незакінчену вищу освіту. З огляду на таку кількість освічених та кваліфікованих фахівців серед мігрантів, а також поступові зміни міграційної політики в країнах-реципієнтах, не дивно, що все більше і більше українців працевлаштовуються за кордоном. За даними дослідження від ІМРАСТ, лише 7% вимушених українських мігрантів працюють дистанційно на українські компанії, freelance, або ж деінде.
Крім того, росте і дохід українців за кордоном. Так протягом листопада 2022 — січня 2024 кількість українців за кордоном, які економили на їжі та одязі зменшилась з 40 до 22%, а кількість тих, хто став заробляти суттєво більше, зросла з 20% до 38%. Крім того, кількість українських біженців, які оцінюють свій дохід як середній або вище середнього, теж виросла і становить близько третини всіх опитаних вимушених мігрантів. Росте також частка українців, які працюють за кордоном за спеціальністю. Так кількість українців, які працюють не за спеціальністю, знизилась з 60% в листопаді 2022 до 51% в січні 2024, а частка тих, що працюють за довоєнною спеціальністю, збільшилась з 30% до 36%.
ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА БАЖАННЯ ПОВЕРНУТИСЯ В УКРАЇНУ
Переважна більшість українців визначають безпеку як основний чинник, який впливатиме на прийняття рішення щодо повернення в Україну. При цьому, чим ближче до лінії бойових дій жила людина, тим більшу роль для неї відіграють безпекові чинники.
На другому місці — стан економіки. Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії, 40% опитаних вимушених мігрантів визначили вищий рівень життя в Україні як визначальний фактор при поверненні додому. За даними МОМ, більш ніж половина мігрантів (58%),, що повернулись у свої рідні регіони, повідомляють про нагальну потребу у фінансовій допомозі. Близько половини мігрантів, які вже повернулись в Україну, працевлаштувались. Проте, згідно з даними УВКБ ООН, 30% працюючих репатріантів зазначають, що мають роботу нижчого рівня, ніж та, яку вони мали раніше. При цьому, як зазначено в дослідженні Міжнародної організації з міграції, 66% мігрантів, які повернулись в Україну та отримали статус ВПО, планують повторно виїхати з України через відсутність економічних перспектив.
Ще один чинник, який впливає на рішення про повернення в Україну, — це інтеграційні політики держав-реципієнтів. В окремих країнах українські мігранти отримали безпрецедентний сервіс. Так, Нідерланди надають соціальне страхування без сплати страхових внесків. Це дозволяє українцям безплатно робити коштовні операції, наприклад, онкологічні або ж операції по заміні суглобів.
Доступ українців до ринку праці різниться від країни до країни. Ті ж Нідерланди, які зазвичай тримають свій ринок праці закритим, дозволяють українським вимушеним мігрантам працевлаштовуватися без спеціального дозволу. Втім без знання мови їм доступна тільки на некваліфікована робота (у полях, теплицях, на складах тощо). Водночас Польща повністю відкрила свій ринок як для працівників, так і для роботодавців.
Українці також отримують від урядів країн-реципієнтів фінансову допомогу різного рівня — від 183 євро у Польщі (лише на дитину, за умови її навчання в школі) до 1034 євро в Німеччині (для дорослого з дитиною). Поступово розмір виплат та умови для їх отримання змінюються. Уряди країн намагаються заохотити мігрантів до працевлаштування. В країнах Європи українські вимушені мігранти можуть стати цінним людським капіталом для розвитку економіки.
ЩО СПОНУКАЄ УКРАЇНЦІВ ПОВЕРТАТИСЬ
За даними УВКБ ООН, протягом серпня 2022 — травня 2023, частка вимушених мігрантів, що одноразово подорожували назад до України з сусідніх країн, зросла з 24% до 45%. Ще більше українців повернулись із більш віддалених країн — їх частка зросла з 14% до 35%. Дослідження також показало, що протягом 2023 року лише 19% мігрантів остаточно повернулись до України, тоді як більша частина респондентів (54%) повертались на строк менш як місяць.
Серед головних причин для повернення — возз'єднання з родиною, доступ до медичного обслуговування та потреба у документах. Близько третини українців, які повертаються, назвали основною причиною тугу за домом. Також серйозний вплив на бажання повернутись мають соціально-економічні чинники: проживання у гуртожитках або тимчасовому житлі, дистанційне працевлаштування в Україні, догляд за дітьми, низький дохід в країнах перебування та незнання мови. Вимушені мігранти, що проживали в сусідніх з Україною країнах (Польща, Румунія, Молдова, Словаччина), мали більше бажання повернутись (згідно з дослідженням ЦЕС, таку ж високу схильність до повернення мали мігранти в США та Британії).
ЯК ІНШІ КРАЇНИ СПРАВЛЯЛИСЬ З ПОДІБНИМИ ВИКЛИКАМИ?
Серед світових кейсів повернення співвітчизників на батьківщину одним з найбільш успішних є досвід Ізраїлю. Країна пішла шляхом створення спеціальної агенції, яка займається питаннями повернення євреїв в Ізраїль. Агенція надає супровід і повне фінансування повернення та численні пільги, в тому числі зменшені податки, вигідну іпотеку та інші стимули. Крім цього, Ізраїль активно співпрацює з діаспорою, яка допомагає лобіювати інтереси країни у світі, а також інвестує в ізраїльську економіку.
Шляхом створення агенції пішли й Філіппіни. Ця країна пропонує менше фінансових програм підтримки, проте надає потужну інформаційну підтримку щодо чинних програм для репатріантів, проводить для них тренінги та воркшопи тощо.
Деякі країни, такі як Португалія, фінансують переїзд родичів та перевезення майна. Сусідня з нами Польща створила офіційний урядовий ресурс з інформацією про процедуру повернення, інструменти пошуку роботи, освітні можливості тощо.
Водночас є й інший шлях залучення мігрантів до розвитку країни: активна робота з діаспорою. Хороші результати в цій сфері має Ірландія, яка підтримує міцні стосунки з діаспорянами та залучає від них інвестиції. Водночас мігрантам з Ірландії уряд країни також надає гранти на організацію власної справи після повернення.
Питання повернення вимушених мігрантів неодноразово досліджувалось міжнародними організаціями, зокрема Міжнародною організацією з міграції, Світовим банком, OECD.
Усі ці організації мають спільну позицію у наступних речах:
- Найбільш економічно вигідним є добровільне повернення мігрантів, адже в такому випадку мігранти мають бажання та чітку мету повернення. Добровільні репатріанти при працевлаштуванні або створенні власної справи готові застосовувати здобуті в європейських країнах навички та досвід. Це дає поштовх для створення більш конкурентної продукції, розвитку інновацій та модернізації економіки.
- Активна співпраця між країнами перебування і походження — необхідна умова для повернення та реінтеграції вимушених мігрантів. Інколи уряди країн, які приймають мігрантів, допомагають процесу репатріації, в тому числі й фінансово.
- Родина відіграє важливу роль при прийнятті рішення про повернення та нерідко бере активну участь у цьому процесі.
- Важливою є можливість повторного перетину кордону мігрантами, які повернулись, для забезпечення статусу резидента в країні перебування. Це сприяє тимчасовому, поступовому або ж остаточному поверненню.
Щоб рішення на користь повернення приймалось частіше, доцільно підіймати рівень сервісів в країні, створювати можливості для зайнятості та сприятливий бізнес-клімат, надавати допомогу із доступним житлом тощо.
МОЖЛИВІ РІШЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ
Хоча ідеї створення додаткових органів влади не дуже підтримуються українським суспільством, така політика показує свою ефективність. Це дозволяє сконцентрувати повноваження та ресурси в одному місці та визначити відповідальних виконавців.
При цьому країни, які починали повертати своїх громадян, вирішували більшість внутрішніх проблем, зокрема, таких як довіра до державних інституцій. Також це створювало умови для росту економіки та підвищення рівня життя. Що своєю чергою забезпечувало довіру співгромадян, які повертались. А сприятливі економічні умови спонукали репатріантів до швидкого виходу на самозабезпечення. Наша країна вже мала доволі успішний досвід із залучення етнічних українців на урядові посади.
Іншим важливим напрямом є налагодження роботи з країнами-реципієнтами. Це одна з необхідних умов забезпечення захисту та сприяння поверненню вимушених українських мігрантів. Надалі це створить умови для успішного повернення українців додому допоможе спростити ряд юридичних питань, пов'язаних, наприклад, із підтвердженням досвіду, збереженням і фіксацією страхового стажу тощо.
Також важливо зберігати зв'язок з українцями за кордоном через постійну та послідовну інформаційну політику. Українські вимушені мігранти мають свої осередки в країнах перебування. З ними також працюють громадські організації, в яких багато проактивних українців. Такі організації можуть стати основою для налагодження комунікації між Урядом та вимушеними мігрантами. Іншим джерелом для поширення інформації можуть бути соціальні мережі. Фактично в кожній країні перебування українців є відповідна спільнота в соціальних мережах. В таких групах обмінюються інформацією, спілкуються, шукають партнерів, клієнтів та звертаються за допомогою в різних ситуаціях.
Також для збереження можливості вступати в українські ЗВО, варто зберігати можливість навчатись в українських школах дистанційно. Варто зазначити, що навчання в більшості Європейських ВНЗ (власне як і в українських) зазвичай коштує дорожче для іноземців, ніж для громадян цих країн, тому така можливість дозволить українським біженцям здобути вищу освіту, яка їм не доступна за кордоном.
Для українців, які створили сім'ю в країні перебування, доцільно спростити отримання дозволу на проживання/імміграцію для іноземців, які одружені з громадянами України.
Щоб спростити повернення українців додому, доцільно також забезпечити супровід з моменту перетину кордону для отримання статусу ВПО. А також надавати допомогу в отриманні відповідних послуг.
Таким чином, послідовна політика держави спрямована на збереження зв'язку зі співгромадянами, створення зрозумілих маршрутів та умов для повернення поряд з успішним розвитком самої України дозволить поступово повертати українців додому.
