Почуття провини: чому воно виникає та як з ним впоратися?
Позбутися почуття провини та припинити знецінювати свої буденні проблеми й переживання — запит, який дедалі частіше звучить у кабінеті психолога з початку повномасштабного вторгнення. Хтось відчуває провину перед родичами та друзями, бо знаходиться за кордоном, хтось щодня звинувачує себе в тому, що робить недостатньо, хтось забороняє собі відпочивати, адже це «зараз не на часі». Цей список можна продовжувати нескінченно. Але краще розібратися, чому це з нами відбувається, і чи є якась користь від почуття провини.
Відчувати провину — не завжди погано. Цей стан може стати нашим «моральним компасом» і спонукати до переосмислення своїх вчинків та виправлення помилок. Допоможе розвинути емпатію та побудувати здорові стосунки. Та коли воно стає постійним, це заважає нам жити й реалізовуватися. У людини з надмірним почуттям провини може виникнути тривога, депресія, занижена самооцінка та інші психологічні проблеми. Також може бути негативний вплив на фізичне здоров'я людини. А травматичні події війни лише посилюють цей стан.
Для початку розберемося, чому ж виникає почуття провини? Можна виділити такі дві основні причини:
- Сімейні цінності
Наше сприйняття світу починає формуватися під час виховання в сімʼї. Від того, які цінності нам передала родина, залежить, як ми будемо реагувати на життєві обставини. Якщо батьки акцентували на моральних принципах, то в дитини формуватиметься почуття провини, якщо вона їх порушить.
- Соціальні норми
У кожній культурі є певні норми, дії та вчинки, які вважаються прийнятними або ні. І порушення цих норм може викликати почуття провини.
Сьогодні можна почути таке поняття як «синдром вцілілого». Це теж стан знецінення себе. Він виникає у людей, які пережили травматичні події, змогли вижити й опинитися у безпеці, коли іншим цього зробити не вдалося. У декого це почуття може стати настільки сильним, що призведе до серйозних психологічних розладів і навіть соціальної ізоляції (людина не бажає спілкуватися з тими, чиє життя продовжується і хто дозволяє собі бути щасливими).
Впоратися з почуттям провини та знеціненням можна лише тоді, коли ви усвідомили свій стан і визнали, що він не несе користі ані вам, ані суспільству. Допомогти на цьому шляху може робота з психологом на груповій чи індивідуальних сесіях. А ще — робота з власним тілом та емоційним станом, а це: фізична активність і медитації.
Відновлюйте спілкування з людьми. Намагайтеся не засуджувати ні себе, ні інших. Вчіться приймати свої емоції та свою цінність. У цьому вам може допомогти ведення «щоденника вдячності». Щодня дякуйте собі, навіть за найменші досягнення. Побачивши, що вам вдається зробити, ви зможете приглушити свого внутрішнього критика. Також корисним буде формулювати позитивні афірмації щодо себе, наприклад: «Я роблю все можливе» чи «Я заслуговую на радість і щастя». Це допоможе нівелювати негативне ставлення до себе.
А ще складайте план на день чи на кілька місяців вперед. Розбивайте його на маленькі кроки, щоб легше їх виконати й досягти результату. Кожне завдання, яке було відмічене як виконане, допоможе впоратися зі знеціненням та підвищить вашу самооцінку. А почуття провини зменшуватиметься з кожним днем.
