fbpx
Сьогодні 01/10/2020 00:04
Колонка 20:42 09 Лис 2019

Опитування з окупації: на що варто звернути увагу?

Опитування, проведене Українським інститутом майбутнього і опубліковане у "Дзеркалі тижня", викликало бурхливу реакцію у соціальних мережах і часто оцінки протилежні. Поділюсь і своїми думками.

1. Я розумію і значною мірою поділяю застереження щодо достовірності цього опитування. Люди на окупованих територіях – заручники, і в умовах окупаційного режиму "неправильна відповідь" може вартувати респондентам здоров'я чи життя. Частина респондентів дала ту відповідь, яку хотів би почути окупаційний режим. Тому похибка значно більша за 3%.

2. Водночас я не можу погодитись з думкою, що на підставі пункту 1 це опитування варто ігнорувати/викинути в смітник тощо. І ось чому. З заяви секретаря РНБО Сергія Сівохо зрозуміло, що владна команда має намір надати окупованим територіям особливий статус на підставі даних соціології, проведеної в ОРДЛО. В команді Зеленського досить оптимістично оцінюють результати цих опитувань і бачать можливості для проходження кандидатів зі "Слуги народу" в місцеві ради Донецька, Луганська та інших міст ОРДЛО.

Ще раз: рішення надати окупованим територіям особливий статус (який розпочинається після проведення місцевих виборів) значною мірою базується на оптимістичній оцінці даних опитувань, проведених в окупації – даних, які мають досить високу похибку.

Ми маємо враховувати контекст, в яких умовах опубліковано дані цього опитування з ОРДЛО. А контекст такий, що є інша соціологія звідти, яка штовхає керівництво держави йти на невиправдані поступки національними інтересами, як от відведення військ чи згода на реалізацію формули Штайнмайєра.

3. Щодо опитувань на окупованій території: це опитування не перше і не останнє. Але чомусь воно викликало найбільший резонанс.

Я вважаю, що варто аналізувати дані всх опитувань, проведених на окупованій території, робити узагальнену статистику і враховувати (та подавати в дослідженні відповідне застереження), що похибка в таких опитуваннях значно вища, ніж в опитуваннях, проведених на території України. Сукупність таких опитувань має більшу достовірність, ніж кожне опитування поодинці. На основі цих данних можна розуміти узагальнену картину настроїв в окупації.

Такі опитування регулярно проводить Центр східноєвропейських та міжнародних досліджень (ZOiS, Берлін):

4. Які дані можна вважати достовірними і на які можна орієнтуватись? Це результати парламентських виборів, які відбулись в липні цього року. У "Слуги народу" і проєвропейських сил в цілому результат зростає як правило, зі сходу на захід – від кордону з окупованими територіями або російського кордону до кордонів з сусідніми областями України. Найменша підтримка у прифронтових громадах, що знаходяться неподалік лінії розмежування, найбільша – у районах, що межують з Дніпропетровською та Запорізькою областями, а на Луганщині – у громадах, куди не добиває російський телесигнал. Якщо в Авдіївці, Міловому, Станиці Луганській чи Торецьку сумарний результат проєвропейських сил коливається в межах 25-30%, то очевидно, що на окупованих територіях він буде значно меншим.

5. Згадаємо 1991 рік і 2014 рік. У березні в СРСР пройшов референдум про доцільність збереження СРСР. Тоді 70% українців проголосували за, а 28% проти. Але 24 серпня Верховна рада проголосила створення Незалежної України і вже 1 грудня цього ж року понад 90% українців скасували рішення всесоюзного референдуму і підтвердили створення Української Держави. У 2014 році після звільнення міст Донеччини та Луганщини Україні вдалося досить швидко повернути контроль над територіями, які вдалося відбити у окупантів. Попри великий відсоток громадян з проросійськими та прорадянськими настроями на цих територіях, відновлення української влади не зустріло масових протестів з боку таких громадян. Про що свідчать ці два приклади? Люди схильні йти за переможцем. У березні 91-го багатьом позиції СРСР здавалися непохитними і вони підтримали збереження статус-кво. А вже за 9 місяців меншість стала більшістю – тому що не момент проведення референдуму перемогла Україна, і всі кандидати в президенти агітували за незалежність. Так само мешканці Слов'янська/Маріуполя/Сєвєродонецька/Краматорська/Торецька спокійно сприйняли повернення української влади, тому що з українською армією на ці території повернулося мирне життя.

Українці прагнуть миру, а Україна має повернути свої території, включно з Кримом. Але якщо Україна не здобуде перемоги (дипломатичним чи іншим шляхом), а піде на виконання російських вимог, то не варто дивуватись, що на цих територіях будуть діяти правила, встановлені державою-агресором. Ми маємо боротися за достойний мир – за мир на умовах України. Миролюбні ініціативи Грузії та Молдови і спроби домовитись з окупантом не дали очікуваного результату. І було би дуже наївно вважати, що поступки агресорові дозволять Україні отримати контроль над окупованими територіями.

1581

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: