БРІКС, ООН, рф — WTF? Курйози та загрози Казанського саміту
Фото: EPA/EFE
Цариця Пенелопа з Гомерівської "Одіссеї" переживала кінцевий період 20-річної відсутності чоловіка в оточенні натовпу женихів, які бенкетували, вимагали змиритися з втратою й обрати когось із них для нового шлюбу. Фінал залицянь виявився несподіваним для всіх. Нещодавній саміт БРІКС дуже нагадує епічні події, але віддзеркалено: росія в ролі Пенелопи сама скликає юрбу охочих і для всіх прагне видатись безальтернативною. Навіть дозволяє вбивати "цілі отари овець і повільних волів круторогих" (пригощала гостей пельменями з осетриною і томленою гомілкою ягняти), аби підкреслити багатство "царства" і що його прихильності варто прагнути. Принаймні саме так має виглядати саміт в очах Заходу: путін — лідер, росія — не ізольована, російські союзники — згуртовані навколо неї суто "по дружбі", "глобальний південь" — бере верх. Утім ніщо з цього не є правдою.
Москітний банкінг і антизахідна коаліція
БРІКС у розумінні росії та справжнього мажоритарного власника — Китаю — повинен розвиватись як політичний блок і противага Заходу у всіх розуміннях, але для решти економічна частина має набагато більшу вагу. І з цим Пекін і москва змушені миритись. З іншого боку, якщо сприймати економіку й політику як базис і надбудову, то саме демонстрація економічної сили має слугувати доказом політичної могутності. І для обох продовженням політики є війна. Китай намагається підкорити світ через торгівельну експансію і трусить зброєю в Південнокитайському морі. росія напала на Україну, а решту світу намагається підкупити. При цьому бездонність її надр і безмежжя можливостей існують тільки у сімоньянській пропаганді, а насправді поступово вичерпуються — як запаси озброєння і воєнної техніки радянського виробництва. кремль не має часу на поступову конвертацію економічного впливу в політичні переваги, тому намагається осягнути неосяжне.
Невипадково перша зустріч путіна на саміті відбулася з головою Нового банку розвитку БРІКС Ділмою Роусефф, яка назвала саміт дуже важливою подією. І цю ідею російські ЗМІ винесли в заголовки своїх повідомлень, хоча повністю думка Роусефф виглядає як "країни глобального півдня потребують фінансування, без якого неможливий їхній сталий розвиток". Тобто для цієї групи країн БРІКС є інструментом залучення коштів, "умови отримання яких досить складні", і це дуже приземлене сприйняття всієї організації, яке не передбачає поступок частиною суверенітету у внутрішній чи зовнішній політиці.
Парадоксальність російської позиції криється в тому, що вона одночасно пропонує разом "банкувати" і дружити проти Заходу, але не може й не прийняти відмову, бо не має вибору. Навіть корислива мотивація партнерів важлива для неї, бо підкреслює статус якоїсь "опори". Тому на зустріч із Роусефф путін привів із собою главу Центробанку росії Ельвіру Набіулліну, віцепрем'єра Олексія Оверчука, голову МЗС Сергія Лаврова, свого помічника Юрія Ушакова та голову Мінфіну Антона Сілуанова. Залучення основних стовпів російської економіки війни до цієї розмови так само невипадкове.
кремль давно носиться з ідеєю створення в межах БРІКС окремої платіжної системи, яка була б альтернативою для SWIFT. Офіційно такі наміри пояснюються реалізацією «справедливих вимог багатомільярдного підсанкційного ринку». Проте між рядків це означає захмарну потребу росії у притоку чогось надійнішого за рубль, щоб фінансувати імперіалістичну агресію. Тож головний пункт порядку денного саміту в Казані — запуск платіжної системи BRICS Bridge ("Міст БРІКС"). Назва прямо вказує на платформу MBridge, в якій Китай ганяє цифровий юань разом із Гонконгом, Таїландом, ОАЕ і Саудівською Аравією і яку російські ЗМІ останні два роки називають "приголомшливим успіхом". Свою версію кремль бачить як мережу малих банків у країнах БРІКС і партнерах, які можуть проводити операції у місцевих валютах для взаємної торгівлі "нафтою, природним газом, зерном та золотом". Чистої води "москітний флот" у світі міжнародних розрахунків.
Попри амбітні плани сформувати новий світовий порядок, в якому не буде гегемонії Заходу і не домінуватиме американський долар, підсумки саміту вийшли набагато скромнішими. Відкрито впрягатись в російську протидію західному домінуванню ніхто не захотів, а ілюзорність дедоларизації підкреслили самі ж господарі, пропонуючи гостям заздалегідь подбати про готівку в доларах чи євро, бо картками Mastercard і Visa в цій країні не розрахуватися. Стільки розмов про цифрові гроші, блокчейн та інші високі матерії, а на саміті путін хвалився купюрою, роздрукованою на кольоровому принтері "десь у торгово-промисловій палаті". Крім того, що дрімучий дід на дух не переносить технологічний прогрес, це доводить повну монетарну неспроможність БРІКС.
Декларуй не декларуй…
За результатами саміту було прийнято Казанську декларацію "Зміцнення багатосторонності для справедливого глобального розвитку та безпеки". 43 сторінки, 134 пункти — усе, щоб довести серйозність намірів і твердість переконань у формулюваннях типу "терпимість і мирне співіснування є одними з найважливіших цінностей та принципів відносин між країнами та суспільствами" або виступу за "незалежний, єдиний і мирний Афганістан, вільний від тероризму, війни та наркотиків". Казанська декларація могла б із таким самим успіхом називатись "потьомкінською" — за фасадом багатослів'я немає сенсів. Один-єдиний пункт, присвячений Україні, абсолютно далекий від реальності.
"Ми нагадуємо про національні позиції щодо ситуації в Україні та навколо неї, позначені на відповідних форумах, включаючи Радбез та Генасамблею ООН. Ми наголошуємо, що всі держави мають діяти відповідно до цілей та принципів Статуту ООН у всій їх повноті та взаємопов'язаності".
Вставте сюди замість України Малі, Близький Схід, боротьбу з голодом чи помсту матінки-Природи й суть не постраждає. Вітчизняні та західні експерти зробили синхронний висновок про те, що путіну не вдалося нав'язати країнам БРІКС власне бачення світового порядку, тому саміт вийшов невдалим. Загалом не сперечаючись, хочеться зробити невелике уточнення. Текст декларації не означає провал задумів кремля в трансфері на "глобальний південь" своїх неоімперіалістичних поглядів. Варто говорити швидше про відсутність будь-яких змін у цьому напрямку. Ця оцінка не така оптимістична, але вона точніша: всі залишились на своїх позиціях, ніхто не наблизився до України й не віддалився від росії чи навпаки. Інколи й відсутність негативу є позитивним результатом, але не слід захоплюватись wishful thinking-ом. "Більшість населення світу" не на боці України. Не особливо вона симпатизує й росії. Для неї ця війна — не третя світова і точно не екзистенційна боротьба Порядку з Хаосом. Значною мірою така позиція не сильно краща за пряме потурання росії.
Українське МЗС помітило в документі відсутність єдиної позиції БРІКС щодо агресії рф проти України, але організація не має єдності з багатьох питань. Індія проти приєднання Туреччини через її дружбу з Пакистаном; Саудівська Аравія не поспішає ставати членом, бо ним уже став Іран; Індія, ОАЕ, Бразилія, Єгипет та ПАР не мають бажання псувати відносини зі США, тому заперечують проти навіть формального визнання БРІКС антиамериканською коаліцією. Нарешті, назва досі вказує на 5 перших країн-членів, хоча їх уже 9.
Україна фактично проігнорувала саміт (логічна і правильна реакція) як нікчемний інфопривід, але Президент Зеленський прийняв важливе рішення за його підсумками — відхилив візит Антоніу Гутерреша. І це також з категорії логічних та правильних реакцій. Щоправда, пізніше стало відомо не про скасування, а перенесення візиту, але це не змінює суті: їхати в Київ не замість, а одразу після Казані — до неможливого цинічно.
Останній генсек ООН
Цей підзаголовок може виглядати занадто категорично, але навіть він не передає весь масштаб проблеми. Сухо і скупо вона виглядає так — перша особа в міжнародній організації, яку було створено після найкровопролитнішої загарбницької війни з метою недопущення її повтору, приїхав у країну, котра саме таку війну і розв'язала. І характеристиками цієї поїздки стали не слова "об'єктивність" і "відповідальність", а "рукостискання" і "поклон". Найбільш влучно висловився міністр закордонних справ Литви: "Це кінець Об'єднаних націй" ("This is the UeNd").
Сам фігурант заявив у мережі Х, що "на саміті закликав до справедливого миру в Україні відповідно до Статуту ООН, міжнародного права та резолюцій ГА". Звичайно, дякуємо за зусилля, але таке недолуге виправдання можна було й не озвучувати. По-перше, для констатації нічого не означаючих для кремля істин зовсім не обов'язково їхати в лігво терористів. Можна було б так само обійтись твітом. По-друге, від імені ООН відвідувати захід організації, яка пропагує ідею "роз'єднаних і неконтрольованих націй", зашкварно. По-третє, росія настільки спаплюжила Статут ООН, що будь-яка згадка про нього, після якої не озвучується судовий вирок путіну, вже виглядає насмішкою. Особливо у виконанні генсека, який не зробив жодного реального кроку для забезпечення його виконання.
За нормальних умов (тобто десь у сфері з вакуумом) поїздка Гутерреша в Казань могла б переслідувати тільки дві мети. Завдання мінімум — зустрітися з "міністром торгівлі й промисловості Талібану" Нуріддіном Азізі (таліби не говорять з ООН на неприємні теми), щоб формально чи неформально надавати плескачів за дискримінацію жінок в рамках роботи Міжнародного суду ООН. Завдання максимум — арештувати путіна й давати йому шпіцрутенів до самої Гааги в межах ордера цього Суду. Про жодні виховні бесіди не повідомляється, а путін цілий, вдома і продовжує вихвалятись знищенням українських міст. Так що візит генсека не підлягає виправданню.
На цьому тлі ідея розпуску ООН виглядає дозрілою, але цей плід ніхто не зірве. Нам страшенно не подобається поведінка всієї організації, її окремих структур і цілого очільника, але ми нічого не можемо з цим вдіяти. Як незадоволені й безсилі курди, які не можуть реалізувати права на самовизначення, суданці, які голодують у розділеній країні, чи філіппінці, яких діймає Китай у Південнокитайському морі; а раніше – боснійці, боснійські хорвати й тутсі. В цих та багатьох інших питаннях Об'єднані нації недопрацювали.
Глобально справа не в ООН, яка вийшла на пільгову пенсію одночасно з розвалом СРСР і двополярного світу, але продовжує рухатись по інерції для діалогу між державами. Змінився світ. Поки не буде створено нового майданчика, існуватиме цей, а в ньому — механізм розбалансування у вигляді права вето в Радбезі, яким ніхто добровільно не поступиться. ООН стала плодом і здобутком повоєнного часу. Для нової ООН треба нова війна, в якій сили добра знову переможуть — інакше поганці своїх позицій не здають. Є шанс, що згорання і відродження цього фенікса відбудеться в горнилі російської агресії, але для цього західний світ має докласти зусиль, а не говорити, що Україна не має людей, грошей і мусить здатись. Доти гутерреші будуть слухати небензю і ручкатись із путіними.
