Обмін в'язнями між рф та Заходом: які сигнали має зчитати Україна
Фото Reuters
1 серпня 2024 року було звільнено 26 ув'язнених із США, Німеччини, Польщі, Словенії та Норвегії з одного боку, та з росії й Білорусі з іншого. Основним посередником цього обміну стала Туреччина.
Чому обмін відбувся саме зараз?
Для багатьох обмін став несподіванкою, адже це перший великий обмін із часів Холодної війни.
Проте підготовка до нього тривала насправді декілька років. Ще з моменту ув'язнення Пола Вілана, колишнього морського піхотинця, у 2018 році за шпигунство, в США велися розмови про необхідність проведення такого обміну. Отже, чому саме зараз?
Вибір дати проведення обміну обумовлений кількома факторами, з яких основним є електоральний.
Напередодні виборів для адміністрації Байдена–Гарріс проведення обміну стало ключовим, адже не так давно, ще в травні Дональд Трамп заявляв, що лише він зможе домогтися повернення репортера Wall Street Journal Евана Гершковича.
Коли Вілан, Гершкович та інші політичні в'язні, серед яких також були й російські опозиціонери, більшість із подвійним американським або німецьким громадянством, знову опинилися в Америці, Байден охрестив цей обмін "перемогою дипломатії". Однак обмін — і під час проведення, і за його результатами — став і предметом звинувачень. Наприклад, Трамп назвав переговори ганебними, адже ті призвели до "звільнення вбивць".
Для Адміністрації Байдена, особливо у виборчий рік, пріоритетом лишається національна безпека, включно з безпекою громадян США. Незалежно від того, хто контролює Білий дім, будь-який американський президент буде готовий домовлятися про повернення своїх громадян. Попри критику Трампа, за його президентства також відбулося чотири обміни громадян США на іранських науковців, хуситських бойовиків, і навіть представників Талібану.
Ситуація з обміном влітку 2024 дещо ускладнюється наявністю російського в'язня, без якого цей обмін, ймовірно, не відбувся б. Йдеться про Вадима Красікова — колишнього працівника ФСБ та відомого кілера. Красікова заарештували в Берліні після скоєного ним вбивства колишнього командира взводу в Ічкерії у 2021 році в одному з міських парків. Протягом тривалого часу уряд Олафа Шольца не хотів вести перемовини про можливе звільнення росіянина, засудженого довічно, зокрема для збереження свого рейтингу в Німеччині.
Якими можуть бути сигнали та уроки для України?
Сам факт того, що США вплинули на Шольца, щоб той нарешті погодився звільнити найбільш бажану для путіна людину, хоч і в обмін на своїх громадян — перший тривожний сигнал. Росіяни можуть сприймати це як зелене світло для продовження діяльності Красікова та інших працівників ФСБ. Хоча загальна риторика американців була спрямована на покарання росії за її злочини, як і всіх причетних до них.
Але готовність до цього обміну та його проведення ще раз підтверджує, що американці борються за своїх громадян і для цього вони готові говорити та навіть домовлятися з росією.
На перший погляд, для України це може бути неприємним сигналом, проте варто визнати: якщо розмови про можливість обміну йшли ще з 2018 року, то повномасштабна війна росії в Україні не могла кардинально вплинути на наміри західних партнерів повернути своїх політичних в'язнів.
З огляду на незмінну позицію США щодо своєї національної безпеки, а також на те, що обмін вівся між двома країнами з ядерними потенціалами, можна зрозуміти, що американці досі не зацікавлені в розірванні дипломатичних відносин із рф.
Навіть на тлі погроз російського керівництва застосувати ядерну зброю в Україні ще восени 2022, коли адміністрація Байдена була цим найбільш занепокоєна, очільник Пентагону Ллойд Остін та міністр оборони рф (на той момент Сергій Шойгу) проводили телефонні розмови, які в результаті допомогли дещо послабити ядерну напруженість.
Канали комунікації між москвою та Вашингтоном в першу чергу лишаються відкритими для уникнення найгірших ситуацій у складних відносинах, які потенційно можуть перейти межу. В кремлі попри заяви російських пропагандистів про "війну із Заходом", військово-політичне керівництво все одно прагне залишити та підтримувати контакти із США. Ще одним підтвердженням цьому є недавні новини про телефонні розмови на фоні можливої ліквідації президента та міністра оборони рф, у чому росіяни звинувачують Україну.
Проте з цікавого — новий міністр оборони рф Андрій Бєлоусов зателефонував 12 липня Ллойду Остіну для того, щоб попросити керівництво Сполучених Штатів вплинути на Україну та навіть відмовити її від можливої атаки. І хоча Остін заявив, що Україна не інформувала американців про свої плани влаштувати замах, він також наголосив на необхідності збереження діалогу між кремлем та Білим Домом та запобігання можливих інцидентів.
Україні варто не лише чітко усвідомити важливість рішення провести обмін з американської перспективи, а й думати про те, як діяти на власну користь. Це може включати передачу розвідувальних даних або допомогу в затриманні важливих для путіна фігур, щоб збільшити цінність майбутніх обмінів.
Головна проблема для України у таких обмінах, по-перше, полягає у тому, що сам факт тісних переговорів щодо обміну залишає враження для західних суспільств, ніби з росією можна домовлятись та росія буде виконувати взяті на себе зобов'язання. По-друге, відтак для Києва стане складніше доводити необхідність більш прискіпливої уваги до власної оборони, збільшення на допомогу України та й загалом риторику щодо конфронтації західних партнерів з росією. Потенційно, перший аспект важить більше, адже він може бути розіграний як спрямування України до швидших перемовин.
В цьому контексті для України пріоритетом має лишатися відстоювання своїх національних інтересів, а цього можна досягти через системну комунікацію про те, як змінюється сучасна російсько-українська війна. Варто пояснювати, як західна допомога впливає на перебіг війни та які операційні та стратегічні цілі ставить Україна у найближчому майбутньому.
