Нічні відбитки міста

Light From The Window by Sarawut Intarob Gallery

Алла Петренко-Лисак

«У мене дурнувата пам'ять. Я пам'ятаю переважно ночі. Дні, світло – це швидко забувається, а ось ночі я пам'ятаю чудово. Тому життя здається мені сповненим вогнів. Ніч завжди святкова. Вночі люди говорять те, що ніколи не скажуть вдень. Ви помітили, що вночі голоси у людей, особливо у жінок, змінюються? Вранці, після нічних розмов люди соромляться дивитись один одному в очі. Люди взагалі соромляться хороших речей, наприклад, людяності, любові, своїх сліз, туги, всього, що не носить сірого кольору»

Паустовський К. «Блискотінні хмари»

Місто засинає, просинається мафія… Інтрига цієї гри в заплющених очах та інтелектуальних вивертах. Таємницю створює невидимість, але всіма знана присутність. Непроглядність і глибоку сірість в місті природно створює ніч. Місто поглинається в чіткі контрасти світла та мли. Звуки стають інакшими – поіноді тихішими, але виразнішими, запахи чуттєво дають зрозуміти прийдешній пізній вечір. Темрява маскує проблеми міського ландшафту, з поля зору зникають неприйнятності, метушня, недоліки стають невидимими. У пітьмі зникає горизонт, а, відповідно, і перспектива. Людина опиняється метафорично «замкненою» в мінімальному просторі, що вимірюється відстанню простягнутої руки, водночас з цим психічно вона вивільняється від прив'язаності до місця і занурюється в нескінченність. Думки вночі стають плинними, вони дрейфують і мутують від кожного шурхотіння, спогаду, запаху…

З вікна нічного будинку, вдивляючись на вогні інших, місто здається близьким, де всі, так як і ти сидять в знайомих стінах. З вулиці, дивлячись у засвітлені вікна, місто здається віддаленим чужою приватністю, де на тебе ніхто не чекає. Дуальність ночі: байдужість чи схвильованість, страх чи інтригуюча спокуса, небезпека чи насолода, табу чи розкутість… Романтично-поетична ніч мегаполісу заступила провінційну ніч небезпечну, страхітливу, диявольську.

Вночі місто набуває своєрідної інакшої ідентичності. Темрява здатна приховувати та замасковувати проблеми та недоліки денного міста, вона в змозі зробити невидимою тісняву, заретушовати сміття та бруд, естетизувати пошарпані стіни до рівня мистецької інсталяції. Місту, позбавленому видимих вад легше постає бути симпатичним. Шармом міста стають завуальовані темрявою недосконалості.

Нічне місто з одного боку небезпечне, з іншого, – від часів вдосконалення вуличного освітлення, саме нічне місто стає предметом уваги фотографів. А вони чутливі до естетики візуального. Якщо художники зображують на полотнах нічне місто передусім хронотопом таємниць, підступних секретів і змов, злочинів та небезпеки для тіла і душі, то фотографи ночі переважно відображають місто в осяянні освітлення, в мерехтінні реклами та неонових вивісок, світлі фар та вогниках таксі або в таємничості напівзатемнених провулків з лінійками світла, що проривається в шпарини. Об'єктив фотокамери фіксує грайливість, невловимість, зачарованість, небезпека яких скоріше в спокушанні та таємничості, ніж в смертельності. Світло колонізувало ніч.

Живе місто вночі постало мережею границь темряви і світла, справжнісіньким простором фронтирів контрастів. Навіть публічний і приватний простори набувають особливого прояву: відкриті простори стають ще доступнішими, на площах і вулицях майже немає людей, вони порожні і вільні, а приватні простори стають ще більш замкненими, ексклюзивними та забороненими увазі.

М. Цвєтаєва поетично звернула увагу на те, що місто перетворюється вночі на «перегорнуте небо»… Дійсно, в нічному небі освітленого міста зірок не побачиш, всі «зірки» в земному місті… Вони на пляшках коньяку, в готельних кімнатах, на номерах шикарних авто, в екранах телевізорів та у нічних клубах і казино.

«Ніч – час самотності, що дозволяє зосередитись на власному внутрішньому світі, піти в себе, подумати про «вічне», про сенс життя та інші трансцендентні питання. Це не тільки час любові, але і час роздумів, час духовної діяльності, час жерців, мудреців, звіздарів, подвижників, мислителів, поетів та вчених»

Л. Левін

Фото: Б. Мотузенко

Ціна нічного міста висока. І якщо тарифи на споживання електрики зменшуються, то вартість такси обслуговування підіймається. Нічне життя дешевості не терпить. Бідних вночі не грабують, їх оббирають. Респектабельність, коштовність, шляхетний сервіс яскраво відтіняють жебрацтво і вбогість, які сховалися і визирають лиш в моменти, коли можна прихопити часточку від шикарного життя. Останній клієнт терпляче шанується як компенсація за його щедрість. Власники приватних авто в нічному місті почуваються впевнено і спокійно, на відміну від тих, хто мусить знати розклад останнього рейсу громадського транспорту, або мати гроші на таксі за нічним тарифом або покладатися на власні сили ніг і безпеки, щоб дістатися домашнього закутка.

Самотність в нічному місті гостра, відчутна… Людина одна в місті сповненому тисячами Інших, яким до неї байдуже, навіть якщо зранку про неї розповідатимуть в новинах і хроніках. Але це і творча самотність свободи, – плідна, креативна, чутлива, глибока як темрява, коли так чудово, що Іншим до тебе, до твого часу і простору байдуже…

«Ніч. Як же я люблю цей час доби. Час, коли тебе ніхто не чіпає. Ти нікому не потрібен. Тільки ти і твої думки»

Хіт Леджер

Автор: Kevin Gray

Ніч мегаполісу і ніч маленького містечка не близнюки попри електрифіковану оболонку. Тиша і неквапливість провінційної ночі негаласлива, вона протистоїть Чужинцям, не шанує їх, прискіплива і вимоглива. Нічний мегаполіс тихішає, але не затихає… Він переймає нові сили, нову енергію від нічного життя. Не перериваючись, тримаючи темп, рівнозначно байдуже і з зацікавленістю до поривів душ і тіл людей в місті ночі. Хаос та небезпека, які єднають (мета)фізику ночі маленьких і великих міст – це відсутність у людини «її» безпечного місця, прихистку, «свого» простору. Подолання страху перед чужим в місті ночі можливе якщо зробити, перекарбувати незнайомий простір нічного міста під себе, зробити його своїм, увійти з ним в контакт, привласнити, нехай і тимчасово.

Проект #Avantourism

Проект #Avantourism1

Один з ідейних обріїв проекту – прочитати місто, знайшовши в незвіданому міському просторі місто просто неба для нічлігу: «подружитися» з нічним містом, «порозумітися» з ним, відчути довіру

Ніч по суті культурне явище. Маючи фізичну особливість – темряву, на основі якої, власне, і породжено увесь спектр міфів, знань, уявлень, легенд, страхів, практик та дій щодо ночі. Ніч і сон, насправді, не такі вже й взаємопов'язані речі. Соціальні практики і технічний прогрес постійно змінювали оцінку нічного часу доби, її зміст і наповнення. Сучасна ніч у більшості суспільних та приватних діянь нічим не вирізняється від дня.  Кримінальний аспект ночі теж вже не такий виразний, адже злочини набули дещо інакшої сценарності, враховуючи наявність нічних камер спостереження та систем освітлення. Нічна робота, нічні розваги, нічний активний відпочинок, нічні перельоти, нічні прогулянки та фестивалі, нічні заходи денних закладів (Ніч в бібліотеці, Ніч в музеї і т.ін.), нічний транспорт і сервіс 24/7 розмивають кордони ночі, залишаючи лише семантику гри світла та тіні.