Ні, ви робите не замало
Типовий стан будь-якої адекватної людини зараз — "я роблю замало для перемоги".
Благодійник, який дає гроші волонтерам, думає, що цього замало, бо ж він сам нічого не купує і не відвозить. Волонтер, який купує ліки та їжу, думає, що замало, бо ж це не броніки і каски. Той, що дістає броніки і каски, вважає, що замало, бо ж він не в ЗСУ і теробороні.
Ті, хто в ЗСУ і теробороні, але не безпосередньою в боях, переконані, що замало, бо, власне, ще не в боях. Ті, що в боях, засмучені, що не підбили жодного танку, а ті, що підбили танк, засмучені, що не збили літак. І навіть ті, що збили літак, думають, що цього замало, бо ж вони не можуть збити крилату ракету. А ПВО, що збиває ракети, думає, що замало бо не можуть збити всі.
Нормально хотіти зробити більше для перемоги. Не треба лише засуджувати себе через те, що вам здається, що ви робите замало.
Головне — робити. Хоч щось. Навіть якщо це поширення інформації і перерахунок грошей. Без ваших грошей — не буде їжі та амуніції.
