Сьомий день війни: не розгубити солідарність
Відчуваю, що в багатьох зараз серед усіх емоцій почав домінувати страх. Перші дні війни справді дали нам потужний емоційний заряд — від шоку до повної мобілізації. Багато хто, як я, радів, що плани противника було зруйновано і всі сумні прогнози нашого розгрому не збулися. Тепер же ми порівнюємо ситуацію на фронтах не з тими планами, а з тим, що нам би хотілося (ситуація, коли ворог покине наші землі) і через це стає сумніше. Але це нормально.
Противник перейшов до завдання нам деморалізуючих ударів. Це справді боляче дивитися на варварське руйнування тих місць, з якими в багатьох пов'язано багато спогадів. У мене самого є багато чого згадати про територію Бабиного Яру, якою я ходжу на роботу, чи про площу Свободи у Харкові, ну і тим паче про Суми й Херсон. Ми схильні ментально прив'язуватись до речей, до будівель. Але зараз варто сконцентрувати свої думки на майбутньому, на тому, що ми можемо побудувати замість того, що ці варвари зруйнували і ще зруйнують. Соцопитування показують, що більшість українців зараз відчувають надію і це дуже добре.
Надія, треба визнати, не з порожнього місця. Попри деяке просування і закріплення в окремих містах, ворог явно не готувався їх довго утримувати і логістична підтримка військ страждає (мабуть, були надії на колаборацію). Підтримувати окупацію буде дуже складно ще й через три наступні фактори:
- слабка колаборація чи її відсутність на окупованих землях;
- спротив населення, часто активний;
- демотивованість противника (не доводилось цим варварам воювати там, де їх можуть послати зрозумілою їм мовою).
Україна отримує неймовірну підтримку всього цивілізованого світу — зброю, гроші, підтримку біженців. Але головний ресурс — це ми самі, а ми консолідовані, як ніколи раніше. Українці вірять с свою армію, свого президента, свою місцеву владу. Спроби поставити маріонетковий уряд здійснюються у найневдаліший для цього момент (тільки ворог ще тільки починає це розуміти).
Якщо вам зараз хочеться впасти в паніку через руйнування і туманні перспективи майбутнього, то пам'ятайте про це: ви в цьому жаху не одні, ми зараз готові допомагати одне одному тільки на підставі одного факту, що ми українці. Головне — не розгубити цю солідарність у майбутньому.
