fbpx
Сьогодні
14/12/2018
14:29
курси валют
$27,75/28,05
31,30/31,90
15:06 30 Кві 2018

Місто і пустота: що це та навіщо

Нотатки міської мрійниці

Фото Jacobo Zanella / з сайту hiveminer.com

Міста – це Агори, міста – це Форуми, міста – це Площі і Майдани, міста – це тихі закутки, міста – це простори. Міста – це люди. Міста – це публічність, спільність, громадськість їхніх місць… сповнених неймовірною пустотою. Genius loci міської пустоти – це пустота публічного перехрестя. Це простір (для) домовленостей, умовностей, виступів та показів, демонстрацій та закликів, маніфестацій та ходи. Простір міської пустоти – це локус креативу. Справжнє креативне місто починається з Пустоти.

Так багато чую про те, що публічні простори зроблять міста щасливими і прогресивними. Та чи всіляка публіка прогресивна, творча, конструктивна та креативна? Чи можна на неї покладатись? Адже публіка, будучи агрегатним утворенням, легко перетворюється на щільну масу і вбиває сама себе. І знищує простір, привласнюючи його своєю масивністю. Ідеальні простори потребують Пустоти. Відкритий простір з пустотою переходів – чи така вже утопія…?… Проте, саме відкриті простори є шансами розбудови дійсно вільного суспільства, умовою сили духу та міцності нервів.

Пустота – це більше про просторовість потенціалу, ніж про результат реалізацій порядку вичищення. Цінність пустоти в її смислах, об’ємах та проникності. Щільне тіло міст змінювалось в різні часи з різною швидкістю. Йшла боротьба з Пустотою. І там, де вона програла – постали фавели.

Ідентичність міста трансформовувалась в практиках заповнення та творення пустот. Пустий простір з легкістю творить… В пустих просторах люди сходяться, самоорганізовуються, самовизначаються, … розходяться. А потенціал залишається. Парадокс міської Пустоти – її мовчазність (але не тиша). Місто звучить; а міська пустота, хоча зовнішньо мовчазна, внутрішньо – дзвінка, вона (від)гомонить, іноді гудить множиною внутрішнього голосся. Але не метушиться. Пустота не терпить метушні – множини зі слабким смислом, беззмістовної наповненості, рухливості заради руху, течії рутини, неспішної і переляканої.

Б. Гройс в своїй відомій роботі «Публічний простір: від пустоти до парадоксу», міркуючи про походження, природу та функції публічного простору, рекомендував осуспільнювати міські пустоти, до числа яких він відносив міські площі: «якщо ми хочемо, щоб публічний простір мав більш постійний характер, тобто конституювався як простір, котрий, в свою чергу, може конституювати суспільство, нам потрібно цей публічний простір розбудувати, тобто вибудувати вакуум, пустоту, в якій суспільство може постати: впустити в місто вакуум, ніщо, не-місце, якщо хочете — у-топію».

Магія Пустоти в тому, що в ній немає встановлених правил, але є право на заповнення. Пустота породжує запитання; і в цьому її вічність. Будучи зоною не(до)визначеності, вона приваблює екзистенціональних сталкерів. Так Пустота множиться мисленевими традиціями, грається зі своєю фрагментарністю, недосистемністю. І в цьому її сила. Пустота будує стратегії. Вона – стан переживання питання «чому?», який неможливо вирішити в рамках окремої картини світу. Вона стимулює до виникнення потреби в домовленостях, дискусіях. Світ міста сповнений індивідуумів з індивідуалістичними формулами (само)свідомостей, – але вони здатні об’єднуватись у випадках відчуття загроз, особливо тих, які грізні ущемленням їхнього права на індивідуалізм. Пустота подвійна: вона с одного боку протистоїть цілісності, спільності, будучи «не-цілісністю», проте саме через неї і породжується єдність міста, його Logos loci. Чого непересічні люди хочуть в місті і від міста? – Вкорінення, можливостей і варіантів, зв’язків, розвитку і освіти, натхнення… Місто з Пустотою – амбітне місто.

Потенціал міських просторів в тому, що в них повсякчас присутня ймовірність виникнення подій, дійства, руху. Пустота простору існує тим, що в місті завжди може щось статись. І стається. Обіцянка, очікування і пам’ять – ось головне, що сходиться в міській пустоті, роблячи її осмисленим простором, мірилом ідентичності і потенціалу. Саме в цьому дидактична функція міської пустоти. Якщо в селах – то поле, лан, луги; то в містах – то площі, відкриті простори, вулиці, парки, двори.  В Пустоту потоки стікаються та тут же ж розходяться в ресурси, в людей, в ідеї, в можливості. Місто формує, ширить, дарує свою Пустоту як Джерело, Начало. Є міста до Пустоти яких прямують генії і таланти, але є міста Пустота які, навпаки, їх вичавлюють, вимагаючи і карбуючи інші форми сповненості. Для творчості і фантазії Пустота є стартом, початком, саме її завжди можна у щось перетворити. У будь що… Пустота завжди є простором можливого, простором бажаного. В містах мають бути пустоти, інакше місто ущільниться до абсурду тисняви, поглинеться метушнею і сказом переляку від галасу.

Пустий простір – це особливий простір вільності, в ньому може відбутись все те, що буде в нього привнесене. Ж.-П. Сартр вважав, що пустота є базовою та єдиною реальністю людини. Пустота та пов’язані з нею переживання детерміновані та неминучі для всіх без виключення людей, але це не переживання екзистенціального вакууму, який ситуативний та виникає лиш в певних умовах і у відношенні конкретної людини. Сартр казав, що люди вільні лише у виборі засобів та способів заповнення наявної пустоти, проте позбутися неї вони не в силах, рівно як і не винні в її появі, оскільки пустота є основою буття, а люди є такими собі кинутими в цю пустоту. Але вихід є, адже Пустота – є тією даністю, яка підвладна людській волі. Тож найнебезпечніша – це порожнина людської душі: екзистеційна «пустота». Місто пустих душ сповнюється тільки Порожнечею. Холодною, байдужою і відлюдною. Як кажуть з пустого в порожнє…і навпаки.

люди

Смисли Пустоті надає людина, вчиняючи ті чи інші свої дії. Чи постане на пустому місці місто, чи відбудеться в місті площа, чи зросте парк, чи простягнеться проспект, чи будуть цікаві один одному люди, – все це потенціал Пустоти в місті, адже місто – це не будинки, але простір між ними. Простір ймовірних мовчань чи галасу, поглядів, емоцій, вражень, фантазій, творчості, нудьги, традицій, уяв чи лінощів. Щільне місто, міцний простір шкідливі. З пустотою треба вчитись взаємодіяти. Адже пустота, навіть в прямому смислі фізичного простору, – це прямий привід пошуків її заповнення. Там постають кіоски, лавки, клумби, хмарочоси, торгівельні центри, або просто нічого. Вільність пустого місця приваблює. Ідеально облаштований простір пустоти – це вищий пілотаж міських архітекторів. Я собі так думаю.

Пустота – це не про ніщо. Пустота – це про особливий простір свободи, вільний і відкритий. Пустота – це індикатор того, що є і що може бути, адже вона завжди сповниться тим, чим люди повні, чим збагачені, про що мріють, чого прагнуть, наповниться тими речами і смислами, які спродукуються людьми. Але сповнений простір завжди має містити нову Пустоту. І так до нескінченності.

1485

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: