Макрон "зламався"?
Яка вже муха вкусила Президента Франції, що він займається відвертим підлабузництвом до диктатора Путіна?
Фото Reuters
Макрон і запросив Путіна до себе, щоб той не почував себе в ізоляції, і чекав його, попри традиційне запізнення на годину, і посадив Путіна в тінь, а сам сів на сонячну сторону, і наговорив компліментів під час зустрічі, і підкреслив свою роль у поверненні російської делегації до ПАРЄ, і приїде 9 травня наступного року на Дєнь пабєди до Москви.
Зробив все, що міг – хіба що не поцілував у чобіт Путіна.
І все це попри те, що Путін не виконав жодної умови цивілізованого Заходу – не звільнив українських моряків і не дотримується перемир'я на Донбасі.
Макрон демонструє класичну політику умиротворення, діалогу і пошуку компросів з агресором. Причому, у формі гіперболізованих лестощів.
А історія неодноразово доводила безрезультативність і навіть шкідливість цієї політики. "Я привіз вам мир", – наївно розповідав Чемберлен у Лондоні в 1938 році.
Замість жорсткої розмови з конкретними вимогами до Путіна як ініціатора всіх проблем на континенті, крайньою Макрон зробив Україну. Мовляв це "подразник". Тобто те, що заважає будувати нормальні та повноцінні стосунки з РФ.
І Зеленський, на думку Макрона, виявляється вже новим фактором у вирішенні проблеми Донбасу. Хоча закінчення війни взагалі не залежить від прізвища українського Президента, а залежить виключно від волі Путіна вивести свої війська.
Нарешті, бридко чути філософські мрії Макрона про Європу "від Лісабона до Владивостока" в той час, як для Путіна "кордони Росії ніде не закінчуються".
Тому така політика Макрона як одного з ключових лідерів сучасної Європи, особливо на фоні останньої каденції Меркель, породить лише нові та додаткові проблеми Україні, Грузії, Білорусі та, можливо, навіть країнам Балтії і Польщі.
