Креативне місто – це бриколаж
Нотатки міської мрійниці.
Річард Флорида та Чарльз Лендрі привчили сучасних шукачів ідей розвитку міста до того, що як тільки зазначається фактор креативності в дискусіях на економічну, політичну чи культурну тематику міста, – одразу ж приймається за вихідне положення те, що креативний – значить інноваційний, творчо продуманий, раціонально обґрунтований, осмислений, корисний, зручний, правильний, прогресивний і такий, що сприяє розвитку, фактично творить майбутнє. Креативне місто – це наявність в ньому критичної маси креативного люду. Це простір наявних творчих одиниць, які зуміли створити себе та власне мислення в такий спосіб, що в подальшому постає платформою творення простору міста, підвладного логіці успіху та процвітання в умовах нових викликів вічної сучасності.
Креативне місто творить креативний клас – уявлена спільнота проектантів та творців інновацій. І це не випадкові люди. Це освідчені, навчені, натреновані, підготовлені до відкриттів та творення професіонали, інженери, митці. Креативні мешканці міста – це здатні оцінити свій творчий капітал люди, які знаються на його нарощуванні та використанні як інструменту в конкурентній боротьбі з іншими людьми та містами. Так прийнято думати і оцінювати креативність міст.
А я думаю, що креативне місто – це бриколаж. І творити це місто можуть не тільки просунуті, постмодернові вискочки, але прості перехожі часу і простору міста, носії його повсякденно-рутинних практик, обивателі, як кажуть… Проте, це особливе моделювання… Постмодернове… В просторі постструктури… Коли міський дискурс не побоїться визнати шизофренічність в її Фуко-трактуванні…
В похідному значенні бриколаж веде своє коріння від французького bricoler, яке вживалося щодо гри в м'яча, до більярду або до полювання та верхової їзди. В коментарях щодо зазначених практик люди звертались до цього дієслова аби закцентувати на несподіваному ракурсі, русі, наприклад, м'яча, що відскочив, або коня, який зійшов з прямої лінії, щоб обійти перепону. Клод Леві-Строс писав, що бриколер є тим, хто творить сам, самостійно, використовуючи підручні засоби на відміну від засобів, якими користується спеціаліст, професіонал. Бриколер здатен виконати величезне число задач, але жодну з яких він не поставить в залежність від пошуку правильної інформації, ідей, конкретної сировини, інструментів… Світ його інструментарія простий до того, що правилом гри з реальністю є просто «зручно вмоститися з тим, що є». Результат вражаючий – оновлення, збагачення з того, що в наявності, навіть серед залишків руїн та звалищ… Бритва Окама ступлена і в смітнику… Бриколер не зациклюється на проекті. Він інструментально творить теперішнє й мимоволі відправляє його в майбутнє за принципом «це може завжди знадобитись». Бриколери не універсальні. І це прекрасно. Вони фрактальні, адже кожен елемент їхньої дії відтворює водночас цілісну сукупність відносин, як конкретних, так і потенційних.
Бриколаж – це створення нових смислів, перетворення значень вже існуючих об'єктів, символів в неочікувано нові. Це нестандартні переробки, це порушення всіх канонів і правил. Це стихія. Бриколаж – техніка потокова, флуктуаційна, серендипна… Серендипність – це така потенційна штука, коли щасливий випадок (що значитиметься таким вже згодом, потім) неймовірно плідного відкриття і новотворення настає так само неочікувано і вражаюче, як прилітає з поганою звісткою «чорний лебідь». Але на відміну від цієї граціозної пташки, серендипність позитивна. Будучи здоровою сумішшю анархії та структурності, серендипність не є суцільно випадковою. Її прояву сприяє низка обставин, пояснити які легко, якщо прийняти сингулярну логіку.
Бриколер цікавіший мені за раціоналізованого, економічно обґрунтованого, політично виваженого креативника. Образом бриколера можна уявити, наприклад, «міського божевільного». І не в сенсі його як дивакувато-хворобливої постаті, але як втілення міського наративу в його неупередженості, невибагливості до канонів краси, розумності, творчості, правильності і розвинутості. Міський божевільний – це скоріше метафора справді містянина, того, хто не просто знається на міському стилі життя, він сам по суті є уособленням міського способу життя, втіленому в особливий стиль, збагнути який спроста здатен лише інший носій коду міської божевільності.
Місто-бриколаж – альтернативне втілення креативності міста. Коли креативність не обмежується інженерним знанням, зазубреними практиками від тренерів і коучів про облаштування успішного простору, світу, ідей і дій. Бриколаж, попри свою наївність – чесніший за жорсткий і формалізований тактиками креатив. Неформальність бриколажу жива, тоді як креатив не просто відтворює стале, він сприяє появі нерівностей, він їх живить (що вже визнав сам ідеолог креативного міста та його економіки). Вміння прийняти бриколаж на праві його живої душі – ось те вміння, до якого важко прийти чимало кому… особливо з числа професіоналів, експертів і таких інших розумних, з досвідом та впевненістю у власних компетентностях. Креативні професіонали творять креольні або синкретичні міста, а бриколери – унікальні. Бриколаж – це не стільки про розвиток міста, скільки про його життя. Саме тому креативне місто-бриколаж – це і є ота втрачена Атлантида-осередок живлення Genius loci міст.
