Як написати книгу: ідея та підготовка
Усе починається з ідеї. Чи навіть радше з зародка ідеї – з насіння, з якого вона проросте, якщо сумлінно, правильно і з любов'ю його доглядати. Це може бути що завгодно: сцена, репліка, речення, образ, персонаж, відчуття, загальна атмосфера, можливо, зародок сюжету. Напевне, у вас уже є щось із цього, щось, що не відпускає, і до чого ви постійно повертаєтеся думками. Якщо це так – вітаю, це саме те, що нам потрібно для початку.
Якщо ж вам поки що нічого не спадає на думку – не вимушуйте себе, не вичавлюйте з себе якісь ідеї просто заради того, щоби щось мати. Натомість пропоную вам розслабитися, розплющити очі, частіше дивитися по боках, вихоплювати якісь цікаві деталі зі світу навколо, більше читати (ще більше читати, так!) і загалом споживати культурні продукти, робити і дивитися на те, що вас надихає, що вам подобається – загалом наповнювати себе. Бо як можна з себе щось витягнути, до того не поклавши туди чогось?
Мене часто запитують, звідки я беру ідеї для своїх творів (справді часто, це не кокетство). Ви не повірите, але ідеї приходять звідусіль. Ти просто вчишся їх приймати, а не відкидати, як зайвий фоновий шум. Ти роздивляєшся їх уважно замість того, щоб сковзнути поглядом. Це питання уважності, і не в останню чергу уважності до себе – власних відчуттів і думок.
Якщо ви поки не маєте тієї самої великої ідеї, з якої виростите свій роман, – не переймайтеся. Не змушуйте себе нічого народжувати просто з повітря. Я пам'ятаю, що хотіла написати роман кілька років, але не мала нічого гідного на думці для нього – нічого, що можна було би розгорнути у щось ширше за оповідання. Ідея ж для першого мого роману "Волковиці" з'явилася несподівано і від такого місця і таких обставин, від яких я ідей для романів не очікувала. Але я чекала на неї, і коли всередині мене з'явилося те лоскотливе відчуття – атмосфери, яку я хотіла передати, місця, про яке я хотіла розказати історію, і воно мене ніяк не полишало, – я знала, що це воно. Будьте відкриті – повірте, ідеї кружляють у повітрі. Будьте готові до того, щоб помітити саме вашу.
Отож, коли ви маєте вже це маленьке насіннячко у вас на думці, з якого ви хочете почати плести вашу історію, вашу книгу, – вхопіться за неї міцно і розкручуйте потрохи як нитку з клубка, додавайте шарів, нових сенсів, пильно дивіться навколо себе – ви знаходитимете нові і нові рішення, потрібні вам деталі, красиві повороти. Світ так працює (чи радше так працює наш мозок), що щойно ви зосереджуєте вашу увагу на чомусь, все більше і більше пов'язаних із цим речей виринатимуть навколо вас. Ви ніби створюєте навколо себе силове поле, яке грає на вашу користь. На користь вашій ідеї. Назвемо це силовим полем ідеї.
А далі – дайте собі час та свободу. Це не гонка, ви маєте повне право і чудову можливість насолодитися вашою ж уявою, фантазією, вигадливістю (якщо лише це не Nanowrimo – національний місяць написання романів – він про кількість слів на папері, а не про попередню роботу, що веде до їх записування).
Для мене час, коли я працюю над ідеєю та дослідженням для книги, – це, мабуть, найвеселіша частина роботи над нею, тому що тоді я можу робити все, ніщо мене ще не обмежує, я можу дати повну волю уяві, усі можливості в історії ще відкриті… Тут немає правил. Але я дам вам кілька порад:
📌 Слухайте себе, дивіться навколо себе – відповіді на ваші запитання приходитимуть звідусіль.
📌 Вірте у вашу ідею. Будуть моменти, коли вона здаватиметься вам геніальною, а будуть і такі, коли ви вважатимете її повним лайном. Це частина процесу. Але якщо ви щиро вірите у вашу ідею – то ви це переживете і доведете її до блиску.
📌 Якщо ви втомилися від вашої ідеї – відпочиньте. Іноді ви ненавидитимете її лише тому, що надто багато часу з нею проводите і надто пильно у неї вдивляєтеся. Письменникам (сюрприз!) теж потрібні вихідні.
📌 Не кидайте. Ще рано здаватися. Якщо ви справді хочете написати книгу – ви маєте зачепитися за якусь одну ідею і почати з неї. Ви не зможете написати п'ятдесят сім книжок одночасно. Почніть з однієї. Ніхто не зробить цього, крім вас.
📌 Любіть вашу ідею. Без любові нічого не буде.
📌 Майте терпіння – все станеться не одразу, і всі частинки пазлу складуться не в одну чарівну мить. Майте терпіння, щоб працювати.
📌 Записуйте все і не покладайтеся на пам`ять. Це вам знадобиться, повірте. Якщо перед сном, чи серед ночі, чи у метро вам спало щось на думку – запишіть це, розберетеся з цим потім. Але не думайте що запам'ятаєте просто так, бо цього не станеться. У мене в телефоні 2600 нотаток. Іноді я наштовхуючись серед них на справжні скарби, і навіть не пам'ятаю, як писала це. Тож воно того варте.
📌 Заведіть окремий документ на комп'ютері, блокнот чи зошит, куди виноситимете найкращі думки щодо, які вам знадобляться пізніше (або не знадобляться). Ви повертатиметеся до нього впродовж усієї роботи і постійно додаватимете нові записи. Деякі письменники називають це Біблією книги. Може бути дуже корисним інструментом!
📌 Визначтеся з жанром, формою та цільовою аудиторією вашого твору. Що це буде за книга? Фентезі, сучасна проза, детектив? Роман або повість? Для кого її буде написано – ким будуть її читачі? Початківцям часто радять починати з малого – а тоді вже рости до більших форм. Наприклад, спочатку писати оповідання, і вже тоді "дорости" до роману. Я не вважаю це правильним. Якщо ви маєте ідею для роману і хочете написати роман – пишіть одразу його. Як мінімум, структура і тонкощі написання оповідання сильно відрізняються від того, що вимагають романи. Є чудові письменники, які пишуть лише оповідання, тому що це та форма, яка вдається найкраще саме їм. І навпаки. Звісно, ви можете спершу спробувати написати оповідання – просто щоби перевірити свої сили та завершити якийсь проект, що дасть вам більше впевненості та запалу. Але це не обов'язково. Також існує думка, що ось ця (і так доволі підозріла) схема "від оповідання до роману" працює і для "від книги для дітей до книги для дорослих", і це взагалі категорично неправильно. Це цілком різні і самодостатні речі які не є підготовчими одна до одної. Книги для дітей вимагають не менш серйозної роботи, ніж книги для дорослих, і аж ніяк не є підготовчим етапом для написання дорослих романів. Це дві різні справи. Оберіть те, що ви хочете робити. І робіть це.
📌 Сплануйте ваш твір. По суті, є два типи писання – (1) коли ти маєш чіткий план твору, докладний його скелет, на який потрібно лише нанизати слова – сама історія ж готова вже на цій стадії ідеї та підготовки; і (2) коли ти ніби пливеш за текстом, тобто не маєш чіткого плану, дозволяєш собі вільний інтуїтивний рух. Звісно, можна робити трохи того і іншого. З мого досвіду, зараз я вважаю, що в будь-якому разі краще все ж мати бодай пару опорних точок-маяків в історії перед тим, як сядеш її писати. Зійти зі шляху та дослідити води навколо можна завжди. Але якщо шляху перед вами немає взагалі ніякого, то ви просто блукаєте.
📌 Проведіть дослідження для вашого твору. Якщо ви хочете написати історичний роман, то звісно, вам знадобиться багато знань про ту чи іншу епоху, побут, суспільний устрій, мову… Ви розумієте, про що я. Трохи дослідження теми ще нікому не завадило. Втім, професорські знання – це не ваша мета, ваша мета – написати книгу. Вивчати і досліджувати можна безкінечно довго і так нічого і не почати, власне, писати. Ви завжди зможете дізнатися про те, як у середньовічному Києві справляли весілля, і в процесі роботи – коли вам дійсно знадобиться ця інформація.
📌 Сплануйте вашу роботу – про це ми ще поговоримо трохи докладніше вже у наступній колонці, в якій йтиметься, власне, про писання, але почати можна вже зараз. Письменництво – це робота, для неї потрібні час, сили, мотивація і постійність. Накидайте собі план вашої роботи. Він вам знадобиться.
Про все це насправді можна говорити безкінечно довго, але, здається, я і так уже затягнула. А це ми ще навіть нічого не пишемо! 🙂 Підготовчий етап і робота над вашою ідеєю – це дуже важлива частина всього процесу, тож не забудьте отримати від неї задоволення. Ви відчуєте, коли будете готові писати – принаймні, я завжди це відчуваю. Ніби достигаєш до потрібного стану. Далі буде саме про це.
Фото unsplash.com
