Як написати книгу: редагування та завершення
Source: jerichowriters.com
Вітаю! Якщо ви тут – то ви завершили першу чернетку вашого роману і тепер не можете дочекатися, коли нарешті зможете поділитися ним із читачами. Терпіння – це те, що дуже знадобиться вам зараз, адже попереду маєте ще багато роботи. Хороші новини в тому, що левову частку роботи ви вже зробили, а отже до завершення роботи над вашим рукописом тепер ближче, ніж до її початку! Це варто відзначити. Серйозно, ви заслужили на те, щоб відсвяткувати себе та свою роботу. Купіть ігристого вина, влаштуйте святкову вечерю з близькими або із самим собою, зробіть собі подарунок, про який давно мріяли, або імпульсивний – під впливом "хочу тут і зараз". Написана перша чернетка роману – це велике досягнення (так! І якщо ви самі собі так не кажете, то нехай це вам скажу я) і ви маєте право на винагороду за це 🙂 Лише після цього можна почати думати, що робити далі. А робити варто наступне:
1. Вам може здаватися тепер, що ви повні сил, щоб продовжити лупату ту скалу от прямо зараз, щойно ви поставили останню крапку у першій чернетці, або навпаки ви можете почуватися виснаженими і знесиленими, щоб хоча би ще раз поглянути на свій рукопис. У будь-якому разі, раджу вам відкласти ваш текст на якийсь час, дати йому полежати, а вам – відійти від нього. Зараз ви надто близькі до рукопису – він як свіжа рана (не смійтеся), усе в ньому болить, усе в ньому живе, усе – частина вас. Важко буде рубати текст по живому (а рубати доведеться), та і не факт, що після того, як ви прожили з цією історією щонайменше декілька місяців, прижилися до неї, полюбили її, ви зможете побачити в ній те, що ще треба допрацювати, а найголовніше – зрозуміти, як це зробити. Тож відкладіть ваш рукопис щонайменше на пару тижнів, а краще – на пару місяців, щоб потім повернутися до нього зі свіжим, незамиленим поглядом і змогти зробити його ще кращим.
2. До речі! Практика показує, що це теж важливо. Не поспішайте давати читати ваш рукопис іншим людям – близьким, думку яких ви прагнете дізнатися, або рідерам, які покликані бути першопроходцями у читанні нових книг і помічати в них огріхи і ділитися з автором відгуками. Навряд чи він готовий до цього вже зараз, і навряд чи до цього готові ви. Це стане лише втратою часу для цих людей, адже потім ви зробите вашу книгу ще кращою і захочете вже тоді отримати відгуки людей, чия думка для вас цінна. До того ж, коментарі про перші чернетки рукописів можуть виявитися болючими для вас. врешті, ви все це і самі побачите, і самі собі все прокоментуєте під час редагування. Побережіть собі та іншим нерви 🙂
3. Коли мине той час, що ви його виділили для віддалення від вашого тексту, повертайтеся до нього обережно. Якщо під час написання першої чернетки ви робили нотатки для себе з майбутнього про те, що і де треба допрацювати, це чудово. Тоді ви знаєте з чого починати. Та в будь-якому разі раджу спершу просто перечитати написане і в процесі робити такі нотатки вже на свіжу голову. Передусім звертайте увагу на великі речі – сюжет, героїв, структуру твору. Це глобальні питання історії, яку ви записали, і саме з них варто почати вносити зміни до тексту. Де провисає ваш сюжет? Де якийсь з героїв поводиться невмотивовано і нелогічно? Чого не вистачає історії – яких ходів і поворотів? Чи не надто рано ви видали всі секрети? Чи не надто пізно? Чи кульмінація вашої історії настає там, де їй місце? Чи не з'являється десь так званий Бог з машини? Може, якісь герої зайві у цій історії (я так колись позбулася одразу трьох)? Може, якісь події? Де ви затягнули з наративом, а де навпаки поспішили? Запишіть усе це по ходу читання. Спробуйте бути просто читачем, уявіть, що ви взяли цю книгу в бібліотеці або купили в крамниці. Будьте критичні і об'єктивні. Ви відчуєте, якщо щось не так, – не заплющуйте на це очі.
4. Завершили з цим? Тепер дайте собі ще трохи часу, щоб усе це вляглося у голові. Пару днів або тиждень – скільки вам потрібно. А тоді беріться до роботи і перекроюйте ваш рукопис так, щоб він став найкращою версією себе. Це не станеться швидко, тож налаштуйтеся на вдумливу працю і не підганяйте себе. Також на цьому етапі не варто зациклюватися на дрібних речах: граматиці, орфографії, підборі саме того слова, котре опише те, що вам потрібно, якнайвлучніше. Звісно, якщо щось є очевидним для вас уже зараз і це можна зробити за хвилинку, то чому би і не внести цю зміну прямо зараз, але в цілому не звертайте особливої уваги на дрібниці, це лише гальмуватиме процес роботи над глобальними питаннями.
5. Щойно ви завершите роботу над цим, знову ж таки (ви вже знаєте) – відпочиньте від вашого тексту. Три дні, тиждень, два тижні – скільки можете. Редагування забирає багато енергії і вимагає уважності, тож не має сенсу займатися ним втомленим, а тим паче – втомленим від рукопису. Відпочивши, беріться за дрібні речі: правильні слова, знаки оклику і коми, побудову речень. Для цього знов треба пройтися рукописом втд початку і до кінця, по ходу змінюючи все, що вимагає змін. Це вже не таке напружене редагування, як у випадку з глобальними речами у книзі, тут ви займаєтеся вже поліруванням та доведенням до ладу цеглинок, з яких книга складається, – щоби кожна була на своєму місці і лежала рівненько.
6. Після того, як ви виконали всі попередні пункти, – так, ви вгадали: відпочиньте. Редагування – справа індивідуальна, і комусь може знадобитися менше раундів роботи з рукописом, а комуь – більше. Втім, навіть якщо ви вже переконані в тому, що ваш рукопис наразі вже є максимально досконалим, я би радила зробити ще дві речі. По-перше, прочитати його з іншого носія, не з екрана комп'ютера. Найкраще буде роздрукувати (до речі, редагувати дрібниці можна саме на роздрукованому рукописі – а потім вже всі ваші правки вносити до робочого документа); а можна просто перечитати з планшета або телефона. Сама лише зміна формату, в якому ви бачите власний текст, дозволить вам побачити в ньому те, що вже приїлос на комп'ютерному екрані, і повз що ви просто ковзали поглядом. А по-друге, корисно зробити один раунд дрібних правок, читаючи вашу книгу вголос. Тоді ви краще чутимете ритм вашої прози, її плин, наскільки все на своїх місцях, або ж ні. Не пожалкуйте на це часу. Лише після цього, гадаю, має сенс дати ваш рукопис на читання іншим людям. Тоді той фідбек, який ви від них отримаєте, не затьмарить вашого власного бачення історії, і стане саме джерелом для роздумів і, можливо, останніх внесених змін до тексту.
7. Як знати, що пора зупинитися? Редагувати книгу можна бескінечно. І повірте, завжди знайдеться ще якась річ, яку ви не проти би змінити у ній. Але якщо ніколи не поставити останню крапку у книзі, то і книги ніякої не буде. Не буває ідеальних книг. Але є хороші книги. І книги, які є найкращою версією своїх рукописів. Це – саме те, що вам потрібно. Коли ви назагал задоволені отриманим рукописом, коли на думці не крутиться постійно чергове що ще треба терміново змінити, коли ви самі готові завершити рукопис (повірте, ви це відчуєте) – тоді і час зупинитися. Я знаходжу дуже помічним відчуття, коли вже просто фізично не можу змусити себе перечитати рукопис ще раз. Ось воно і означає, що все можливе вже зроблене (принаймні до того моменту, як рукопис не потрапить до рук редактора і – сюрприз, сюрприз! – на вас знову можуть чекати чергові правки).
Вітаю, ви це зробили.
А далі – пошук можливостей (про це у заключній колонці) і нові проекти!
