Я не боюся Геловіну. А ви?
Може, він навіть трошки потрібний
Фото: unsplash.com
Час цього року летить дуже швидко (ви теж помітили?), і ось ми уже знову перевели годинники на зимовий час, радіємо опаленню (або чекаємо на нього із нетерпінням), неохоче вилазимо з-під нагрітих ковдр щоранку, а ввечері уже бачимо, як супермаркети потопають у різдвяно-новорічному шарварку. Так непомітно до нас підкрався кінець жовтня, а разом із ним і старі як світ (майже) суперечки про те, як же все-таки правильно сказати українською: Геловін, Хеловін чи Хеллоуін?
Чомусь це не єдиний голівар, який розгоряється в українському інтернеті із наближенням 31 жовтня. Щороку я бачу, як половина моєї стрічки у Фейсбуці перетворюється ледь не на хресну ходу проти цього вечора, повного веселощів, костюмів, солодощів та (ми ж дорослі люди) алкоголю й вечірок. Можливо, це лише мені так щастить, але чомусь впевнена, що і ви на такі дописи натрапляли (а може, навіть були одним із авторів таких гнівних постів!). Спостерігати за цим доволі весело, але до цього "весело" завжди домішується знак питання. Тому вперше за історію протистояння щирих українців святу Геловіну я вирішила зіграти на випередження і сказати, чому не вважаю його чимось недоречним.
Почнемо із того, на якому тлі відбувається Геловін. Почалася осінь. І увійшла до своєї активної фази. Одразу стало холодно, мокро і темно. Сонця все менше, дощу все більше. Треба грітися і продовжувати якось працювати і розважатися, а хочеться лише спати і горнутися в ковдру. Застуди, погіршення настрою, дефіцит енергії. І все це на поверхні – це все переживає чи спостерігає майже кожен. А попереду – ох! – ще цілий листопад (про зиму я взагалі мовчу – частково через те, що грудень із січнем принаймні розбавляють улюблені свята). У нас, будемо відвертими, бракує якихось яскравих точок в осінньому календарі. Геловін якраз і може бути такою яскравою точкою, чимось, що прикрасить цей загалом не надто привабливий час, дозволить випустити пару і трохи розвіятися. Камон, це ж жовтень, далі – тільки гірше, дайте людям карнавалу!
Хтось скаже, що ні, тому що "це не наше", "воно чужинське", "у нас є своє не гірше свято – Маланка". І я їм відповім: може, ви ще і кіно лише українське дивитися? Як можна взагалі відторгати щось лише тому, що воно не "українське". Не відповідає традиціям/віруванням/старовинному укладу життя/баба Надя сказала на лавці під під'їздом – необхідне підкресліть. Ми ж наче хочемо від совкового способу мислення відійти? Карнавалів багато не буває! Нехай будуть і Маланка, і Геловін – одне іншому не заважає.
Хтось, можливо, згадає про християнські цінності (здається, до будь-якої дискусії врешті приходить людина із християнськими цінностями). Мовляв, що це за чортівня – не по-нашому воно якось. І я нагадаю вам про Маланку і ще про купу традицій, обрядів та свят, "позичених" християнством від язичництва. Бо це нормально. Немає нічого поганого в тому, що різні культурні явища, із різних епох та із різних місцин та країн, нашаровуються одне на одне, разом утворюючи щось нове. Більше того – цього не уникнути. То чому б не почати просто отримувати від цього задоволення. Та і врешті ви можете ніяк не брати участі у святкуваннях, якщо вам вони не подобаються. Але звинувачувати інших в "непатріотизмі" та "піднесенні чужинського" через те, що вони не відмовляться від можливості нарядитися та розважитися – дивненько, як мінімум. Можна подумати, що на Різдво вся країна (та що там! весь світ!) іде у церкву.
До речі, про патріотизм. Святкуйте українське, ставте лайк, якщо поважаєте! Чомусь у нас прийнято із кожного свята й пів-свята робити змагання з патріотизму. Бліц із патріотичності, головний приз – тому, хто правильно розподілить їх по шкалі українськості! Щось на зразок, хто краще розуміє патріотичний чи анти-патріотичний дух заданого дня і може сказати десь у себе у фейсбуці, що з цим робити. Чудова позиція – пасивно-агресивна. Все, як ми любимо. Святкуєш Гелловін – зрадник! Запроданець! Своє би українське спочатку вшанував! (А якщо ти при цьому називаєш його ще й Хеллоуіном – тоді все, капець). Та чомусь мені здається, що оцінювати рівень патріотизму людини через те, вдягається він у костюм у Геловін чи ні – це якось трошки недолуго. Але я розумію: все закономірно. У час, коли "Віра! Мова! Армія!" – це маркери України, нічого дивного. На жаль.
Загалом, оця логіка "мені щось не подобається особисто – як ви можете це робити, бойкотуймо!" мене страшенно веселить. Так і вас хтось може захотіти бойкотувати. Тому що ви якийсь не такий і думаєте якось не так.
Та і взагалі, нехай хоч Самайн, хоч Геловін, хоч Хеловін, хоч, прости господи, Хеллоуін, хоч День усіх Святих – хіба не байдуже? Загрози безпеці України вони (коли я востаннє перевіряла) не становлять. То залиште дітей із їхніми цукерками та дорослих із їхнім гримом у спокої.
