"Після кожного обміну відчуття, наче ти помираєш": голоси жінок полонених Азовців
Фото: Медіацентр Україна
Під час нещодавньої пресконференції вперше до президента України звернулись і самі Азовці з полону. Їхні дружини вкотре закликали владу звільнити захисників, поранених під час теракту в Оленівці, та всіх бійців бригади "Азов".
26 липня в приміщенні Медіацентру Україна відбулась пресконференція "Голос з полону. Врятуйте наших рідних". Вперше за увесь час нашої роботи у громадській організації ми прийшли розповісти не про загальні проблеми, з якими ми стикаємося під час роботи, не про комунікацію з державними органами, а прийшли як дружини оборонців Маріуполя, бійців бригади "Азов", які отримали поранення під час оборони міста, а також внаслідок теракту в Оленівці. Спікерами цього разу виступали Марія Алєксєєвич, Ганна Лобова, Анастасія Гондюл, а також наші військовополонені чоловіки — Сергій Алєксєєвич, Олег Лобов та Артем Гондюл. Увесь цей час ми були голосами наших чоловіків, але вперше за понад два роки тепер ми змогли почути їх та підсилити їхні голоси. Ми звернулися у прямому ефірі до президента України Володимира Зеленського, керівника Офісу президента Андрія Єрмака, очільника ГУР Кирила Буданова з проханням обміняти наших чоловіків, знайти шляхи для їхнього порятунку з російського полону.
Сергій Алєксєєвич у своєму зверненні до президента України попросив обміну для себе та для своїх побратимів. Я, його дружина, Марія Алєксєєвич, у своєму зверненні до керівництва України розповіла про те, що ми з Сергієм одружилися дистанційно під час оборони Маріуполя та наголосила:
"Пане президенте, Володимире Олександровичу, з російського полону до вас звертається мій чоловік Алєксєєвич Сергій Іванович, 10.08.1994 року народження, боєць бригади Азов, який виконав наказ здатися в полон з Азовсталі. Він вийшов з Азовсталі, вірячи в те, що його обміняють якнайшвидше, адже на той час бійцям були озвучені строки у 3-4 місяці, але вже понад 26 місяців він утримується в полоні. До вас звертаюсь я, Алєксєєвич Марія Володимирівна, дружина, яка вперше за понад два роки поговорила зі своїм чоловіком, яка вперше за майже два роки його побачила, яка вийшла за нього заміж 27 квітня 2022 року, коли він перебував у повному оточенні в Маріуполі. Я прошу вас, Володимире Олександровичу, а також пана Андрія Єрмака і пана Кирила Буданова, обміняти мого чоловіка, знайти шляхи для його скорішого повернення в Україну."
Сергій Алєксєєвич
Олег Лобов, у своєму зверненні сказав, що не розуміє, чому за стільки часу їх досі не обміняли. Ганна Лобова у своєму зверненні розповіла, що під час цього дзвінка Олег вперше почув свою доньку: "І це були не слова «привіт, тату», а страшенний плач, бо вона злякалась. Чоловік це чув і в нього також з'явились сльози. Побачити він її так і не зміг через поганий зв'язок. Поверніть моїй дитині батька. Двоє найрідніших людей зараз живуть, нічого не знаючи один про одного, як чужі люди. Вони заслуговують на своє перше побачення і знайомство один з одним. Олег пройшов оборону Маріуполя, втратив брата-близнюка під час оборони цього міста, перебрався на Азовсталь, продовжив там оборону. Виконав наказ, який надала йому українська сторона — вийшов у полон з обіцянкою, що їх обміняють. Натомість третій рік разом з іншими побратимами досі там."
Олег Лобов
Артем Гондюл звернувся до президента України з питанням, чому вони досі в полоні, попри те, що виконали всі накази свого командування. Анастасія Гондюл у своєму зверненні наголосила: "Сьогодні ми побачили, що вони тримаються і чекають обміну. На початку липня мене разом з іншими дружинами почали шукати на російських телеграм-каналах. Повідомили про стан чоловіка і що він хоче зі мною поговорити. Згодом, за кілька тижнів мені подзвонив чоловік по відеодзвінку. Він сказав, що чекає і просив, щоб син його не забував. Це постійна боротьба. Ми не мали жодної звістки від наших чоловіків. Після кожного обміну відчуття, наче ти помираєш. Ми самотужки робимо надможливе. У кожної людини є рівень витримки й терпіння, у нашому випадку цей рівень перетнув червону межу. Ми ладні стояти під Верховною Радою, оголосити голодування, поки не повернуть рідних. Я хочу, щоб нас почули".
Артем Гондюл
Звʼязок з полону вперше за 26 місяців
Від початку полону я намагалась звʼязатися зі своїм чоловіком. Я хотіла, щоб представники МКЧХ допомогли з цим, тому що вони єдині з міжнародних організацій, хто може отримати доступ до місць утримань. Позаяк мій чоловік не був підтверджений офіційно як військовополонений, то я не могла передати йому лист в полон за допомоги МКЧХ. Сергія офіційно підтвердила рф тільки 31 серпня 2023 року, тоді я змогла писати листи йому в полон, але чи дійшли вони до нього мені невідомо, тому що відповіді я не отримувала. В грудні 2023 року за домовленостями Уповноваженого ВР з прав людини, МКЧХ та російської сторони мали передати посилки та листи від родин для українських військовополонених, але для обмеженої кількості людей. Нам трьом телефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, оскільки наші чоловіки двічі поранені, що ми можемо написати листи нашим рідним і їх будуть намагатися передати в рамках цих домовленостей. Як нам відомо, посилки та листи досі не дійшли українським військовополоненим.
У червні цього року в одному з телеграм-каналів, де періодично публікується інформація про військовополонених, написали оголошення, що шукають рідних наших чоловіків і щоб ми звʼязалися з адміністрацією каналу. Ми написали їм, мені прийшла відповідь, що мій чоловік хоче зі мною поговорити, але що це відбудеться не раніше, ніж за два тижні. На мої питання, чи це буде конфіденційний дзвінок, чи його будуть записувати, відповідь була, що поки що не знають самі, як це буде відбуватися. Ми спочатку скептично поставились до цієї новини, але водночас вірили, що нарешті зможемо почути наших коханих. І на початку липня довгоочікуваний дзвінок стався. Мій чоловік не розповідав про те, в якому він стані, де його зараз утримують, тільки казав, що кохає мене і чекає нашої зустрічі. Ганні та Анастасії теж не повідомили їхні чоловіки додаткову інформацію про себе, таку як місце утримання. Після дзвінка кожній з нас скинули відео — звернення наших чоловіків до президента України. Ми вирішили їх показати на пресконференції, в надії на розголос. Як виявилось згодом, Сергія, Олега та Артема знімали для російського ютуб-каналу. Наші розмови теж були зняті, записані й опубліковані. Ці інтерв'ю росіяни публікували кожного тижня.
Дзвінки з полону. Скриншоти з російських відео
Зустріч з очільником ГУР Кирилом Будановим
Після пресконференції в рідних поранених військовополонених під час теракту в Оленівці відбулась зустріч з Кирилом Будановим. Цю зустріч ми ініціювали раніше, і найголовніше питання, з яким ми на неї прийшли, — це створення окремої переговорної групи щодо звільнення з полону оборонців Маріуполя, які отримали наказ скласти зброю в травні 2022 року. Про цю нашу ініціативу ми вже писали раніше публічно, Кирило Буданов її відкинув, пояснюючи це тим, що люди, які цим займалися під час переговорів про вихід з Азовсталі вже або відсторонені, або займаються іншими питаннями. Крім цього, наша громадська організація раніше публічно виступила з ініціативою обміну зрадників, колаборантів та попів упц мп на поранених військовополонених під час теракту в Оленівці. На цій зустрічі Буданов повідомив, що росіянам ніхто не потрібен, що вони просто не хочуть віддавати Азов. Загалом зустріч була досить емоційною та відповіді родинам були досить цинічними. Наприклад, що Азов загалом обміняти неможливо. На питання, які конкретно кроки робить держава задля їхнього повернення, відповіді ми не отримали.
Ми зустрічалися з Кирилом Будановим і раніше, перша наша зустріч відбулась 9 січня 2024 року, тоді на зустрічі також був присутній Андрій Єрмак. На тій зустрічі ми передали списки поранених військовополонених під час теракту в Оленівці, нас запевняли, що будуть робити від себе певні кроки задля їхнього скорішого звільнення з полону. Ми запитали у Буданова, що було зроблено за ці пів року з дня нашої зустрічі, він відповів, що не вдалось нічого зробити в напрямку поранених Азовців під час теракту в Оленівці. Нас такі зустрічі та відповіді більше не влаштовують, адже на кожній з них ми змушені доводити нашим державним органам, що наших рідних хотіли вбити, що вони вийшли за наказом з Азовсталі, що вони мають бути пріоритетними на обмін, адже саме так і було заявлено на всю країну в травні 2022 року, що за них будуть боротися. Але боротьби ми не бачимо.
Наші звернення до влади України
Перш за все боротися за скоріше повернення українських військовополонених мають державні органи
Наша громадська організація "Спільнота Оленівки" неодноразово виступала як з публічними, так і з приватними ініціативами. Окрім описаних ініціатив вище, ми зверталися до депутатів ВР та до послів України з проханнями тримати актуальною тему поранених військовополонених під час теракту в Оленівці та всіх оборонців Маріуполя, шукати країни, які могли б бути посередниками в обмінах військовополоненими, щоб повернути тих, кому обіцяли швидке повернення додому. Ми знаємо, що в попередніх обмінах допомагали такі країни як Туреччина, Саудівська Аравія, Обʼєднані Арабські Емірати, Ватикан, але для бійців бригади Азов та поранених під час теракту військовополонених такі домовленості не працюють чомусь вже понад рік. Ми хотіли їхати в ці країни, заявляли про це неодноразово на зустрічах, просили допомоги у державних органів, адже ми як родини самостійно не зможемо досягнути потрібного результату, не зможемо самостійно зустрітися з урядами цих країн.
Нещодавно ми публічно звернулися до влади України з проханням обміняти поранених під час теракту в Оленівці та всіх військових бригади "Азов" у звʼязку з операцією у Курській області, адже за останній час українські військовослужбовці поповнили наш обмінний фонд і він має бути використаний справедливо. Під справедливістю я маю на увазі першочергове повернення важкопоранених оборонців Маріуполя, яких росіяни хотіли підло стратити в Оленівці, але їм вдалось вижити. Їх у полоні залишається 59, а загальна кількість тих, хто постраждав в ту ніч і досі утримується в полоні — це близько 120 військовополонених. Пріоритетними на обмін мають бути Азовці та всі захисники Маріуполя, які виходили з Азовсталі за наказом вищого військово-політичного керівництва України.
Але натомість ми бачимо, що в деяких обмінах повернули дезертирів та зрадників, як це було у минулому обміні військовополоненими, адже двоє з повернутих додому катували Азовців в полоні. Про це ж говорив офіцер бригади "Азов" Владислав Дутчак "Доцент" на Майдані Незалежності 28 липня, на акції, яка була присвячена другим роковинам з дня російського теракту в Оленівці. Він розповів про катастрофічну ситуацію з обмінами Азовців, адже їх не обмінюють з 6 травня 2023 року, а державні органи розповідають, що повертають тих, кого віддає росія. Тоді ж заступник командира бригади "Азов" Святослав Паламар "Калина" звернувся до влади України з вимогами: щоб в обмінах були бійці бригади "Азов" та в першу чергу повертати поранених, в тому числі під час теракту в Оленівці. Ми підтримуємо ці вимоги, ми чекаємо реакції влади, як на заяви нашої громадської організації, так і діючих військовослужбовців бригади "Азов".
За останні 27 місяців в нас було багато зустрічей з представниками державних органів щодо обмінів військовополоненими. На цих зустрічах ми чули різні відмовки, такі як "ми нікого не виділяємо", в той час, як ми просили посприяти обмінам тих, кого росіяни хотіли вбити в Оленівці. 15 серпня Кирило Буданов публічно оголосив про те, що Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими тепер буде зосереджуватися на тому, щоб повертати в першу чергу пріоритетні категорії: це тяжкопоранені, жінки, полонені, які вже довгий час утримуються в російському полоні, захисники, які вийшли з Азовсталі, цивільні заручники та кримські татари. Також було оголошено, що тепер перемовинами з російською стороною буде займатися не тільки ГУР, а й інші структури, хоча президент України й раніше після обмінів військовополоненими дякував не тільки ГУР, а також і СБУ, МВС, Уповноваженому ВР з прав людини та іншим. Єдине питання, яке виникає після останніх заяв, — це чому цього не було зроблено раніше. Адже ми, як громадська організація, як родини військовополонених неодноразово зверталися до наших державних органів з різними ініціативами й наголошували на тому, що для звільнення з полону українських військовополонених мають працювати всі державні органи та залучати до цього міжнародних партнерів.
Ми чули багато слів, багато обіцянок, і тепер ми хочемо, щоб влада України відповіла публічно на наші питання, щоб почули не тільки ми, родини, але й українське суспільство загалом. Ми хочемо знати, якими були домовленості про вихід з Азовсталі; чому нашим рідним обіцяли 3-4 місяці й обмін, але для одних цей строк спрацював, а інші вже третій рік піддаються тортурам в російських вʼязницях; чому з травня 2023 року не відбуваються обміни Азовців; а також які конкретно кроки робить держава задля повернення з полону бійців бригади Азов, в тому числі поранених бійців під час теракту в Оленівці. Ми просимо українські ЗМІ ставити ці питання президенту України Володимиру Зеленському, керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку та очільнику ГУР Кирилу Буданову.
