Досвід країн ЄС у пенсійному забезпеченні: що варто імплементувати в Україні вже зараз
У Плані законопроектної роботи Верховної Ради України на 2023 рік є кілька законопроєктів, які стосуються реформування системи пенсійного забезпечення, але жоден з них не відзначено як євроінтеграційний. А дарма. Бо питання пенсійного забезпечення є і у наративі, і у конкретних вимогах Європейської Комісії до України.
Зокрема, йдеться про відповідність українського законодавства нормам Регламенту ЄС 883/2004 з питань координації систем соціального забезпечення та двом директивам 98/49/ЄС і 2014/50/ЄС, які стосуються переміщення працівників в межах ЄС та забезпечення їхнього права на пенсійні виплати. Окремо є застереження що «Низькі пенсійні вимоги (вік і страховий стаж) зростають повільно; багато пенсіонерів ризикують навіть не досягти прожиткового мінімуму; це особливо стосується жінок, які можуть вийти на пенсію раніше за чоловіків і ризикують залишитися в бідності у старості». А це вже більш конкретні орієнтири стосовно необхідних змін.
Те, що пенсійна система України станом на сьогодні не влаштовує нікого з причетних – не потребує доведення. Пенсіонерів – через низький розмір виплат і несправедливість, коли принцип «чим більше працюєш – тим вища пенсія» майже знівельована. Працівників – через усвідомлення даремності відрахувань на пенсію, яка точно не забезпечить тебе у старості. Державу – через щороку зростаючу діру на покриття дефіциту солідарної системи, яка у 2023 році становить майже 272 мільярди гривень або близько 10% видатків Державного бюджету.
Потреба змін – незаперечна, але на які країни ЄС нам варто рівнятися і чиї практики переймати? У квітні цього року Allianz SE — німецька фінансова транснаціональна корпорація, основним напрямком діяльності якої є страхування, опублікувала результати щорічного дослідження щодо пенсій Allianz Global Pension Report 2023, де, зокрема, відображено рейтинг систем пенсійного забезпечення, до якого увійшли 75 країн світу. Перші 3 сходинки там посідають країни ЄС – Данія, Нідерланди і Швеція. У першу 20-у також потрапили Бельгія, Португалія, Німеччина і Італія.
Минулого року американська консалтингова компанія Mercer також опублікувала свій періодичний звіт Mercer CFA Institute Global Pension Index 2022, де прорейтинговано пенсійні системи 44-х країн світу. 3 сходинки посідають країни Європи – Ісландія (не аналізувалась в межах дослідження Allianz SE, не є країною ЄС), Нідерланди і Данія, а до 20-и увійшли такі країни-члени: Фінляндія, Швеція, Ірландія, Бельгія, Німеччина.
Методологія обрахування обидвох пенсійних індексів містить кілька ідентичних показників, які на які нам варто орієнтуватися при реформуванні своєї української системи пенсійного забезпечення. 2 з 3-х субіндексів у кожному рейтингу називаються «Стійкість» та «Адекватність», адже йдеться в першу чергу про те, що дизайн системи пенсійного забезпечення має бути таким, щоб і через 60 років сьогоднішні працівники, які лише розпочали трудову діяльність, отримували виплати достатні для гідного життя на пенсії.
Місце у рейтингах за обома індексами здебільшого залежить від спроможності пенсійних систем реагувати на демографічні виклики, які полягають у:
- старінні населення;
- зміні співвідношення між тими, хто сплачує внески і тими, хто отримує пенсійні виплати, на користь останніх;
- недопущення зниження і постійне нарощування частки працюючих, які сплачують внески;
- диверсифікація пенсійних виплат.
Всі ці виклики тією чи іншою мірою є актуальними і для України. Так, станом на березень 2023 року кількість тих, хто сплачує внески, зрівнялась з кількістю пенсіонерів, тобто одна працююча людина забезпечує одного пенсіонера. У той же час, до повномасштабного вторгнення чисельність робочої сили України становила 17,4 млн людей, з них 8,3 млн жінок і 9,1 млн чоловіків працездатного віку. За даними Пенсійного фонду України загальна чисельність застрахованих осіб у грудні 2022 року становила 10,8 млн осіб, з яких найманих працівників – 8,6 млн осіб, при цьому 23,1% з них отримували заробітну плату менше мінімальної (відповідно і внесок до фонду був мінімальний). Таким чином, охоплення загальнообовʼязковою пенсійною системою в Україні становить близько 60%. Для порівняння, у країнах ЄС, які лідирують у пенсійних рейтингах, таке охоплення становить від 88,0% у Нідерландах до 93,0% у Фінляндії.
Є ще одне припущення, чому пенсійні системи саме цих країн Європи вважаються найбільш адекватними і стійкими – більшість з них (окрім Бельгії) мають не менше одного вбудованого механізму автоматичного коригування в обовʼязкових пенсійних планах, який спрацьовує при певних заданих умовах і впливає на дизайн самої системи. Так, Данія, Ісландія, Норвегія і Швеція мають обов'язкову накопичувальну систему, а Італія, Норвегія і знову Швеція – умовно-накопичувальну. Крім того, у Данії, Італії, Нідерландах, Португалії і Фінляндії пенсійний вік зростає автоматично при зростанні очікуваної тривалості життя населення. А у Фінляндії і Португалії від очікуваної тривалості життя, демографічних показників та ще й економічних факторів залежить розмір пенсійних виплат.
Звісно, система пенсійного забезпечення в Україні має ряд викликів, непритаманних країнам ЄС, оскільки вони викликані повномасштабною війною спровокованою росією: суттєве скорочення кількості осіб працездатного віку (внаслідок вимушеної еміграції, тимчасової окупації територій, примусової депортації чи загибелі); скорочення економіки, зменшення кількості робочих місць та зниження рівня заробітних плат; зменшення народжуваності тощо. Саме тому, ми маємо не лише якомога швидше імплементувати в себе кращі європейські практики пенсійного забезпечення та наблизити законодавство до законодавства ЄС, а й напрацьовувати додаткові заходи, які допоможуть Україні подолати прірву у якості життя осіб похилого віку.
