Емоційно присутні батьки. Чому це важливо сьогодні
Батьки під час війни стикаються із великою кількістю викликів. Один із них — бути присутніми поряд із дітьми в час, коли твоя країна бореться за незалежність, а над мирними містами літають ракети. У воєнних обставинах наше спілкування з дітьми дещо змінилося й сьогодні ми поговоримо про це.
Емоційна присутність — не новий термін у вихованні дітей, але сьогодні він є надзвичайно актуальним.
Ми, батьки, часто вважаємо, що для якісного проведення часу з дитиною достатньо просто бути поруч із нею. У цей час ми можемо паралельно робити безліч інших справ: прибирати, читати новини, проводити робочі зустрічі тощо. Здавалося б, наша дитина поряд із нами, але ми не поряд із нею.
Для дитини потрібна не лише наша фізична присутність, але й емоційна. Важливо, щоби вона знала, що має до нас емоційний доступ та може вільно висловлювати свої почуття. Діти тонко відчувають, коли мама чи батько є «поза зоною досяжності». У такому разі діти починають виявляти невдоволення — говорити голосніше, вимагати швидких реакцій, капризувати. Діти розуміють, якщо вони не наполягатимуть на своєму, є велика ймовірність, що батько чи мати не зважатимуть на їхні потреби, відволікаючись на інші справи.
Дитячі психологи та педагоги радять, як проводити час із дитиною якісно. Наприклад, сидіти з нею на одному рівні, гравитися разом або ж спільно робити якусь справу. Тоді дитина відчуває свою значущість не лише для батьків, але і для оточуючих. Адже самосприйняття дитини та розуміння її місця у світі формується в стосунках із батьками — чи мама та батько мають час для мене, чи моя гра для них важлива, чи мене приймають таким, як я є. Нам, батькам, варто нагадувати собі, яке значення ми маємо для своїх дітей — ми є їхнім «дзеркалом» перед світом.
Отож емоційна присутність — це бути зі своєю дитиною тут і зараз, розмовляти з нею, цікавитись її справами, а також спільно будувати плани. Колись моя колега влучно зауважила, що ми часто запитуємо дітей, яку оцінку вони отримали в школі, хоч насправді значно важливіше було б запитати їх, чого вони навчилися впродовж дня.
Під час активної фази війни фокусуватися на дітях особливо складно, адже навколо багато інших, на перший погляд, пріоритетніших завдань. Тому важливо продумувати та планувати певні «станції», «зупинки», де ми якісно проводитемо час із дітьми й ні на що інше не відволікаємося. Бажано, щоби такий час був у розпорядку кожного дня.
Тема війни, якщо це можливо, не має бути табуйованою в сімʼї. Ми, батьки, маємо говорити з дітьми про війну, запитувати про їхні думки та відчуття, можемо співпереживати та вболівати за перемогу разом із ними разом.
Важливо, не сплутати емоційну присутність батьків із гіперопікою. Адже часто мама або батько, які не проявляють емоційної привʼязаності до дитини, мають спокусу надміру опікуватися нею. Гіперопіка ж не дає дитині розвинути її потенціал, самостійно приймати рішення та брати на себе відповідальність.
Є ще один ключовий момент — щоби батьки могли якісно проводити час із дитиною, вони мають внормувати свій психоемоційний стан та турбуватися про внутрішній ресурс. Ігнорування власних потреб негативно впливає на загальну атмосферу в сім'ї та особливо на виховання дітей. Пригадайте три речі, які ви давно хотіли зробити для себе, та втільте їх. Можливо, саме це стане початком якісного проведення часу з вашими дітьми. Адже турбота про дитину розпочинається з турботи про себе.
Авторка: Маріанна Білик, керівниця програми "Громада для сім'ї" БО Українська освітня платформа
