Економіка України: як насправді змінилася за 5 років, і хто винен
Чи справді все треба списувати на війну? Погляд через цифри
Станом на 2013 рік економіка України – це $183 млрд річного ВВП, важка промисловість, космічна галузь, значні природні та, головне, людські ресурси. Країна розміром майже з Францію, 45 мільйонів населення, і не просто розвинутий, а один з провідних ринків IT-аутсорсингу у світі.
Проте я в Україні не зустрічав нікого (можливо крім айтішників, які отримують зарплатню у доларах), хто нахвалював би життя, навіть коли економіка була буквально вдвічі більшою. Зрозуміло, що тотальна корупція і правові ігри, коли в тебе відберуть власність просто так або обкладуть бізнес даниною, не додавали оптимізму.
Але спробуємо показати, якою була Україна, і якою стала.
Графік за даними Світового банку, який наочно показує стан речей в економіці відносно наших сусідів. Чисто номінально ВВП України на 2013 рік був трішки менше Румунії ($191 млрд), більше Угорщини ($135 млрд) та Білорусі ($75 млрд), але вдвічі менше за економіку Польщі ($524 млрд).
Як видно, до 2014 року Україна мало чим відрізнялася від Румунії та поступалася лише полякам.
Йдемо далі: за найскромнішими підрахунками, тіньова економіка складала на той час 44% від ВВП країни. Причиною був правовий абсурд в державі і немаленькі податки. А значить, простий підрахунок ВВП з урахуванням тіньового фактору вже дає нам цифру у $263,5 млрд. Це, зрозуміло, ще не Польща, але вже чисто номінально більше, ніж у Фінляндії ($238 млрд) та Чехії ($192 млрд).
Звичайно, більш справедливим показником є ВВП на душу населення. Розглянемо його.
І ось тут ми вже бачимо, що в Україні навіть у 2013 році справи були гірші, ніж навіть у Білорусі, що застигла в СРСР.
Але чи так це? Пам'ятаєте про тіньову економіку, розміром майже у половину офіційної? Давайте врахуємо цей фактор.
Якщо додамо до показника ВВП/душу населення ті самі 44%, то отримаємо показник приблизно у $8000, що фактично дорівнює показнику Білорусі ($7980), та недалеко від Румунії у 2012 році ($8500).
Отже, Україна в 2013 році – це за стандартами Європи доволі бідна країна, проте вона реально була на одному рівні з тією же Румунією. А це, на секундочку, член ЄС і вже не один рік.
Проте метою цього тексту не є переконати вас, що раніше "трава була зеленішою". Це лише тло для аналізу ситуації сьогодення.
Що маємо зараз, або як впасти до рівня Судану та Гондурасу за кілька років
На сьогодні ВВП нашої країни обвалився до $93 млрд, і ніяка тіньова економіка не врятує це абсолютно ганебне скочування.
Ще кілька років тому ми мали економіку, де ВВП, хоч і номінально, але був рівня Чехії, Румунії, Греції, а з урахуванням тіньової складової, і того вище. Зараз же в нас такі його показники, а також рівень зарплат, що українцям слід деяким країнам Африки заздрити. І це не жарт, Гондурас зі звичних мемів – попереду.
Економіка України менша, ніж в таких "розвинутих" країнах, як Марокко, Судан, Монголія, та одного рівня з Анголою та Нікарагуа. Слабша за економіки Алжиру, Казахстану, Еквадору, Пуерто-Ріко (а це взагалі ганьба, це ж маленький острів на Карибах!).
Так, у нас же війна… Розумію. А давайте тоді порівняємо з країною, що стикнулася з аналогічними бідами.
Грузія – це країна, яка воює від самого відновлення незалежності у 1992 році. Вона пережила військові конфлікти з сепаратистами Абхазії, Південної Осетії, пряме військове вторгнення Росії. Від початку проведення реформ у 2004 році, економіка Грузії зросла з $3,5 млрд до майже $11 млрд. Навіть війна з Росією у 2008 році та окупація 20% територій не завдала країні фатального удару – ВВП опустився до $8 млрд, але вже за 4 роки він відновився до довоєнного рівня. Або Ірак – два рази фактично був знищений американцями, пережив війну з ісламістами, де країна втратила контроль над половиною території (причому нафтоносними регіонами) і досі його фактично не відновила. Населення – приблизно як в України (37 млн), а от ВВП більший в 2 рази.
А ось як у нас з ВВП на душу населення за даними Світового банку.
Україна реально на сьогодні знаходиться на одному рівні з Суданом та Нікарагуа, причому Монголія, яку досі згадують як жартівливий приклад бідності, в 2 (!) рази багатша за Україну. Навіть Гондурас продукує $2361 на одного жителя, а Україна – лише $2185.
Статистику на хліб не намажеш
Скажете, "статистику на хліб не намажеш". Окей, у царині більш земних цінностей – а саме заробітних плат – Україна також пасе задніх, м'яко кажучи.
Середня місячна зарплата українця в $212 на руки на сьогодні є найменшою у Європі.
Менше, ніж у Білорусі ($357), Албанії ($378) та одного рівня з Молдовою, проте у Молдові вона до вирахування податків все ж таки вища, тому саме Україну я ставлю на останнє місце.
Далі, в Україні зарплати менші, ніж в таких "землях обітованих", як: Пакистан, де пересічному громадянину платять $259, що вже більше ніж в Україні; Туніс, де ця цифра сягає $271, та Алжир, де пересічний бербер має $283.
На сьогодні житель В'єтнаму отримує у 2 рази більше, ніж українець. Росіянин та житель Іраку – у 3 рази більше, в Угорщині та Палестині – у 4 (!) рази більші заробітні плати, а у Лівані (!) та Естонії – у 5 разів.
Хто винен в такому провалі?
За підрахунками Міжнародного валютного фонду, українська економіка втратила майже 13,7% ВВП через окупацію частини Донбасу та Криму.
Навіть скорочення обсягу торгівлі з Росією не завдало Україні такої вже шкоди. Так, у 2013 році Україна постачала до Росії товарів і послуг на $15,1 млрд, а в 2016 році – вже на $3,6 млрд.
Проте відбулася переорієнтація на ринок ЄС, який для нас відкрився, що дало нам $12,7 млрд експортного доходу.
Тобто війна і розрив з Росією ніяк не могли призвести до втрати половини економіки.
То що стало причиною?
Голова ради Національного банку України Богдан Данилишин ще в 2017 році навів дані, що через так званий "банкопад" в Україні економіка втратила 38% ВВП.
Люди та бізнес втратили гігантські суми коштів, які були на рахунках фінустанов. При цьому ці цифри виявилися настільки колосальними, що перевищили втрати під час світової кризи у 2008 році.
Наприкінці 2013 року в Україні було 180 діючих банків. Їхні активи становили $160 мільярдів.
До кінця 2017 року залишилося лише 86 банків з активами $46 мільярдів.
Загалом було знищено 94 банки і активів на $114 мільярдів.
Ці гроші могли піти на інвестиції, на розвиток бізнесу, та хоч на волонтерство для бійців в АТО, але не пішли.
Серед знищених мільярдів були заощадження сотень тисяч людей, які мали необачність тримати в українських банках депозити понад 200 тисяч гривень, рахунки малого та середнього бізнесу, для багатьох з яких це стало фатальним ударом.
Ліквідовані банки зникли безслідно. Сьогодні у Фонді гарантування вкладів знаходяться активи на 570 мільярдів гривень.
Їх розпродають з дуже великою знижкою – близько 80%. Це означає, що за них виручать максимум 100 мільярдів гривень.
Проте ці гроші підуть на погашення боргу перед держбюджетом і Нацбанком. Тобто навіть ця сума не повернеться в економіку.
Порівнюючи втрати експорту в Росії на $10 млрд та втрату територій, ВВП яких давав сумарно $25 млрд, і втрату у $114 млрд напрошується простий математичний висновок. Найголовніший удар по економіці України завдала знаменита "банківська чистка" від банкіра "3-го тисячоліття" Валерії Гонтарєвої. Вона гарантовано увійшла в історію України.
Хоча є й цікаві особливості цього "очищення". Наприклад, загальні активи банку Петра Порошенка "Міжнародний інвестиційний банк" з 2014 року зросли з $2,2 млрд до $6,7 млрд. Тобто зростання відбулося в 3 (ще раз – три!) рази на тлі кризи, яка вбила половину економіки країни.
Хоча про що це я… мабуть, у них просто геніальні менеджери. На Нобелівку їх з економіки, або до в'язниці.
