Навіщо українській економіці сучасне мистецтво
У наш зовсім непростий час важливо залишатися на плаву. Коли штормить, важливі якоря. Образно кажучи. І сучасне мистецтво є одним з таких якорів у нашому новому, ще не стійкому, але вже динамічному світі.
Сучасне мистецтво представляє для нас не тільки естетичну цінність, викликаючи почуття прекрасного (іноді жахливого), але і зменшує симптоми тривоги і депресії. Мистецтво одночасно гармонізує, надихає і допомагає стати найкращою версією себе.
Розвиток сучасного мистецтва ― вірна ознака розвитку сучасного суспільства. Мистецтво надихає нас на безперервний діалог між глядачем і художником.
Гостро реагуючи на соціально-політичний і культурний клімат, художники передають нам свій погляд на політику, економіку і навколишню дійсність через своє мистецтво в прямому і переносному сенсі. Навмисно виводять за рамки звичного і відкривають нові горизонти.
В епоху постіндустріальної ери інтерес до мистецтва і культури значно зріс. Завдяки збільшенню робочих місць люди стали переїжджати у міста. З'явилося більше вільного часу. Музеї, театри, кінотеатри і галереї не тільки прикрашали дозвілля, а і впевнено грали роль освітніх інституцій.
А з появою радіо та телебачення культура і мистецтво повсюдно увійшли в життя людей. Початок довірчого діалогу було покладено. Те, що раніше було привілеєм, стало доступно кожному.
З тих пір мистецтво і культура міцно вплелися в канву міст і стали фінансово підтримувати міську економіку.
Як говорить професорка з Угорщини Агнес Берец, яка здобула освіту у Сорбонні і викладає в Інституті мистецтв аукціонного дому "Крістіс" у Нью-Йорку: "Не мистецтво йде за фінансами, а фінанси йдуть за мистецтвом". Наведу один з яскравих прикладів, який показує те, як мистецтво розвиває міську інфраструктуру.
Нью-йоркські художники-абстракціоністи на початку 50-х років XX століття шукали місце, де вони могли би творити влітку на природі, поблизу освіжаючого океанського бризу. І таке місце знайшлося. Популярний сьогодні Гемптонс на Лонг-Айленді на початку минулого століття був місцем існування фермерів і рибалок, які ледь зводять кінці з кінцями. Комуна художників з Нью-Йорка поклала початок відомій на весь світ процвітаючій громаді, де сьогодні практично кожен резидент займається колекціонуванням і / або протегує сучасне мистецтва. І навіть зараз у Гемптонсі продовжують відкриватися нові галереї.
Також однією з найважливіших культурних інтеграцій, на яку я хочу звернути вашу увагу, є розташоване в публічних просторах мистецтво, або паблік-арт.
Найчастіше це скульптури на вулицях в центрі або на виїзді з міста.
Таке мистецтво у "ближньому доступі" сприяє розширенню кругозору, соціальної взаємодії і, звичайно ж, включає у себе внутрішній діалог глядача з творцем, який в ідеалі приведе до саморефлексії і усвідомлення.
Художник Джефф Кунц, "Сидяча балерина" висотою 45 футів. Її прототипом стала статуетка "Балерина Леночка", виконана українською скульпторкою-фарфорісткою Оксаною Жнікруп.
Наведу як приклад один вельми успішний проект ― "Парад корів" у Чикаго в 1999 році. На цей концептуально простий, але симпатичний арт-проект з ентузіазмом відгукнулися місцеві художники. Так у кожної скульптури з'явилася своя історія.
Тут художник явно натхненний колажами Анрі Матісса.
За даними Офісу з туризму Чикаго, літня виставка, на якій були представлені 300 розставлених по всьому місту скульптур, залучила близько 2 млн туристів і зробила економічний вплив на суму в розмірі 200 млн доларів. По завершенні заходу скульптури були продані з аукціону, а виручка у 3,5 млн доларів була передана на благодійні цілі.
Такі цифри не залишилися непоміченими і "Парад" продовжив урочисту ходу в інших містах протягом наступних двох років.
З таким проектом виграють усі: у місті проходить безкоштовна художня виставка, яку оплачують місцеві підприємства (рекламуючи себе, місто списує податки); торговці отримують вигоду від зростання туризму; місцеві художники отримують гонорар за роботу.
Чому я привела вище досить важливі приклади інтеграції мистецтва виключно в Америці і Нью-Йорку зокрема?
Нью-Йорк був і поки що залишається світовим центром сучасного мистецтва. Яскрава і динамічна енергія міста поклала початок і відкрила двері того мистецтва, яке ми сьогодні знаємо і любимо.
Сучасне мистецтво в Україні, на відміну від усталеної Америки, тільки набирає обертів. Два роки тому (у грудні 2018 року) чудова київська галерея "Voloshyn Gallery" брала участь у всесвітньо відомому ярмарку сучасного мистецтва "Арт-Базель" у Майамі. Галерея представляла роботи української художниці Жанни Кадирової. Жанна отримала перший приз і грошову премію за цікаве та інноваційне мистецтво. Я мала честь познайомитися з Жанною і вважаю, що її роботи зроблені зі смаком і наповнені гумором.
Ще одна чудова українська художниця ― Оксана Мась. Я познайомилася з її творчістю в Києво-Софійському соборі влітку 2018 року. Картини Оксани продаються в аукціонних будинках "Крістіс" і "Сотбіс". Її роботи були представлені в Українському павільйоні на 54-й і 55-й Венеціанській бієнале. Основна ідея творчих проектів Мась: "Сфера добра і відродження".
Того ж літа у Києві я познайомилася з прекрасною художницею Ганною Криволап. Роботи Ганни давно стали відомими далеко за межами України. Яскраві, вібруючі, наповнені експресією картини. "Все, до чого торкаються пензля Криволап, насичується атмосферою України, її минулим і майбутнім".
У сьогоднішньому Києві закладається міцний і такий важливий для нашого сьогодення і майбутнього наших дітей пласт сучасної культури і мистецтва. Саме зараз місту вкрай важлива ця насичена синергія, що стрімко стає невід'ємною частиною гуманітарної та інфраструктурної стратегії розвитку, яка приверне у Великій Київ сотні тисяч туристів.
Цю гостру і актуальну тему ми будемо обговорювати 10 вересня на Інвестиційному форумі міста Києва у Мистецькому Арсеналі, куди я вас із задоволенням запрошую.