Рік змін і досягнень: як Ради ВПО вплинули на життя переселенців і громад
За даними Мінсоцполітики, нині в Україні 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб, які через війну були змушені шукати новий дім. І хоча офіційна кількість переселенців знизилася на 300 тисяч, питання їх адаптації та інтеграції в нових регіонах залишається не менш нагальним. Вони так само потребують житла, працевлаштування, соціального захисту та програм підтримки.
Опікуватися проблемами ВПО ще до повномасштабного вторгнення почали Ради з питань внутрішньо переміщених осіб (Ради ВПО). Перші консультативно-дорадчі органи при місцевій владі з'явилися у 2019 році. Проте за два останні роки їх кількість стрімко зросла до понад 800. Тож виникла необхідність об'єднати цей колосальний ресурс, напрацювати спільне бачення та план дій у сфері захисту прав та інтересів переселенців. З цією метою минулої осені у Києві відбувся Перший, а нині — вже Другий Всеукраїнський Форум Рад ВПО.
Чого вдалося досягти? Як змінилася ситуація для ВПО? Які нові виклики постали у третій рік повномасштабної війни та які завдання нині є пріоритетними? Відповідати на ці питання буду далі.
Про результати роботи Рад ВПО за рік та зміни у приймаючих громадах
На фото зліва направо: Уляна Бах, Кароліна Ліндхольм Біллінг, Ірина Верещук та Валерія Вершиніна
Коли ми з колегами замислювалися над Першим Всеукраїнським Форумом Рад ВПО, то багато говорили про те, для чого потрібні ці ради й чому їх важливо підтримати. Оскільки вони працюють при місцевих органах влади, то їхня місія передусім полягає в адвокації інтересів внутрішніх переселенців на місцях, а також у взаємодії з громадськими та міжнародними організаціями. За рік в Україні створили близько 300 нових Рад ВПО різних рівнів, загалом їх уже 814. Це свідчить про їхню актуальність та високий запит з боку суспільства.
Дієвість Рад ВПО підтверджена реальними фактами. Ми маємо багато успішних кейсів як приклад того, що можна робити. У Рівному створили та подали на розгляд проєкт цільової програми для інтеграції ВПО у Рівненську міську територіальну громаду. В Запорізькій і Харківській областях є суттєві зрушення в житловому питанні. Там провели адвокаційну кампанію щодо включення категорії ВПО до міських програм будівництва доступного житла на 2020–2025 роки. А от на Полтавщині, наприклад, ініціювали оздоровлення дітей ВПО у межах міської програми. Це те, що стосується змін в місцевих політиках. В інших регіонах є значні просування, приміром, у комунікаційних програмах. Як-от у Хмельницькій області, де створили Єдину базу ВПО задля постійного моніторингу потреб переселенців, або на Івано-Франківщині, де розробили довідник корисних посилань для ВПО. І таких історій дуже-дуже багато.
Про нові виклики перед Радами ВПО
Зараз до роботи в рамках Форуму долучені всі Ради ВПО, навіть з найменших селищ. І треба розуміти, що голос Ради ВПО маленького села і голос Ради ВПО великого міста мають однакову вагу і мають бути однаково почутими, навіть якщо бюджети та можливості цих населених пунктів дуже різні. Тож одне з нагальних питань — як привернути увагу до людей, що проживають в сільській місцевості та забезпечити справедливий розподіл ресурсів. Адже досить часто донорські організації залишають поза увагою потреби сільських населених пунктів. Члени Рад ВПО, які там працюють, мають значно більше навантаження і водночас дуже маленький бюджет.
А втім, скорочення гуманітарних програм є, на жаль, закономірним. Зараз донори переходять від стадії Protection у фазу Development, відповідно допомоги стає менше. Вважається, що за цей час держава та люди вже мають адаптуватися до умов війни. Тим, хто розраховував на певні виплати, варто прийняти факт, що їх може не бути, і треба шукати способи забезпечити своє життя. Ради ВПО зі свого боку мають напрацьовувати альтернативні програми, які б допомагали вразливим категоріям населення, як-от пенсіонерам та людям з інвалідністю.
Про необхідність супроводу родин, які евакуюються з небезпечних регіонів
Нині велика кількість гуманітарних програм зосереджується не в тих регіонах, куди евакуюють людей, а в тих, звідки вони виїжджають. Уявіть, що є родина з дітьми, яка живе на межі бідності, у них немає грошей, їхнє місто під обстрілами, але у них є житло і їм приносять продуктові пакунки. Якщо ж вони погодяться евакуюватися, доведеться платити за оренду, шукати роботу, до того ж в новому місті не буде продуктових наборів і все це теж дуже лякає. Відповідно вони вирішують не виїжджати. З такими людьми потрібно працювати. Ради ВПО можуть сприяти тому, щоб громади замислювалися над необхідністю кейс-менеджменту і соціального супроводу родин, які евакуюються, та розроблювали дорожні карти, які б максимально спрощено пояснювали людям, що їм робити та на яку допомогу вони можуть розраховувати. Ці питання ми також обговорюємо під час Форумів Рад ВПО. Одна з панелей окремо присвячена житловим питанням, як-от формуванню фондів тимчасового або соціального житла та інвентаризації приміщень, які могли б бути використані як житлові.
Про активність переселенців у Радах ВПО, тенденції переміщення та демографічні зміни
Варто відзначити, що люди, які вимушено переселилися, охоче долучаються до Рад ВПО, щоб втілювати проєкти. Активні військові дії змушують швидше та гнучкіше реагувати на ситуацію. Нині у Радах ВПО задіяні 11 574 членів, половина з них, відповідно до Примірного Положення, — саме внутрішньо переміщені особи. Зараз переселенці значно мобільніші. Якщо у 2016-2017 році люди 2-3 рази змінювали місце проживання, то зараз 7-10 разів. Цікаво, що, наприклад, жителі Донецької та Луганської областей часто обирають Черкаську, Полтавську, Вінницьку, Кіровоградську області. Це регіони, де суттєво менше промисловості, але водночас вони територіально ближчі, це дає відчуття, що ти не дуже далеко поїхав від дому. А є переселенці, які навпаки спеціально їхали з Донецької у Львівську область, приміром, в Червоноград чи інші громади, де є шахти, щоб продовжити працювати за фахом. Усе ж, на мій погляд, у сфері зайнятості за рік ми стикнулися з певним демографічним викликом. Стає менше працездатних переселенців, бо збільшується питома вага людей з інвалідністю, пенсіонерів і дітей, які не є активними гравцями на ринку праці. Така зміна в динаміці впливає і на завдання, які ми маємо розв'язувати.
Про мету та значення Другого Всеукраїнського Форуму Рад ВПО
Платформою для обміну думками, відкритих дискусій і напрацювання спільних рішень, пов'язаних із формуванням державних політик щодо переселенців, є Всеукраїнський Форум Рад ВПО. Якщо під час першого заходу минулої осені ми отримали певний дороговказ і рекомендації від членів Рад ВПО, зокрема, щодо навчання, розвитку спроможності та підтримки мережування, то Другий Форум Рад ВПО — це вже про єднання, координацію та побудову сталих зв'язків серед Рад ВПО. Загалом цього разу ми запросили близько 300 спікерів та учасників — урядовців, парламентарів, представників місцевої влади, переселенців, громадських та неурядових організацій. Форум активно підтримує віцепрем'єр-міністерка України Ірина Верещук та міжнародні партнери. Це певною мірою обіцянка залишатися на зв'язку, чути не лише щось приємне, але й критику, та в наступному році долучати Ради ВПО до участі в заходах із планування діяльності Уряду.
Наш Благодійний Фонд «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» також робить свій внесок в інституційну підтримку. Зараз ми готуємося до створення громадської організації, що координуватиме діяльність Рад ВПО в Україні. Це буде не звичне всім об'єднання зі статусом юридичної особи, а саме організація, що гуртує навколо себе громадськість. Її мета — об'єднати членів Рад ВПО задля посилення можливості адвокації своїх прав та інтересів на національному рівні. Важливо, щоб їм було, де збиратися, щоб вони розуміли свій функціонал та знали, як напрацьовувати ті чи інші політики. Окрім того, громадська організація надаватиме Радам ВПО консультативну допомогу, залучатиме партнерів до співпраці та проводитиме навчання. Із запланованого — розробка тренінгової програми та інформаційно-навчального вебпорталу.
Ради ВПО посилюють голос переселенців у громадах, ініціюють нові програми та політики. Ми не маємо вирішити всі проблеми тут і зараз, головне, що ми об'єднуємося. Робота в Радах ВПО часом складна, виснажлива і до того ж не оплачується, але вона є рушійною силою реальних змін. Це надихає не зупинятися.
Захід проводився Благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» у партнерстві з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні (УВКБ ООН) та Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX in Ukraine).
