Падіння "путінського кухаря": що означає смерть Пригожина?
23 серпня у Тверській області російської федерації впав літак. Спочатку повідомлялося про його військову приналежність, але досить швидко інформація пройшла серію уточнень — літак цивільний, літак приватний, літак належить Євгенію Пригожину, на борту загинуло 10 осіб. "Бунт проти кремля означає для Пригожина загибель" — писали і говорили експерти про події 2-місячної давнини. І виявилося, що вони мали рацію, тільки з відстрочкою і лише формально: як у жарті про неминучу смерть усіх людей, котрі п'ють воду.
Знищення ключового позасистемного персонажа у путінській ієрархії прихвоснів — подія нетривіальна, але її висвітлення досить несподіване. На відміну від неквапливих повідомлень про все, що спричиняє турбулентність в росії (наприклад, про "Марш справедливості"), інформація про перебування Пригожина в літаку з'явилася досить оперативно. Спочатку про його ім'я у списках пасажирів повідомила "росавіація", а потім факт загибелі підтвердила помийна "росія24". Це запустило в ротацію переплутаний клубок із міфів та фактів. Пройдемось основними наративами, які зазвучали після остаточного падіння Пригожина.
1. Треба завершувати почату справу, а не зупинятися на півдорозі. Якби 2 місяці тому Пригожин пішов на москву, то був би живий. Можна було б погодитись, якби то було справжнє повстання. Навіть версія про раптовий страх Пригожина від того, наскільки легко все почалося, і спричинену ним розгубленість, як саме розвивати успіх, не підходить. Ну бо суперечить духові авантюриста, на якому фундатор "Вагнера" плекав свою репутацію протягом останнього року. "На фарті" операцію не припиняють.
2. кремль влаштував зразково-показову страту. Це Бориса Нємцова вбили показово, щоб не лише прибрати з дороги серйозного суперника, але й приборкати його можливих наступників демонстрацією сили й твердості. Пригожина ж просто перевели з одного театру в інший, або він сам "звільнився" (якщо відбулося інсценування), а як насправді загинув — то страта, після якої не можна показати четвертоване тіло чи відрубану голову, не дає очікуваного психологічного ефекту. Крім того, така диспозиція непереконлива з огляду на передумови.
Два місяці тому Пригожин захопив Ростов, вирушив маршем на москву, дорогою налускав літаків і вертольотів космічних сил рф, але передумав, зупинився, розвернувся. Путінські слова про удар в спину обернулися хвастощами про успішно пройдений урок державності.
Що робить Пригожин: після переговорів з Лукашенком перевозить усю свою мандрівну трупу в Білорусь, звідкіля погрожує Польщі і Литві і де відкриває філіали свого бізнесу; обіцяє посилити білоруську армію; спокійно катається по росії і літає в Африку; відвідує російсько-африканський форум; примножує власні бізнес-активи і в цілому поводить себе максимально несхоже на вигнанця і невдалого бунтівника.
Що робить путін: всупереч здоровому глузду звільняє Пригожина від будь-якої відповідальності і амністує всіх бунтівників, бо, виявляється, дав слово не запускати маховик репресій, коли найманці припинили загрожувати москві; жодним словом не обмовляється, що був за дещицю від краху режиму; поводиться як господар становища, який повністю контролює ситуацію. При цьому — без масового кровопролиття. Це ситуація "win-win", як її не крути.
3. ПВК "Вагнер" буде ліквідована. З цим можна погодитись лише частково — в росії і Білорусі її точно не буде, але розмови про витіснення "вагнерівців" із Африки виглядають дивно. По-перше, їх нема кому витісняти. ПВК Міллєра і Сєчина ще не оперились достатньо, щоб почувати себе вільно і безпечно в середовищі африканських диктатур. По-друге, поява портретів путіна і прапорів росії й "Вагнера" в Малі й Нігері не свідчить про заміну перевірених гравців на андердогів.
4. "Вагнерівці" не здадуться без бою і вчинять бунт. Ні, не вчинять, бо найманці за покликом серця можуть бунтувати тільки в одному випадку — якщо їм не заплатили обіцяне. І бунтуватимуть вони проти свого наймача, а не його ворогів. Сльозливі падіння на коліна перед портретом Пригожина з траурною стрічкою будуть єдиним проявом відданості рядових "вагнерівців" своєму патрону. Десь так себе поводить і російське суспільство — замість ефемерних виявів соціального невдоволення через наглу смерть "найперспективнішого політика росії" з'являються стихійні меморіали в Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі й Новосибірську. Вся народна любов конвертується в квіти під Вагнер Центром і кафе "Кіберфронт Z". І тільки.
Росіяни зробили меморіал біля офісу "Вагнера"
Називаючи Пригожина "людиною складної долі…, котра наробила помилок,… але досягла потрібних результатів", путін похвалив "вагнерівців" за внесок в "спільну боротьбу з неонацистським режимом в Україні". Масштаб "вдячності" режиму можна уявити: наметовий табір у Білорусі вже скоротився майже вдвічі, а на місці могил "вагнерівців" в Самарі і Єкатеринбурзі з'вились утрамбовані щебенем чи залиті бетоном майданчики. На живих чекає утилізація в умілих руках відомства Шойгу або кримінальна відповідальність і покарання, і в обох випадках забуття.
5. путін посилив свою владу. Дискутувати можна дуже довго. Основних контраргументів два, бо отака кончина Пригожина вигідна кому завгодно, крім путіна:
* За сценарієм "путін — батько мафії" незрозуміло, чого він так довго терпів. Страта вийшла видовищна, але непереконлива — ефективніше було б організувати приліт "українського дрона" в пригожинський особняк. І раз це відплата, то бунт таки був справжнім, отже, паніка силовиків також непідробна. Значить, за кращої організації можна дійти ще далі з цікавішим результатом. Інакше кажучи, замість демонстрації сили, отримали визнання слабкості.
** Версія "путін нє прі чьом" іще страшніша для кремля: хтось організував і провів ліквідацію путінського гаманця (за іншими даними — цілого хранителя "общака" путінської банди), а федеральні спецслужби і розхвалена служба безпеки "Вагнера" не схопилися. Якщо полководця цілої армії вбили, то хто ж тоді в безпеці? Ну й так далі в напрямку наростання паніки і полювання на відьом.
Запропонуємо три альтернативних погляди на подію.
- Віва ля путін
Не можна повністю ігнорувати сценарій, в якому палаючі рештки Пригожинського "Ембраєра" впали прямісінько на ту вільнодумну частину російської еліти, котра помітила в путіні ознаки втрати хватки і почала в ньому сумніватися. Відповідно, їй було доведено, що Акела все ще влучний. Цілком імовірно, що в світі банд і кримінальних угруповань саме така поведінка дозволяє зберігати контроль над усією системою. Проте публічно прийнявши правила гри, які дозволяють порушувати слово і жертвувати невинними, путін визнав себе частиною іншого світу, в якому верховні владарі не виходять на пенсію і не помирають від старості.
- Псевдоцид
Версію про інсценування смерті суттєво підігрівають повідомлення про маневри над москвою другого літака з авіаційного парку Пригожина, який 24 серпня приземлився в Баку. Буцімто на знищеному були Дмітрій Уткін, а сам фігурант летів на іншому. Якщо так і після всього він не вийшов на зв'язок, то це не трагічний збіг обставин, а частина продуманого плану, неодноразово екранізованого від Голлівуду до "Бригади".
З технічної точки зору ідея не позбавлена логіки. Обрано такий спосіб ліквідації, який не залишив тіла для впізнання. Точніше, експертиза ДНК усе підтвердить, а широка громадськість нічого більше не побачить. Тим часом Пригожин отримає нову особистість і спокійно поїде в Африку видобувати боксити й алмази для себе й путіна.
І це не конспірологія. Нічого не можна виключати в країні, де бал правлять двійники, повсюдно фальсифікуються вибори, фабрикуються кримінальні справи, підтасовуються факти і безроздільно панує пропаганда. Єдине питання в тому, чий саме це задум: кремлівський спосіб вивести з гри некорисний в росії, але безцінний в Африці інструмент впливу, чи ініціативна втеча самого Пригожина на волю. Відповідати на нього немає особливого сенсу.
- "Із жизні щєпок"
Так називається оповідання Бориса Акуніна, в якому детектив Ераст Фандорін розкриває отруєння трьох осіб в одній конторі часів царської росії. Ціллю вбивці був секретар промислового магната, але для заплутування справи жертвами стали ще й протоолігарх і випадковий прибиральник. За цією логікою головною мішенню міг бути Дмітрій Уткін — реальний командир "Вагнера", а не гаманець і балакучий рот цієї ПВК.
Пригожин не Наполеон, його полководницькі таланти перебільшувати не варто. Оперативним керуванням ПВК займався саме Уткін — ідейний нацист. Відтак каскад подій з 23 червня виглядає реалізацією плану зі знищення ПВК "Вагнер" — як уже мало потрібної і сильно шкідливої. Спочатку дискредитували казначея, потім відправили всіх незговірливих у заслання, тепер прибрали головного командира.
Єдине, в чому не доводиться сумніватися — це в загальному посиленні режиму відносно суспільства. На Далекому сході і в Підмосков'ї в рамках обходу родичів "вагнерівців" поліція цікавиться, "чи думають вони про заколот після смерті Пригожина". І тут дивує не стільки те, що відповідні контакти є в російських силовиків (найманці в росії поза законом же), скільки сам факт подачі подібних заходів як дієве запобігання антидержавній суспільній активності. Оце поєднання занепадницького духу антиутопії (тебе готові карати за думку) з матеріалізованою казкою про ідеальне суспільство (тебе ввічливо запитають, чи ти не ворог, і повірять на слово) найбільше жахає. Режим путіна ступив на шлях НКВД: "Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного". І росіяни мають усі шанси відчути слова Івана Багряного на власній шкурі.
Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
