7 тенденцій, крім коронавірусу, що визначатимуть розвиток міст в Україні
Фото Unplash
Пройшло 5 років з того часу, як Cedos випустив перший безкоштовний онлайн-курс про урбаністику в Україні на платформі Prometheus. З того часу його прослухали майже 12 тисяч людей, а в деяких містах курс рекомендували службовцям і кандидатам на роботу у міських органах влади. Однак, за ці 5 років у містах України і всього світу сталося також багато нових речей. Щоб відповідати духу часу, нещодавно ми випустили оновлення курсу з кількома новими лекціями. Одна з них стосується актуальних тенденцій, розвиток яких визначатиме майбутнє міст в Україні. Пропонуємо до вашої уваги короткий огляд цих змін.
1. Зміна клімату
Це питання, яке є дуже важливим для всього світу, включно з Україною, але, на жаль, наразі отримує недостатньо уваги від українських муніципалітетів. Зміна клімату – не тільки і не стільки про потепління, як хтось міг думати раніше. Це явище має багато різних наслідків для території України: клімат стає більш різким, збільшується частота стихійних явищ (буревіїв, сильних снігопадів, аномальних злив, аномальної спеки тощо), тепловий стрес від збільшення літніх температур, підтоплення, збільшення вразливості зелених зон через зміну клімату, збільшення кількості інфекцій і алергій.
Щоби правильно давати собі із цим раду, потрібні не лише політики запобіганням зміні клімату, тобто скорочення викидів чи перехід на відновлювані джерела енергії. Необхідна також адаптація до наслідків змін клімату, які вже є реальністю навколо нас. Особливо актуальним це є на місцевому рівні, адже саме тут приймають рішення про те, які дерева висаджувати чи яке покриття обирати для вулиць і площ. Саме від таких, ніби дрібних чи неважливих рішень, дуже залежатиме потім, наскільки комфортно ви будете почувати себе у місті під палючим сонцем, або як швидко спаде вода після великої зливи.
2. Громадянська участь
Широке розповсюдження і масштабність використання петицій, громадських бюджетів та інших інструментів громадської участі неодмінно веде за собою різноманіття способів, практик і досвідів партисипативних практик. Частина з них є чудовими прикладами демократичного урядування, однак неодмінним супутником швидкого поширення будь-якого явища є складні питання щодо способів і ефективності його впровадження. Це очікує і на партисипацію в Україні. Існує кілька факторів, які на це впливають.
По-перше, у різних людей є різна кількість бажання і ресурсів, щоби бути залученими. Через це різні соціальні групи можуть бути представлені у партисипативних процесах систематично по-різному. По-друге, партисипативність потребує постійності і системності. Якщо це відбувається лише частково чи у виключних випадках – довіра не встигне сформуватися, отже залучення громадян буде менш ефективним. По-третє, партисипативні інструменти можуть використовуватися з недоброчесною метою. Наприклад, коли орган влади пропонує для громадського обговорення лише одне готове рішення і кардинально змінити його вже фактично неможливо – це не залучення громадян до прийняття рішення, а всього лиш інформування про вже готовий результат. Інформування також є корисним і необхідним, однак воно є одностороннім.
Повноцінне громадське залучення передбачає участь ще з перших стадій розгляду питання, коли тільки розробляється технічне завдання на пошук рішення. Чи потрібна така глибока громадська участь для вирішення абсолютно всіх питань, з якими мають справу органи влади? Напевно, ні. Виклик полягає у тому, як збалансувати це таким чином, щоби важливі рішення не ухвалювалися без врахування думки громади, але водночас громадською активністю не зловживали у вирішенні питань, які не є для неї критичними.
3. Дані
"Технократичність" публічних службовців часто фігурує як найкраще можливе вирішення проблеми корупції. Ця ідея підкріплюється уявленням про необхідність створення доказових політик – тобто таких, які базуються на наукових даних, результатах досліджень і аналітиці, а не корупційних чи свавільних і непоінформованих рішеннях політиків і посадовців. Звісно, перехід до обґрунтованості є дуже важливим кроком для подолання недоброчесності і популізму, а також пошуку кращих рішень. Дані, дослідження й аналітика є необхідними передумовами формування якісних політик. Однак однієї лише доказовості недостатньо.
Дані, дослідження й аналітика теж надаються до маніпуляцій. Вони можуть бути різними залежно від того, які питання задавати і виходячи з яких цінностей і переконань їх аналізувати, на що звертати і на що не звертати увагу. Інколи суспільні і міські процеси є надто складними, щоб їх можна було спростити до набору цифр і фактів, виходячи з яких можна прийняти однозначне рішення про те, що є злом, а що – добром. Особливо це стосується України, де якісних даних дуже мало, процвітає неформальна економіка, а переписи не проводили вже 20 років.
Питання про добро і зло – це питання про цілі політик і управління суспільством або містом/громадою. Це питання, відповідь на яке може бути знайдена виключно на основі цінностей і політичних ідеологій. Жодне рішення не може бути абсолютно добрим чи поганим. Зазвичай воно є добрим для одної групи людей і поганим для іншої. Пріоритизація їхніх потреб та інтересів – це питання політичних ідеології та ідеологічних дискусій. Це питання політичне, і саме для його обговорення і вирішення існує політика.
4. Безпека
З появою нової технологічної реальності з'явилася і нова сфера, де ми можемо відчувати або не відчувати себе безпечно. Питання приватності в інтернеті стає все більш актуальним з року в рік. Чим більше ми залежимо від цифрових розумних сервісів і інтернету речей – тим більше виникає питань до захисту персональних даних і приватності. Держава в смартфоні і розумне місто видаються, на перший погляд, дуже привабливими концепціями. Однак, у момент, коли хтось впливовий і сильний починає знати про нас майже все – відчуття безпеки опиняється під загрозою.
Чим більше про нас відомо – тим краще це можна використати для того, аби щось нам продати. Саме за це найбільше критикують концепції "розумних міст", які впроваджуються у партнерстві з великими корпораціями. Такі дискусії є причиною протестів проти розумних міст. Чи можливо це в Україні?
Все актуальнішим стає питання цифрових нерівностей – нерівностей між глобальними містами і менш помітними населеними пунктами на периферії. Якщо перші ще можуть диктувати свої умови великим корпораціям, то другі часто погоджуються на все, тільки б виглядати більш сучасно та інновативно в очах виборців.
5. Міграція
Це одне з найважливіших політичних питань у сучасному світі, де важко знайти країну, хоча б якось не пов'язану з міграційними потоками. Трансформації в економіці зумовлюють зміни зайнятості. У пошуку робочих місць переміщаються люди. Всередині країн і за кордон – праця є однією з ключових причин міграції. Мігранти мають менше зв'язків і можливостей, вони легше можуть опинитися у бідності чи бездомності. Залишившись без молодих чи працездатних людей, населені пункти зменшуються в розмірі і втрачають інфраструктуру, яку більше не мають змоги утримувати.
Попри те, що питання допущення людей у країну приймається на державному рівні, саме міста і локальні громади – це той рівень, де люди можуть найкраще інтегруватися у суспільство. Саме міста і громади є також тими, хто може найбільше відчути на собі наслідки масового виїзду людей. Це робить саме місцевий рівень особливо важливим у процесах міграції. Українські міста не часто працюють з цією темою, що несе за собою ризики.
6. Нерівності
Нерівності між різними соціальними групами – ключове питання, над яким працюють соціальні науки. Саме воно впливає на якість життя, злагоду в суспільстві і те, як виглядають наші міста. Ключовими факторами, які впливають на соціальну нерівність, зокрема, в сучасній Україні, є соціальна мобільність, яка найбільше залежить від рівня освіти і місця проживання: місто чи село.
Важливим фактором в останні десятиліття стає прекарність: незахищеність робочих місць і зменшення трудових прав, що впливає на стабільність доходів і, власне, наявність роботи – питання, від якого залежить багато інших соціально-економічних проблем. Свій вплив чинить також діджиталізація і зумовлена нею оптимізація робочих місць. Великим питанням залишається продуктивність праці. В українських містах поступово збільшуються і просторові нерівності: з переходом до капіталістичної економіки вони стають все більш помітними у містах, які до цього переживали десятиліття розвитку за планової економіки.
7. Житло
Саме житлові будинки становлять більшу частину міського простору, а дім є ключовим місцем у житті людини. Трансформації економіки і міст, які відбуваються в Україні, не могли не зачепити і цю сферу. У 1990-х роках відбулася масова безкоштовна приватизація, однак потреба у житловому забезпеченні так і не знайшла вирішення, особливо, для людей, які не можуть придбати собі житло самостійно. Наявний житловий фонд з кожним роком стає все старішим. Велика кількість будинків, збудованих у радянський час, рано чи пізно потребуватимуть ремонту чи заміни.
Це питання не може вирішитися саме собою, однак від цього воно не стає менш важливим і таки потребує вирішення. Основною дилемою житлової політики, від якої залежить, у тому числі, її розв'язання, є дихотомія житла як дому-прихистку і житла як інвестиції. Хороша інвестиція має рости в ціні. Житло як прихисток має бути доступним, а не дорогим. Хороша інвестиція і доступне житло – речі, які важко поєднати одночасно.
Автор: Іван Вербицький, директор аналітичного центру Cedos, співавтор онлайн-курсу "Урбаністика: сучасне місто" на Prometheus, співзасновник Mistosite та Українського урбаністичного форуму
Фото Unplash
