4 роки тому. Ямпіль – ключовий момент битви за Слов'янськ
Взяття невеликого (чисельність населення на початок 2011 року – 2149 осіб), однак стратегічно важливого міста Ямполя 19 червня 2014 року було одним з основних чинників втрати угрупованням Стрєлкова-Гіркіна бойової стійкості, що в підсумку призвело до втечі бойовиків зі Слов'янська і Краматорська на початку липня.
Нагадаємо, що операція зі звільнення Слов'янська і Краматорська почалася 3 червня, коли «одним ривком» був звільнений Красний Лиман. Для угруповання бойовиків «Гіркіна-Стрєлкова», яке на той момент налічувало близько тисячі «багнетів» і категорично залежало від російських поставок зброї та особливо боєприпасів з-за кордону, це був серйозний удар по боєздатності.
Карта боєзіткнення під Ямпілем, 19 червня 2014
Важливим елементом «дороги життя» для бойовиків були мости через Сіверський Донець в районі Закотного та Кривої Луки. Причому всі дороги, що ведуть до цих мостів від Кіровська з півночі і Красного Лиману з північного заходу, перехрещуються поза щільної міської забудови на південний захід від міста Ямпіль.
Тому для оборони командування бойовиків стягнуло сюди велику кількість особового складу, включаючи найбільш підготовлених бойовиків. Йдеться про так звану «роту Крим», де воювали як перебіжчики з кримських частин ЗСУ, так і кримські добровольці. Саме їм було передано все наявне у «Стрєлкова» важке піхотне озброєння.
Однак фактично утримати цей район у бойовиків шансів було небагато, так як наше командування до середини червня стягнуло сюди досить велике угруповання у складі двох зведених рот (включаючи танкову) 24-ї окремої механізованої бригади, зведену групу 25-й десантної бригади, зведений загін спецназу НГУ, а також розрізнені групи Національної гвардії. І все це при підтримці артилерійського «кулаку» з батареї гаубиць «Мста-Б» 26 оарб, як мінімум шести «Градів», САУ «Нона» та «Акація».
БМП-2 24-ї мехбригади на блокпосту біля Лиману
Таким чином, командування АТО мало досить сил і засобів, щоб вільно оперувати відразу на трьох напрямках: на Ямпіль, на Криву Луку і на Закотне. При цьому противник, не маючи ні достатніх сил, ні достатньої кількості бронетехніки та важкого піхотного озброєння, до останнього не мав уявлення про напрямок головного удару, і тому був змушений «розмазувати» свої сили «тонким шаром» по всьому фронту.
Проте, перша колона дніпропетровських десантників, яка вийшла з боку Красного Лиману, потрапила в грамотно організовану засідку і зазнала серйозних втрат. Операція почалася з 2:00 19 червня, коли по блокпосту, який був основою оборони бойовиків на цьому напрямку, стали наносити масовані артилерійські і мінометні удари.
А вранці почала формуватися колона. Її ударною міццю повинен був стати єдиний Т-64БВ 24-й мехбригади, а основою – так званий «протидесантний резерв» 25-й повітряно-десантної бригади, днем раніше перекинутий з Ізюма.
Десантники 25-й бригади під час боїв під Слов'янськом
Однак буквально перед самим блокпостом колона потрапила в грамотно організовану засідку. Бойовики встановили на дорозі потужний фугас, а по обидва боки дороги обладнали позиції для станкових гранатометів СПГ-9 «Спис». І найголовніше – розрахунки двох наявних 82-мм мінометів пристріляли можливе місце засідки. Після підриву фугасу по колоні був відкритий вогонь зі снайперських гвинтівок і підствольних гранатометів.
Від розгрому колону врятували тільки активні дії розвідвзводу 95-ї аеромобільної бригади, який вдарив у фланг супротивникові по єдиної просіці в лісі (при цьому в короткому бою десантники понесли втрати), і підкріпленню 25-ї бригади.
Підсумок зіткнення був сумний: загинуло 9 військовослужбовців (шість з 25-ї бригади, двоє з 95-ї і один з НГУ), причому третина – офіцери:
- Капітан Клочко Андрій Вікторович 25 опдбр
- Капітан Крементар Олексій Володимирович 95 оембр
- Лейтенант Кравчук Володимир Сергійович 1-а бригада оперативного призначення, Північне ОТО НГУ
- Старший прапорщик Голополосов Юрій Олексійович 25 опдбр
- Прапорщик Люшенко Микола Миколайович 25 опдбр
- Старший сержант Коваль Максим Олександрович 25 опдбр
- Молодший сержант Мосьпан Віталій Олексійович 25 опдбр
- Старший солдат Шевченко Олексій Володимирович 95оембр
- Солдат Литвиненко Андрій Олександрович 25 опдбр
Однак це були лише прямі втрати, з приблизно 20 поранених до лав війська повернулися буквально одиниці.
БТР-80 95-й бригади, Слов'янськ, червень 2014
Реальні втрати бойовиків в цьому бою оцінити вкрай складно. Однак з огляду на засадні дій, ймовірно, вони були невеликі. За словами наших бійців, вони не бачили більше чотирьох трупів.
Одночасно зі сторони Торського в наступ пішли дві зведені групи 24 окремої механізованої бригади, кожна налічувала по 9 БМП-2 та 3 Т-64БВ та велику кількість піхоти та спецпідрозділи НГУ. Не маючи сил для протидії танкам, противник без бою покинув Ямпіль, який був зачищений спецназом.
Далі колона розділилась і пішла в напрямку села Закітне для захоплення панівної висоти та мосту. Для підтримки по позиціям бойовиків відбомбилась пара штурмовиків Су-25. Бронегрупа перейшла міст, де знову розділилась: НГУ з БТР-4 пішли на висоту, а ЗСУ – далі по дорозі. Але противник вже оговтався і організував засідку.
БТР-4 одного з підрозділів НГУ
Один з бійців згадував: «Я пригадую, що попереду рухалися два БТР. На першому БТРі знаходився командир роти. Техніка поїхала швидше і мені довелось їх наздоганяти. Почався плавний спуск. Дорога була вузькою і за кущів нічого не було видно. На повороті мені довелось пригальмувати і саме в цей час розпочався щільний вогонь. Було зайнято кругову оборону. Я пригнувся за кермо. У цю ж мить загальмував БТР, що їхав попереду. Різке гальмування нічого не дало і КАМАЗ протаранив його. На дорозі я побачив вбитого товариша. Військовослужбовці та командир роти, які їхали зверху БТРа були вже мертві».
Бій продовжувався три години, але через загибель комбата управління втратилось. Тому колона була вимушена відступити. В цьому бою загинуло семеро бійців 24-ї механізованої бригади: командир 1-о механізованого батальйону підполковник Ігор Ляшенко, командир розвідувальної роти капітан Степан Воробець, старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдат Микола Шайнога, солдат Віктор Сивак, солдат Віктор Семчук.
Варто сказати, що в цілому до 21 червня нашим військовим вдалося перерізати шляхи постачання слов'янського гарнізону бойовиків, що стало початком їх кінця у північній частині Донецької області.
