Тисяча нових домівок і вольєри з підігрівом: як працює унікальний український притулок для тварин

На початку повномасштабної війни, коли люди в паніці евакуйовувалися зі столиці у безпечніші місця, деякі з них вчинили жорстоко зі своїми улюбленцями — залишили їх у порожніх зачинених квартирах.

Та через жорстокість і необачність людей страждали не лише хатні тварини. Ті, що залишились на вулицях міст та потрапляли в зону бойових дій, гинули від вибухів та осколкових поранень, отримували травми, що спотворювали їх. Це продовжується й досі у гарячих точках, та, на жаль, навіть у відносно мирних містах, де котів та собак збивають автомобілі, де над ними знущаються люди тощо.

Та багатьом все ж не байдужа доля хвостатих. Серед них і команда організації, що може слугувати зразком для інших притулків в Україні та навіть за кордоном. Хто ці люди та в чому особливість притулку для котів та собак в Ірпені — читайте далі у матеріалі.

Дмитро Ревнюк — український продюсер. Якщо ви бачили бодай якусь фармацевтичну рекламу, швидше за все, це його робота. Дмитро дуже тепло ставиться до тварин та виглядає схвильованим, коли мова заходить про виховання у людей дбайливого ставлення до них. Колись він навіть випускав журнал "Світ ветеринарії", а інший, "Зоодруг", виходить і зараз. 

З початком війни Ревнюк, як і більшість українців, відчував потребу бути корисним, тож возив їжу військовим. Потім доля підкинула нове завдання: знайома попросила врятувати її собаку, залишену у закритій квартирі. Все вдалося, і чоловік написав пост про те, що може зробити те саме й для інших. За наступні три дні про допомогу попросили 723 людини.

"Я взяв телеграм-канал, який був пов'язаний з кіновиробництвом та запропонував колегам долучитися. Так ми створили 23 патрулі з кіношників, моїх знайомих та друзів. Локейшн-менеджери, оператори, режисери та сценаристи разом визволяли тварин. Ми робили гугл-таблиці, де люди могли залишати заявки, і для того, аби ми правильно розставляли пріоритети, потрібно було вказати все в найточніших деталях. Наприклад, чи відкрита кришка унітаза в квартирі, щоб тварина мала доступ до води".

У перші місяці повномасштабної війни журналісти відзняли чимало сюжетів про волонтерів, які зламували дверні замки та годували кинутих тварин. Пізніше вигадали ще один спосіб рятувати: годувати та поїти через трубку, яка проходила через двірні вічка. Як виявилось, це були волонтери з команди Дмитра. Його спогади з перших місяців війни зачіпають: 

"Був дідусь, років 75, в його під'їзді було троє зачинених тварин. Ми залишили йому корм, і він, стоячи на колінах, по бубочці годував їх, — згадує зоозахисник. — Був випадок, коли біля квартири почули, ніби зсередини дорослий мужик б'є ногою двері. Але це був кіт, який просидів наодинці кілька тижнів та почув людські кроки, тому вже у відчаї кидався на двері. Коли рятуєш таких котів, вони дуже раді, муркотять і відчувається, які вони вдячні".

Так зародився і почав працювати Зоопатруль UA — нині благодійна організація, яка рятує, лікує, утримує та шукає домівки для тварин. Дмитро Ревнюк — її керівник. 

Коли Бучу та Ірпінь звільнили, команда Дмитра вже була настільки відомою, що місцева влада записала волонтерів у гуманітарний конвой:

"Собаки без лап, тварини з осколковими та кульовими пораненнями. Ми позабирали їх всіх, забили ними всі ветеринарні клініки. За перший тиждень на лікування витратили 240 тисяч гривень". 

Волонтери вже мали власний рахунок для донатів, а українці не скупилися на кошти для врятованих тварин, але в команді розуміли, що з такими витратами бути сталою організацією складно.

"Багато ветеринарних клінік — це комерційні проєкти, створені для того, щоб заробляти. Деякі наші тварини лікувались у ветеринарів постійно, це був безперервний і дорогий процес. Наша ціль інша — вилікувати тварину якнайшвидше, — говорить Дмитро Ревнюк. — Одного разу до нас потрапив пес, якому необхідно було провести операцію на хребті, у ветклініці це коштувало близько 100 тисяч гривень. Я подивився, скільки заробляє топовий ветеринарний хірург у Києві. Середня зарплата — 40 тисяч гривень. І тоді ми зрозуміли, що доцільніше мати свого лікаря, який зможе робити такі операції та навіть дорожчі щодня". 

Тепер Зоопатруль UA має вже дві клініки: інфекційну та реанімаційну. Перша є найбільшою у столиці: 74 інфекційні бокси з поданням кисню. Друга клініка також оснащена за останнім словом техніки. На початку ветеринар був лише один, зараз в клініках залучені 22 людини. Без цього елементу система Зоопатруля не змогла б функціонувати, адже організація має дещо відмінну від інших притулків концепцію.

Кожного дня Зоопатруль UA рятує до п'яти пацієнтів. Якщо ви побачили травмовану тварину, то можете зателефонувати до організації, на місце приїде патруль на спеціально оснащеному автомобілі, забере тварину й надасть необхідну допомогу. Після лікування чотирилапі потрапляють у притулок, а вже потім відділ адопції знаходить для них нову сім'ю.

Притулок з'явився не одразу — тварини були на перетримках у волонтерів, але утримувати їх таким чином було задорого: на місяць перетримка однієї тварини обходилась у 12 тисяч гривень. 

"Нам задонатили 52 тисячі доларів. Просто люди. І ми вирішили збудувати притулок".

Нині фонд PETA допомагає притулку на постійній основі, в наглядовій раді Зоопатруля — група американських лікарів та зооволонтерів, які мають повний аудит до рахунків та допомагають промотувати притулок за кордоном. Зоопатруль UA звернувся до них за допомогою і співпрацює досі. 

Біля входу на територію Зоопатруля з сучасними гарно пофарбованими новими вольєрами контрастують дві клітки — іржаві, напівзруйновані. Вони стоять на голій землі, в металевому даху — рвана діра від вибуху. 

До війни тут також був притулок, потім він опинився в центрі бойових дій. Багато тварин загинуло, частина — розбіглися околицями. Єдиний мешканець, що залишився — собака Борода, якого у притулку називають Директором. Його вольєр завжди відкритий, лише він має виключне право відпочивати у кабінеті разом з людьми. Де зараз інші тварини — невідомо. Про те, що вони були тут, свідчать лиш старі вольєри, в яких вже ніхто не живе. Їх залишили для контрасту як антиприклад.

"Ми їздили до різних міст Європи, подивились, як будують притулки там, та зробили ще краще", — каже Дмитро.

Нові вольєри встелені плиткою та тирсою, яку регулярно міняють, в кожному є дерев'яна будка, під нею — тепла підлога. Обігрів не вимикали навіть під час відключень світла — територія обладнана генератором, тож собаки завжди перебувають у теплі. При побудові врахували й ще один важливий нюанс: аби вольєри залишались чистими, а миття не займало багато часу, зробили спеціальну стокову систему. Коли песиків забирають на прогулянку, клітки швидко миються зі шланга. Тварини повертаються у доглянуті вольєри, де немає бруду та неприємного запаху.

Уже сьогодні, за сім місяців існування, прилаштувати вдалось понад тисячу тварин, ще 200 мешкають у притулку.

Дмитро Ревнюк має велику мережу знайомств у кіноспільноті та на початку роботи організації це неабияк допомогло: відзняті рекламні ролики допомогли розповісти про справу широкому колу інфлюенсерів та журналістів.

"Ми всі кіношники, знімали ролики і є дуже багато відомих тварин. Були дні, коли одні наші працівники ходили з данськими журналістами, інші — з французькими. Потім з-за кордону приїжджали інфлюенсери. Як результат, після одного з таких візитів, де ми розповідали про котика з Ірпеня, ми відправили у Париж 30 наших котів".

Так тварини з Зоопатруля знаходять свій дім не лише в Україні. Вони роз'їжджаються по всьому світу і найчастіше, за словами Дмитра, їх забирають українці, які зараз перебувають в Європі. Люди оплачують дорогу працівникам, які відвозять тварин, але Дмитро додає:

"Якщо такої можливості немає, ми знайдемо волонтерів, які зроблять це безкоштовно".

Обов'язковою умовою "усиновлення" чотирилапого є договір. Також організація вимагає відеозвіти протягом місяця від нових власників.

Наразі притулок продовжує розвиватись: новий план передбачає побудову будинку для котів. Деякі вольєри вже готові, але залишаються порожніми: чекають на нових мешканців, які будуть тут тимчасово, доки не знайдуть собі дім, який, як виявляється, може опинитись в будь-якому куточку планети.