Жити за фанерою з вірою у майбутнє: як запорізька організація допомагає людям у прифронтових містах

У затишному кабінеті перше, що впадає в око — стіна, повністю обвішана постерами з написами "Бердянськ — це Україна", "Оріхів, тримайся", "Токмак — це Україна". Ці ілюстрації — частина проєкту українських художників для підтримки людей на тимчасово окупованих та прифронтових територіях.

Нас проводять до іншої частини кімнати — тут висить велика карта Запорізької області. На ній нитками та канцелярськими кнопками виведена лінія. Саме вона візуально розділяє окуповані росією та вільні території України. Близько 70% Запорізької області зараз тимчасово перебувають під контролем окупантів. Бердянськ, Токмак, Василівка — населені пункти, які, на жаль, входять у ці 70%.

Карта висить на видному місці, адже людям, які працюють тут, важливо зберігати в пам'яті цей образ. Ледь не всі вони родом із тих самих міст на Запоріжжі: Токмак, Оріхів…

До повномасштабного вторгнення Олена Чаговець працювала директоркою закладу освіти в Токмаку. Зараз вона поєднує директорські обов'язки із координуванням проєктів у "YES". 

Жінка згадує: "Я сама потрапила у Запоріжжя як вимушено переміщена особа, коли приїхала сюди з маленькою сумочкою і собачкою. Перша думка, звичайно, як взагалі виживати та що робити. Але треба щось продукувати. Тому для мене особисто це можливість допомагати та робити все, що я можу, бути корисною своїй Запорізькій області, своєму регіону, країні — це, певно, моя найбільша мотивація". 

Один із напрямів діяльності громадської організації — допомога населеним пунктам, що знаходяться близько до лінії фронту та перебувають у постійній загрозі обстрілів. Оріхів — одне з них. Місто обстрілюють щоденно. Лише за день по ньому можуть завдати кілька сотень ударів.

"У місті немає жодного будинку, який би не постраждав", — додає Олена.

Для ефективної допомоги "YES" співпрацюють з іншими запорізькими організаціями. Зокрема у Комишуваській громаді допомагає громадська організація "Жіночі серця Зарічного". Селище Зарічне розташоване на півночі Запорізької області та ледь не щоденно потерпає від обстрілів ворожих військ.

Організація "Жіночі серця Зарічного" утворилась задовго до повномасштабної війни. Спершу її метою був контроль органів місцевого самоврядування: учасники хотіли, щоб ті були більш відкриті до людей. 

Однак після 24 лютого плани змінились: всі свої сили кинули на закриття гуманітарних питань та допомогу жителям громади. Організація роздає продуктові та гігієнічні набори, забезпечує жителів буржуйками, дровами, теплими ковдрами, закупляє необхідні ліки, тонометри тощо.

Жителів у громаді вдосталь і всі потребують допомоги. Вікторія Палега, голова організації, розповідає, що виїхала лиш третя частина жителів, багато хто повернувся назад і продовжує повертатись, тому що винаймати житло в оренду в іншому населеному пункті непосильно дорого.

Зараз Вікторія працює з напарницею та чоловіком Олександром, який займає роль водія. До них за потребою долучаються небайдужі. Розповідає, працюють на волонтерських засадах, виручають грантові кошти та підтримка близьких, зокрема доньки.

Жінка жартує, що чоловік водієм працює тимчасово й у мирний час буде займатись своїми справами, а зараз він усюди супроводжує її, бо дуже хвилюється:

"Коли 15-го числа був «приліт», ми з ним їхали у машині. Буквально ми ще навіть до офісу не доїхали, як поряд зі школою, недалеко, прилетіло. Кілька секунд тому ми проїхали те місце. Тепер він взагалі нас не відпускає, боїться за нас".

Від удару постраждало багато будівель, у квартирі дітей Вікторії не залишилось жодного вікна, випав балконний блок. Жінка додає: "У кожному будинку, у кожній квартирі то брезентом дах, то OSB-плитою закриті вікна. Люди не можуть оговтатись, немає жодної сім'ї, яка б не постраждала. У деяких людей така паніка, я не знаю, як вони справляються вдома, але, коли вони до нас приходять, то трусяться, бояться, що обстріли можуть повторитись знову". 

На жаль, "знову" трапилось. 3-го листопада росіяни завдали удару ракетою по селищі, постраждали військові та мирні жителі. Вікторія розповідає, що наразі у лікарні перебувають люди з серйозними травмами: множинні вогнепально-осколкові поранення, переломи кінцівок. Серед постраждалих є мама та син, який перебуває на апараті штучної вентиляції легень. Мама у момент удару була на подвір'ї, уламок попав біля ліжка дитини, дивом не зачепивши самого хлопчика. 

На початку вторгнення мама категорично відмовилася від евакуації, оскільки дитина важко переносить дорогу. Тому сім'я залишається в рідній громаді — з усіх можливих варіантів цей — ймовірно, найменш травматичний для дитини. Позаяк життя хлопчика напряму залежить від наявності електроенергії, найголовніше для сім'ї — забезпечити незалежність свого помешкання від збоїв з електрикою та водопостачанням у громаді. Саме "Жіночі серця Зарічного" і допомагають із найнеобхіднішим  родині. Організація вже закупила два генератори для сім'ї, бензиновий і дизельний, аби хлопчик завжди мав доступ до світла, навіть під час відключень. 

Для "Жіночих сердець Зарічного" — це більше, ніж про просто разову допомогу. Волонтери кажуть, що поки в селищі є люди, вони залишатимуться з ними та підтримуватимуть земляків. Інакше — ніяк. 

"Ми піклуємось про цю дитину і, мабуть, тільки тому всі тут залишаємось. Нам соромно залишити їх самих і поїхати кудись туди. Чоловік також говорить: «Як ми можемо, там дитина! Світла у селі постійно немає, а від нього залежить життєзабезпечення дитини. Як ми можемо так просто взяти й поїхати». Ця родина нас мотивує", — ділиться Вікторія.

Вона додає, що найбільша мрія — будувати їхнє село, щоб воно було гарним, адже заслуговує на це. 

"У нас дуже гарне село, таке компактне. Коли була птахофабрика, то було таким красивим! Ми згадуємо це і хочемо його відновити, відбудувати. У нас є така мрія — побудувати у нашому населеному пункті басейн, щоб тут була гарна набережна, пляж, тому і створили громадську організацію. Гуманітарна місія не входила у наші плани, але під час війни ми змінили напрямок, тому що по-іншому зараз не можна. Всі свої ресурси кинули, щоб допомагати та підтримувати людей". 

Вибиті вікна, зруйновані дахи — реальність людей, які залишаються жити у прифронтових містах та селах. Вони потребують допомоги, адже часто самостійно зарадити цій проблемі у них немає ні ресурсів, ні можливостей.

Олена розповідає: обʼєми пошкоджень дуже великі, а жителям як місцева влада, так і закордонні організації надають допомогу саме у вигляді будівельних матеріалів. 

«Однак мало мати лиш матеріали, необхідно виконати всі роботи щодо аварійного закриття. Ми у співпраці з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» за підтримки Європейського Союзу створили проєкт «Твій дім — ми разом з ним». Вирішили, що будемо допомагати мешканцям прифронтових територій не у наданні будівельних матеріалів, а саме у наданні комплексної послуги щодо аварійного закриття будівлі". 

Особливістю проєкту є залучення та підтримка місцевих жителів прифронтових населених пунктів — локальних представників.

"Там є хлопці, які один одному допомагали й раніше, але робили це на волонтерських засадах. Тепер у нас зʼявилась можливість підтримати їх фінансово. Тобто це не так, що виїжджає із Запоріжжя будівельна бригада і виконує там роботу, а саме місцеві мешканці, які там живуть, допомагають у ремонті. Вони намагаються якось облаштовувати своє життя", — пояснює Олена Чаговець.

Місцеві допомагають закривати вікна плитами OSB та затягувати покрівлі будинків спеціальними тентами. Це допомагає зберегти будівлю від зайвих пошкоджень. І вберегти її від подальших руйнувань, пов'язаних з холодами, до яких дуже вразливі пошкоджені споруди. На жаль, провести повний ремонт неможливо через активні бойові дії. 

Також важливо, що місцеві, які займаються цими роботами, отримують можливість заробити, адже підприємства, які давали людям роботу раніше, як правило, у прифронтових громадах переважно закриті.

Проєкт розвивається у трьох громадах Запоріжжя: Оріхівській, Преображенській і Комишуваській. Їхні жителі можуть звернутись безпосередньо до місцевої адміністрації або ж зателефонувати на гарячу лінію організації й отримати допомогу в оформленні електронної форми. 

"Ми зробили декілька варіантів приймання заяв, тому що хтось, наприклад, перебуває на прифронтовій території, де більше працює мобільний звʼязок, ніж інтернет, тому телефонують або особисто передають заявку. У когось, хто виїхав, є можливість через інтернет заповнити електронну форму", — пояснює Олена.

Особливо приємно слухати вдячні історії людей. Олена ділиться, що в Оріхові є бабуся, яка запрошувала спеціалістів організації у гості.

"Коли вона зателефонувала, їй ще й важливо було порозмовляти з нами, розповісти історії. Вона взагалі дуже відома жінка в Оріхові, раніше виступала з комедіями".

Окрім проєкту "Твій дім — ми разом з ним", "YES" займається освітніми проєктами, наприклад, реалізує відкриття освітніх центрів у сільській території Запорізької області. Громади отримають необхідну компʼютерну техніку та підключення до мережі інтернет, а місцеві діти — безпечне місце, де можна збиратись разом. 

Також активно розвивають проєкт протидії дезінформації на прифронтових територіях та допомоги місцевим громадам у правильній комунікації з мешканцями. Планують реалізовувати проєкти, направлені на відновлення деокупованих територій та освітніх заходів для розвитку суспільства. 

Олена додає: "Вірю, що наші проєкти допомагають наблизити перемогу, це наша найбільша мрія зараз".