Інновації та навчання: як в Україні розвивають регіональну освіту

Годинник вибиває 13:00, а це означає, що подвір'я Житомирської політехніки поступово наповнюється галасом студентів усіх курсів. Після майже чотирьох років онлайн освіти в Україні (яка у багатьох закладах продовжується), очне навчання — справжнє диво.

Для працівників університету зберегти офлайн навчання — пріоритет. Навіть у період початку повномасштабного вторгнення університет та ліцей, який працює на базі кампусу (10-ті та 11-ті класи), не зупиняв навчання — студенти продовжували ходити в альма-матер, дотримуючись норм безпеки.

У чому проблема?

Цьогорічні результати міжнародного дослідження якості освіти PISA показали, що українські школярі значно відстають за рівнем знання математики, природничо-наукових дисциплін та читацькій грамотності. На результати повпливало безліч чинників, і онлайн навчання — серед них. Повернення до очних занять — перший крок, щоб надолужити втрачене та набути нового.

Поверхневі знання учні забирають із собою в університети або ж зовсім відмовляються від професій, де точні та природничі науки є основними. У 2023 U-report та "Вокс Україна" провели дослідження, у якому опитали українських учнів щодо пріоритетних для вступу спеціальностей. За результатами, молодь більш схильна обирати гуманітарні та комп'ютерні напрямки з різних причин.

Однак на практиці саме технічні спеціалісти, медики, STEM-фахівці, архітектори та інші пов'язані з оборонно-промисловою галуззю спеціальності будуть мати найбільший попит в Україні. Раніше "Рубрика" писала, як провідні країни боролись та продовжують боротись із проблемою нестачі студентів на технічних спеціальностях. Проблема багаторівнева та потребує змін на кожному етапі: від дитсадка до вищої освіти.

Яке рішення?

Створювати умови для розвитку науки, започатковувати стартапи на базі університету та підтримувати ідеї студентів — таку стратегію обрала Житомирська політехніка. Тут хочуть сформувати нове покоління якісних спеціалістів та робити все можливе, аби не відставати від технічного світового прогресу. Про те, як вони втілюють цю місію та які цікавинки реалізовують разом зі студентами — далі.

Як це працює?

У Житомирській політехніці ледь не кожен кабінет названий студентами. Ось ми проходимо повз двері з написом Head of Pokemons. Питаємо, чому така назва і хто заправляє в цьому кабінеті. Зʼясовуємо, що тут займаються студенти факультету інформаційно-комп'ютерних технологій, а саме гейм-дизайнери. Тут вони навчаються, як писати код для ігор, і вже навіть створили мобільну гру спільно з ДСНС, у якій навчають дітей правил безпеки.

На поверхах розташовані лабораторії та навчальні кабінети, оснащені компʼютерами, телевізорами, вимірювальною технікою, генераторами, паяльними станціями та багатьма іншими пристроями, які знадобляться у навчанні. Нерідко студенти приходять сюди завчасно, аби порадитись з викладачами, детальніше дослідити прилади або презентувати свої ідеї.

Поверхом нижче розташований Інноваційний хаб. На відміну від яскравих кольорів університету, червоного, синього, жовтого та зеленого, тут барви ніби "заспокоюються", а світлові рішення стають цікавішими, зразу даючи зрозуміти, що це місце — осередок інновацій.

Всередині кімнати-лабораторії розташовані 3D-принтери. Просто зараз один із них друкує пластикового динозавра по заздалегідь підготовленому макеті.

Таке заняття для університету зовсім не новинка. Тут студенти друкують по ескізах, створюють власні й удосконалюють наявні моделі принтерів та навіть реалізували ідею так, щоб вона була не просто цікавим експериментом, а приносила користь бюджету закладу. 

Керівник хабу Михайло Псюк розповідає, що друк та виробництво сучасних 3D-принтерів — один з аспірантських наукових проєктів, та додає:

"Це насправді дуже успішний проєкт, переможець різноманітних конкурсів. Зараз ми його запускаємо у комерційне виробництво. Перші серійні моделі принтерів уже виходять на ринок. Я думаю, вони знайдуть свого споживача точно в Україні й за кордоном. Нам важливо, щоб цей бізнес був міжнародним".

Студенти — повноцінні працівники хабу. Одним із них є Антон Горлаківський — студент першого курсу магістратури та учасник лабораторії. Хлопець розповідає, викладачі зацікавлені в проєктах та готові допомогти у будь-який час: "Інколи буває таке, що я з викладачами на телефоні до 10 вечора або є якась цікава ідея. І викладачу цікаво, бо це щось нове, і мені цікаво".

Студент займається проєктами, у яких є аспекти програмування, зокрема налаштовує правильну конфігурацію у принтерах.

"Моя остання ідея — контролер для ферми принтерів, тобто щоб можна було поставити всі ці принтери й об'єднати в одну систему та одним цілим механізмом дистанційно керувати: зупиняти друк, дивитися, чи він взагалі друкує, чи він зупинився", — говорить Антон.

За підрахунками їхньої команди, за повної завантаженості принтера упродовж місяця така інновація зможе суттєво зменшити брак. Хлопець розповідає:

"Коли моделька додрукувалась, принтер фізично не знає, що вона далі не друкується. Наприклад, коли стався якийсь збій і ця моделька з'їхала. Так ось за допомогою цього контролера можна дистанційно вчасно помітити, що друк вже на етапі половини друку неуспішний, і зупинити процес. Ми підрахували, що в місяць, якщо друкувати таким чином усіма принтерами, то можна зберегти приблизно 10 кг філаменту (пластик для 3D-друку, — ред.)".

Підтримка проєктів студентів та спроба їхньої реалізації — головна місія хабу. Колега Антона по лабораторії Юрій Коваль ділиться, що їхня робота зараз спрямована на допомогу "свіжим головам". Спершу студент чи студентка представляють себе та роблять невеличкий пітчинг задуму. Наступний етап — брейншторм усієї команди щодо можливостей покращення ідеї, як каже сам Юрій: "щоб після нашої розмови студент мав не просто кашу в голові з незрозумілих слів, а сформовану ідею, яку він потім доопрацює". 

Після цього команда пропонує варіанти реалізації, які можуть бути як на базі університету, так і з залученням постійних партнерів, випускників університету чи підприємців. 

"Починаючи від студента, який вчиться на маркшейдера (гірничий інженер, — ред.) і розробляє кар'єри, до випускника кібербезпеки чи управління та права. Чи навіть той самий механік, він може прийти сюди й реалізувати будь-який свій проєкт", — запевняє хлопець. 

Сам Юрій — аспірант прикладної механіки. У лабораторії займається усім, що стосується металообробки: токарна, фрезерна, зубофрезерна, шліфувальна. Розповідає, що спершу було важко, адже структура університету не була готова до створення лабораторії: "Але адміністрація до нас ставиться дуже лояльно, тому ми, заручившись їхньою підтримкою, отримали дозвіл на створення та вже чотири роки є працівниками лабораторії".

За чотири роки хлопці встигли багато: дали нове життя десяти верстатам, які уже доживали своє. Зараз ті знову у строю та працюють як для підприємств, так і для наукових робіт студентів.

Прикладом відновленого механізму є токарний верстат 87-го року, що гордо займає чверть простору кімнати. Спершу здається, що це музейний експонат, який стоїть тут, щоб наочно показувати студентам увесь технічний спадок України. Але ні — команда лабораторії дала йому нове дихання та відстрочила пенсію ще на декілька років.

Університет розуміє, що створення інновацій неможливе без наукової бази. Саме тому керівництво працює над новою стратегією свого розвитку.

"Університет розглядають як освітню установу, тобто таку, де навчають студентів за певними спеціальностями. Ми ж у стратегію закладаємо трошки інший підхід, що якраз наука буде першочерговою діяльністю університету. Наука буде посилювати освітню складову, наука дозволить об'єднати біля себе бізнес регіону та України, наших міжнародних партнерів. Саме наукові дослідження та розвиток наукової складової в університеті буде першочерговим", — впевнений ректор Віктор Євдокимов.

Також у планах — відмовитись від бюджетного фінансування на користь іншої моделі фінансового забезпечення, у тому числі завдяки комерційним науковим дослідженням та проєктам. 

Євдокимов додає, що спільна проблема всіх українських університетів — відсутність матеріально-технічного забезпечення. Житомирська політехніка прагне вирішити цю проблему та зробити сучасні лабораторії, аби "студент не був відірваним від реального життя на практиці". У цьому їх підтримує співпраця з бізнесом та інвестиційними компаніями, однією з яких є BGV Group Management, що допомагають з закупівлею сучасної матеріально-технічної бази.

Окрім того, у партнерстві з BGV та кількома іншими об'єднаннями Житомирська політехніка розпочинає Всеукраїнську акселераційну програму, метою якої є підтримка технологічних хардверних стартапів, BGV HARDWARE ACCELERAROR. Відбір інженерів-учасників відбудеться у лютому, подати заявку може кожен, хто бажає долучитись до розвитку українських технологічних бізнесів та бачить себе у сфері технологій та підприємництва.

"Ми маємо робити все задля того, щоб молодь на сьогодні лишалася в регіоні, отримувала якісні знання, надалі могла себе реалізувати на різних видах підприємств та компаній і могла рухатися в межах свого кар'єрного зростання", — стверджує ректор.

Максим Габрійчук, керівник проєктів у BGV Group, каже, що підтримка регіональної освіти — пріоритетний напрям роботи, адже це допоможе країні перейти з моделі ресурсної економіки в економічну модель вироблення кінцевого продукту з великою доданою вартістю:

"Ми допомагаємо молодим науковцям, авторам науково-технічних ідей, які заходять в акселератор, профінансувати створення прототипу. Вкладаємо кошти, на які команда студентів може закуповувати елементи обладнання, комплектуючі й матеріали, з яких виробляється прототип або перший зразок обладнання. Допомагаємо з точки зору експертизи, а саме допомогти власнику ідеї розібратись, де місце його продукту на ринку, з ким він буде конкурувати, як він буде конкурувати. Також допомагаємо збудувати збалансовану фінансову модель бізнесу, основні бізнес-процеси й структуру бізнесу, щоб він був стабільним і міг конкурувати не тільки на українських ринках, а й на ринках по всьому світі".

Загалом акселераційна програма передбачає, що протягом чотирьох місяців 10 відібраних команд-учасників проходитимуть навчання та матимуть доступ до сучасних лабораторій університету з сервісною підтримкою та супроводом технічної команди, матимуть можливість відвідувати лекції та воркшопи від провідних практиків бізнесу у сфері сучасних технологій, отримуватимуть підтримку профільних експертів та менторів програми. Завдяки головному спонсору акселератора — інвестиційній групі BGV — кожна команда-учасник отримає грант у близько 120 тис. грн для закупки необхідних матеріалів та комплектуючих.

Україні критично бракує "людського капіталу". Через брак спеціалістів страждає кожна галузь. Ректор університету наголошує: "Ми, звичайно, дуже багато уваги приділяємо в університеті сучасному обладнанню, матеріально-технічній базі, але я на всіх наших зібраннях завжди кажу, що найцінніший ресурс Житомирської політехніки — це наша команда, це той людський потенціал, який для нас є надцінним, надважливим".

Михайло Псюк ділиться, що конкретно Житомирська політехніка за ці роки виросла до 9 тисяч студентів. Основна задача університету зараз — зробити ті умови, в яких студенти хотіли б залишитися та творити інновації.

"Насправді для того, щоби студенти хотіли залишатися в Україні,  їм треба створювати належні умови, показати перспективу того, що тут у них можливе успішне, красиве, цікаве життя. Ми в Житомирській політехніці прикладаємо максимум зусиль до того, щоб вони могли тут реалізуватись: це лабораторії, програми підтримки, акселераційна програма підтримки стартапів, можливість розкритися, зробити свої професійні кроки в бізнесі прямо під час навчання в університеті. Це наша стратегія, щоб наші молоді люди лишалися в Україні та в нашому університеті", — підсумовує Михайло.