Науковий скандал. Соціолог з женоненависницькими твердженнями захистив докторський ступінь

Чотири роки тому такий собі пан Юрій Тесля випустив книгу "Теорія несилового світу", у якій заперечував існування гравітації і інерції. Автор заявляв, що Ньютон та Ейнштейн застаріли, а він пропонує нам нову фізику. Проблема лише в тому, що Тесля був деканом факультету інформаційних технологій КНУ імені Тараса Шевченка, провідного університету країни. Приблизно в той же час скандал вибухнув навколо дисертації подружжя віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка — Катерини Кириленко. Робота не тільки на третину складалася з плагіату, а і була переповнена псевдонауковими фактами, які ще довго обростали в інтернеті сатиричними коментарями і викликали то подив, то гомеричний регіт.

Минулого тижня список в номінанти на звання псевдовченого року поповнився ще на одне прізвище. 8 листопада у спецраді маловідомого Класичного приватного університету м. Запоріжжя Іван Святненко захистив докторську дисертацію на тему "Соціосистемологічна рефлексія соціології гендерної культури в Україні". Науково неспроможний автор явив жорстокому матріархальному світу правду через акт отримання наукового ступеня.

Автор не шкодує ні паперу, ні пера, і щедро сипле епітетами: "здичавілий геноцидальний матріархат", "скотомізація", "позірне жінковшанування", і навіть новими концептами, наприклад, "ідеологія матріархального расизму" або "антиселекції по відношенню до чоловіків". Що стосується понятійного апарату, пан Святенко вирішив не обтяжувати себе довгими поясненнями, а просто придумав нові терміни, які не знаходить навіть Гугл, хіба що тільки в роботах новоспеченого світила науки. Витяги варті особливої уваги, їх можна розкладати на мемні цитати. Ось деякі з них:

• "Чоловіки  виявляють  гіперчутливість  щодо  страждань  жінок поряд  з зневагою  до  страждань  чоловіків.  Причому,  найцікавіше, це  прагнення захищати  і  жаліти  жінок  обґрунтовується  тим,  що  жінка  є  слабішою, дурнішою, емоційнішою, а тому потребує великодушного потурання її вадам з  боку  чоловіків,  які,  попри  їх  скотомізованість,  мають виявляти  ознаки надлюдської  терплячості  і  поваги  до  агресії,  емоційної розбалансованості, маніпулювань жінок"
• "Як  правило,  перериванню  комунікації  передують  епізодичні  статеві зв'язки,  які  мають  створити  у  чоловіка  стан  хронічного  статевого  голоду  і перезбудження,  яке  використовується  жінкою  для  підтримання  стійкого потягу до її особи. При цьому епізодичний секс може використовуватись як позитивне підкріплення ресурсо-витратної чоловічої поведінки, яка пов'язана з інвестуванням в жінку часового, соціального, економічного та політичного капіталу"
• "При  збереженні  егалітарного  фасаду  в  сімейних  відносинах,  за переконанням Ю. Романенка, сімейне закулісся стає простором здичавілого геноцидарного  матріархату,  який  дозволяє  здійснювати  антиселекцію  щодо чоловіків [139; 140]"
• "Для  гендерної  культури  матріархату  в  міфологічних  фольклорних сюжетах   є   типовими   наступні   особливості.   По-перше,   сакралізація материнства,   наділення   образу   матері   магічними,   фасцінальними, богоподібними  атрибутами.  Зворотнім  боком  звеличення  жіночого  магізму виступає  віктимізація  і  скотомізація  чоловіцтва,  закріплення  за  чоловіками образів  наївних  жертв,  невдах,  виконавців  рутинних  справ  і  сліпих маріонеток  жіночих  примх.  По-друге,  в  гендерній  культурі  матріархату  та кібелічних проявах жіночості відображено танатичні мотиви, кастраційні та узалежнюючі щодо чоловіків моделі поводження, які мають легітимувати їх в статусі нижчих меншовартісних, у порівнянні з жінками, істот"
• "Наголошено на тому, що первинним  соціальним  осередком  корупції  є  українська  матріархальна  сім'я,  в  якій відбувається  первинне  узвичаєння  подвійних  гендерних  стандартів  і  відповідних  їм корупційних практик приховування, міфологізації сімейного життя"

В роботі поборник прав чоловіків стверджує, що гендерна нерівність проявляється навіть на законодавчому рівні, в сімейному і кримінальному судочинстві.

• "Культурно-соціальні практики матріархату є грунтованими на привілейованій гендерній сегрегації жіноцтва за рахунок створення нормативно-юридичних переваг в діючому законодавстві, стратегіях привілейованого зонування соціального простору на користь жіноцтва перед чоловіцтвом (спеціальні центри допомоги, спеціальні медичні заклади, створення особливих умов в армії, місцях позбавлення волі тощо), периферизації та міноризації образів чоловіків в масовій культурі та мистецтві (літературі, театрі, музиці тощо)"

Насправді не смішно

Дивно те, що всі три опонента дисертації — жінки, які мають вчений ступінь, залишили компліментарні відгуки. Саме жінки зробили мізогініста доктором наук, і, судячи з усього, наукових ступенів незабаром втратять усі четверо.

Ви вже могли здогадатися, що дисертація — не єдиний шедевр Святненко. В його репертуарі є стаття під назвою "маніпулятивна гендерна дресура в сценаріях сексуальної поведінки жінок", у якій мова йде про "десексуалізацію сексу", "низькостатусні чоловічі особистості" і, умовно, про те, як жадібні матріархальні жінки спочатку підсаджують чоловіків на секс, використовуючи один з п'яти сценаріїв "гендерної дресури", щоб пізніше зробити їх сексуально залежними і використовувати для досягнення своїх корисливих цілей. Схожі ідеї автор висуває в статті "Технології гендерного насильства в інститутах сім'ї, виховання і освіти", де він говорить про порушення жінками кордонів чоловіків з самого раннього дитинства, не розглядаючи ніяких варіантів, окрім тих, які, судячи з усього, були взяті з особистого досвіду.

Спочатку позиції Святненко виглядають смішно через свою абсурдність, але чим більше вчитуватися в його матеріали — тим стає страшніше, адже тепер вже доктор соціологічних наук давно викладає в університеті, вкладаючи свою філософію в уми юних студентів. Результати попередніх дисертаційних досліджень були введені в навчальну програму ще у 2017 році і використовувалися на дисциплінах "Соціалізація особистості", "Галузеві соціології" і "Система організації соціальних служб".

Доктор соціологічних наук, співробітниця бюро гендерних стратегій і бюджетування Олена Стрельник, коментує: "З точки зору критичного аналізу науки, соціальні науки не можуть бути повністю "об'єктивними", в тому сенсі, що дослідження часто можуть відображати позицію дослідників. Моя дисертація не виняток. Але це не означає, що це має бути індульгенцією на нісенітниці. Я цілком можу уявити хорошу дисертацію про чоловіків, про практику дискримінації чоловіків, про стереотипи і упередження щодо них, але точно не таку. Тому що це не наука, це набір бездоказових тверджень, квадратні дужки з посиланнями не надають ніякого статусу науковості таким твердженням".