Науковий скандал. Соціолог з женоненависницькими твердженнями захистив докторський ступінь
"Геноцидальний матріархат", "матріархальний расизм", а також скотомізація, позірне жінковшанування та інші "відкриття" сучасної української соціології. Горезвісне "лити воду" переходить на новий рівень — антинауковість і мізогінізм.
Чотири роки тому такий собі пан Юрій Тесля випустив книгу "Теорія несилового світу", у якій заперечував існування гравітації і інерції. Автор заявляв, що Ньютон та Ейнштейн застаріли, а він пропонує нам нову фізику. Проблема лише в тому, що Тесля був деканом факультету інформаційних технологій КНУ імені Тараса Шевченка, провідного університету країни. Приблизно в той же час скандал вибухнув навколо дисертації подружжя віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка — Катерини Кириленко. Робота не тільки на третину складалася з плагіату, а і була переповнена псевдонауковими фактами, які ще довго обростали в інтернеті сатиричними коментарями і викликали то подив, то гомеричний регіт.
Минулого тижня список в номінанти на звання псевдовченого року поповнився ще на одне прізвище. 8 листопада у спецраді маловідомого Класичного приватного університету м. Запоріжжя Іван Святненко захистив докторську дисертацію на тему "Соціосистемологічна рефлексія соціології гендерної культури в Україні". Науково неспроможний автор явив жорстокому матріархальному світу правду через акт отримання наукового ступеня.
Автор не шкодує ні паперу, ні пера, і щедро сипле епітетами: "здичавілий геноцидальний матріархат", "скотомізація", "позірне жінковшанування", і навіть новими концептами, наприклад, "ідеологія матріархального расизму" або "антиселекції по відношенню до чоловіків". Що стосується понятійного апарату, пан Святенко вирішив не обтяжувати себе довгими поясненнями, а просто придумав нові терміни, які не знаходить навіть Гугл, хіба що тільки в роботах новоспеченого світила науки. Витяги варті особливої уваги, їх можна розкладати на мемні цитати. Ось деякі з них:
- "Чоловіки виявляють гіперчутливість щодо страждань жінок поряд з зневагою до страждань чоловіків. Причому, найцікавіше, це прагнення захищати і жаліти жінок обґрунтовується тим, що жінка є слабішою, дурнішою, емоційнішою, а тому потребує великодушного потурання її вадам з боку чоловіків, які, попри їх скотомізованість, мають виявляти ознаки надлюдської терплячості і поваги до агресії, емоційної розбалансованості, маніпулювань жінок"
- "Як правило, перериванню комунікації передують епізодичні статеві зв'язки, які мають створити у чоловіка стан хронічного статевого голоду і перезбудження, яке використовується жінкою для підтримання стійкого потягу до її особи. При цьому епізодичний секс може використовуватись як позитивне підкріплення ресурсо-витратної чоловічої поведінки, яка пов'язана з інвестуванням в жінку часового, соціального, економічного та політичного капіталу"
- "При збереженні егалітарного фасаду в сімейних відносинах, за переконанням Ю. Романенка, сімейне закулісся стає простором здичавілого геноцидарного матріархату, який дозволяє здійснювати антиселекцію щодо чоловіків [139; 140]"
- "Для гендерної культури матріархату в міфологічних фольклорних сюжетах є типовими наступні особливості. По-перше, сакралізація материнства, наділення образу матері магічними, фасцінальними, богоподібними атрибутами. Зворотнім боком звеличення жіночого магізму виступає віктимізація і скотомізація чоловіцтва, закріплення за чоловіками образів наївних жертв, невдах, виконавців рутинних справ і сліпих маріонеток жіночих примх. По-друге, в гендерній культурі матріархату та кібелічних проявах жіночості відображено танатичні мотиви, кастраційні та узалежнюючі щодо чоловіків моделі поводження, які мають легітимувати їх в статусі нижчих меншовартісних, у порівнянні з жінками, істот"
- "Наголошено на тому, що первинним соціальним осередком корупції є українська матріархальна сім'я, в якій відбувається первинне узвичаєння подвійних гендерних стандартів і відповідних їм корупційних практик приховування, міфологізації сімейного життя"
В роботі поборник прав чоловіків стверджує, що гендерна нерівність проявляється навіть на законодавчому рівні, в сімейному і кримінальному судочинстві.
- "Культурно-соціальні практики матріархату є грунтованими на привілейованій гендерній сегрегації жіноцтва за рахунок створення нормативно-юридичних переваг в діючому законодавстві, стратегіях привілейованого зонування соціального простору на користь жіноцтва перед чоловіцтвом (спеціальні центри допомоги, спеціальні медичні заклади, створення особливих умов в армії, місцях позбавлення волі тощо), периферизації та міноризації образів чоловіків в масовій культурі та мистецтві (літературі, театрі, музиці тощо)"
Насправді не смішно
Дивно те, що всі три опонента дисертації — жінки, які мають вчений ступінь, залишили компліментарні відгуки. Саме жінки зробили мізогініста доктором наук, і, судячи з усього, наукових ступенів незабаром втратять усі четверо.
Ви вже могли здогадатися, що дисертація — не єдиний шедевр Святненко. В його репертуарі є стаття під назвою "маніпулятивна гендерна дресура в сценаріях сексуальної поведінки жінок", у якій мова йде про "десексуалізацію сексу", "низькостатусні чоловічі особистості" і, умовно, про те, як жадібні матріархальні жінки спочатку підсаджують чоловіків на секс, використовуючи один з п'яти сценаріїв "гендерної дресури", щоб пізніше зробити їх сексуально залежними і використовувати для досягнення своїх корисливих цілей. Схожі ідеї автор висуває в статті "Технології гендерного насильства в інститутах сім'ї, виховання і освіти", де він говорить про порушення жінками кордонів чоловіків з самого раннього дитинства, не розглядаючи ніяких варіантів, окрім тих, які, судячи з усього, були взяті з особистого досвіду.
Спочатку позиції Святненко виглядають смішно через свою абсурдність, але чим більше вчитуватися в його матеріали — тим стає страшніше, адже тепер вже доктор соціологічних наук давно викладає в університеті, вкладаючи свою філософію в уми юних студентів. Результати попередніх дисертаційних досліджень були введені в навчальну програму ще у 2017 році і використовувалися на дисциплінах "Соціалізація особистості", "Галузеві соціології" і "Система організації соціальних служб".
Доктор соціологічних наук, співробітниця бюро гендерних стратегій і бюджетування Олена Стрельник, коментує: "З точки зору критичного аналізу науки, соціальні науки не можуть бути повністю "об'єктивними", в тому сенсі, що дослідження часто можуть відображати позицію дослідників. Моя дисертація не виняток. Але це не означає, що це має бути індульгенцією на нісенітниці. Я цілком можу уявити хорошу дисертацію про чоловіків, про практику дискримінації чоловіків, про стереотипи і упередження щодо них, але точно не таку. Тому що це не наука, це набір бездоказових тверджень, квадратні дужки з посиланнями не надають ніякого статусу науковості таким твердженням".