Жіночі купе: закордонний досвід, замовчування насильства і рішення, що не стане панацеєю

23 травня 2023 року на сайті "Укрзалізниці" повідомили: "компанія розглядає можливість запровадження жіночих купе". Керівник з пасажирських комунікацій "Укрзалізниці" Олександр Шевченко також написав на своїй фейсбук-сторінці: "Жіночі купе будуть". 

Послугу протестують упродовж декількох місяців, остаточне рішення щодо її масштабування ухвалять разом з громадою і фахівцями за критеріями: попит та відгуки. 

Цьому передували: 

• Петиція на сайті Кабінету Міністрів України із назвою "АТ «Укрзалізниця» зробити окремий вагон для жінок та чоловіків у потягах"

В обґрунтуванні до петиції, що за тиждень зібрала майже 24 тисячі голосів, ідеться: "На довгих маршрутах, коли є необхідність сну у купейних чи плацкартних вагонах, пасажири можуть відчувати дискомфорт через пасажирів протилежної статі. Непоодинокі випадки неприйнятної поведінки, такі як нав'язлива поведінка, умисні дотики до інших пасажирів тощо. Зокрема, відомі навіть випадки зґвалтування у купейних вагонах. Окрім того, як жінки, так і чоловіки можуть відчувати потребу змінити одяг, що зробити у присутності представника іншої статі неможливо". 

• Палка дискусія у соціальних мережах щодо запровадження послуги надання окремих місць у поїздах за статевою приналежністю. 

Частина користувачів гаряче підтримала запровадження окремих купе для жінок і чоловіків, ділячись власним досвідом чи то самозахисту, чи захисту іншої людини від домагань. Частина — навпаки проти. Ще частина каже, що це тільки фрагментарне вирішення питання.

"Вагонній" дискусії передували так само дописи в соціальних мережах від жінок, які заявляли про домагання та страх їхати з чоловіками в українських поїздах. Зокрема авторка одного з таких дописів інтерн-психотерапевт Надія Алексіна написала: "Мене намагались зґвалтувати в поїзді в перші ж 6 годин, як я заїхала в Україну…"

На жаль, в Україні й раніше були випадки спроб зґвалтування в поїздах. Один із тих, що набув найбільшого розголосу, стався 2020 року в поїзді "Маріуполь-Київ". Після іншого подібного випадку 2021 року в "Укрзалізниці" заявили, що пришвидшать "обладнання вагонів відеоспостереженням та можливість бачити гендер пасажира при купівлі квитка онлайн". Станом на 2023 рік цього не відбулося. 

Інтерн-психотерапевтка Надія Алексіна теж поділилася своїм негативним досвідом. Раніше жінка пережила зґвалтування і ситуація, коли до неї почали чіплятись у потязі, стала тригером, щоб знову згадати про злочини, який з нею скоїли.

"Для мене тема зґвалтувань та загалом, насилля над жінками, вкрай важлива. Зґвалтування це також і мій особистий досвід, тож саме цьогорічна ситуація в поїзді стала тригером для мене. Я не писала ніколи про свої зґвалтування під час кампанії Me Too в Україні, бо тоді відчувала, що була неготовою до реакції соціуму. На жаль, в нашому суспільстві допоки ще є звинувачення жертви чи ставлення під сумнів її заяви".

Як фахівчиню в галузі психології, частина коментарів стурбувала Надію. Вона розповідає про неприховану агресію коментаторів і пояснює — людині з менш стабільним емоційним станом вони могли б серйозно зашкодити. 

"Я не очікувала, що навіть від моїх знайомих замість підтримки я отримаю засудження. Також була низка коментарів на кшталт «передайте авторці, що вона не настільки красива, щоб її ґвалтувати». Або ж «ой, та кому вона потрібна, хай скаже спасибі, що хоча б там 70-річний дід її захотів». Ще кілька років тому, такі коментарі б дуже зашкодили саме моїй психіці.

Якби у соціумі сильно переважала підтримка постраждалих від насилля, то для більшості постраждалих зґвалтування не було б настільки травматичним. Але якщо більшість коментарів не дають підтримку, вони сприймаються як частина реакції соціуму, а не винятки. І надовго засідають у голові, бо підкріплюють сором і відчуття власної провини, власної відповідальності за те, що сталося", — констатує інтерн-психотерапевтка. 

Рішення з жіночими купе не нове ні для світу загалом, ні для України зокрема. 

У повідомленні Одеської залізниці за 2010 рік інформували про опцію проїзду в окремих купе для жінок і чоловіків у п'яти поїздах. Там зазначалося, що на вагони з окремими купе був попит: "показник продажу — 95,8% від кількості запропонованих квитків".

Але 2020 року на запит кількох пасажирок в "Укрзалізниці" повідомили інше: "Деякі філії Укрзалізниці намагались вводити в окремих поїздах розділення на чоловічі/жіночі купе. Для прикладу, у 2010 році в якості експерименту Львівська залізниця вводила роздільні купе для чоловіків і жінок в 12 поїздах (на потяг був один «розділений» вагон), пізніше — Донецька залізниця. Проте послуга не мала попиту — залишалось багато нереалізованих місць". Відтак її скасували.

Тож три роки тому "Укрзалізниця" не вважала доцільним забезпечення розділення на купе за статтю. 

Тоді залізничники наводили такі аргументи: 

• "При купівлі квитків онлайн не завжди можливо визначити стать людини. Існують імена та прізвища, які важко ідентифікувати за статевою ознакою: це можуть бути іноземці, або так звані подвійні імена тощо.
• Новація може сприйматися як дискримінація пасажирів (сексизм, ейджизм тощо).
• З правової точки зору ми не можемо відмовити пасажиру у купівлі квитка. Наприклад, пасажиру-чоловіку потрібно їхати, а вільні місця залишились лише в «жіночому» купе, Укрзалізниця не може відмовити такому пасажиру"

В іншому, дещо пізнішому дописі перший аргумент "Укрзалізниці" був такий:

• "На сьогодні в компанії відсутній достатній ресурс парку пасажирських вагонів для виділення окремих купе. Тобто може виникнути ситуація з недостатньою заселеністю вагонів, що призведе до незадоволення потреб населення у наявності вільних місць у поїздах".

Трохи більше року тому на тему окремих вагонів для жінок і чоловіків у транспорті Сполученого Королівства міркувала редакторка видання The Spectator Мері Вейкфілд. 

Її стаття стала реакцією на заяву тодішньої міністерки транспорту Шотландії Дженні Гілрут "про «системну проблему» жінок, які бояться користуватися громадським транспортом через «чоловічу поведінку»". Ішлося власне саме про залізницю. 

Ще раніше, 2015 року, про можливість появи таких вагонів заявляв тодішній лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін.

З тієї нагоди про історію таких вагонів у Великій Британії нагадали у ВВС: "вони діяли ще з 1840-х років, а до 1850-х років у Південно-Східному регіоні існувало правило, згідно з яким «вагон завжди резервується для жінок, якщо це потрібно». У жовтні 1874 року вони були введені на лондонській столичній залізниці після серії резонансних нападів на пасажирок". Аж у березні 1977 року газета The Times повідомила, що Британська залізниця поступово прибирає купе для жінок, хоча попит на них спадав уже з 1936 року, і з 1960-х років такі вагони вже ставали рідкістю. 

"Але з того часу лунають заклики до їхнього відновлення", — зазначали автори статті ВВС. 

2022 року Мері Вейкфілд припускала, що рано чи пізно у її країні з'являться такі купе, але водночас обстоювала думку про те, що це не убезпечує від насильства і проблему треба вирішувати іншим шляхом. 

Чеські залізничні компанії České dráhy та Regiojet на деяких маршрутах у спальних вагонах мають опції жіночих та чоловічих купе, але водночас можна придбати й квиток для чоловіка та жінки разом, якщо їде пара.

"У спальних вагонах секції завжди поділяються на чоловічу і жіночу… Якщо подорожує одна особа, необхідно вибрати бажаний тип купе (одномісне, двомісне, тримісне) з правильним вибором характеристик (чоловіче або жіноче)", — інструктують, наприклад, на сайті České dráhy. 

Таку практику чеські залізниці запровадили з 2010-х років, взявши за приклад австрійську залізницю. Так, на сайті компанії ÖBB (Австрійської залізниці) ідеться: "Для жінок-пасажирів, які подорожують самі, ми створили спеціальне жіноче купе в багатьох поїздах ÖBB Eurocity та ÖBB Intercity, а також у деяких вечірніх поїздах. Те саме стосується жіночих кушет-купе в нічних поїздах ÖBB. Пасажирів-чоловіків просять перейти в інші купе та залишити ці спеціальні місця вільними для жінок".

У 2016 році один із приватних перевізників Німеччини запровадив опцію жіночих купе у своїх потягах. Прикметно, що це також супроводжувалося дискусією з аргументами на кшталт "Нам потрібне не жіноче купе, а відчуття безпеки, де б ми не були" та "Якщо є реальні проблеми з безпекою жінок або будь-кого в поїздах, їх потрібно вирішувати безпосередньо. Ми не можемо помістити  жінок в окремий ящик і очікувати, що проблема зникне".

Тоді в німецькому інфопросторі також був популярним хештег #imzugpassiert ("сталося в поїзді"), за яким люди ділилися своїм досвідом неприємних ситуацій під час подорожей. 

Окремі вагони для жінок у потягах (зокрема і метро) нині є в Індії, Індонезії, Японії. 

Зокрема в головних містах Японії вони з'явилися 2005 року саме як відповідь на рекордну кількість скарг на дотики та інші форми домагань від чоловіків, причому третина цих скарг надійшла від школярок. Відповідно до даних на 2004 рік, до двох третин японських жінок у віці від 20 до 30 років постраждали від якоїсь із форм домагань у потягах.

Станом на 2021 рік у Японії на 87 лініях 32 залізничних компаній курсували окремі вагони для жінок.

Проте останніми роками почастішали й дискусії щодо цієї практики, зокрема через те, що не передбачено серйозного покарання для чоловіків, які скористаються жіночими вагонами, а також через те, що це дискримінує чоловіків.

Щоб жіночі купе запрацювали в Україні, "Укрзалізниці" ще треба

•  розробити IT-рішення,
•  внести зміни до нормативних актів,
•  проконсультуватися з юристами, міжнародними та українськими громадськими організаціями.

Але вже зараз керівник з пасажирських комунікацій "Укрзалізниці" Олександр Шевченко пояснив у своєму дописі: 

"Кого допускатимуть до жіночих купе?
Жінок, трансжінок, мам з дітьми до 6 років будь-якої статі. Цей діалог ще відкритий.

На яких маршрутах чекати?
Ще точно не визначено, але це маршрути далекого сполучення, пасажири яких проводять у дорозі багато часу.

Як можна буде купити?
Через застосунок «Укрзалізниці», ця функція буде передбачена в одному з його наступних релізів. 

Чи треба буде доплачувати за жіноче купе?
Ні".

Відповідь є і в дописі Олександра Шевченка: "Ми добре вивчили світовий досвід (переважно азійський, це правда) і розуміємо, що жіночі купе – не панацея, а лише тимчасовий посилюючий елемент у комплексі рішень, які лікуватимуть корінь проблеми. А проблема глибша і потребує системної сексуальної освіти на національному рівні, розмежування понять мужності та агресії у виховному процесі (коли сила не трансформується у вседозволеність), а також реформ судової системи. Але безпека під час воєнного стану – це пріоритет".

Подібної думки й інтерн-психотерапевтка Надія Алексіна. Вона називає запровадження опції жіночих купе непоганою ініціативою. 

"Дійсно, такі вагони не вирішать всієї проблеми. Звичайно, нам потрібно багато освіти в питанні гендерного насилля. Безумовно, нам потрібно працювати над безпекою для всіх громадян, не тільки жінок, а й чоловіків. Все вищенаведене не суперечить ідеї створення окремих вагонів виключно для жінок. Однак, поки ми працюємо над озвученими задачами, було б добре дати можливість захисту найбільш незахищеній половині людства.", — переконана Надія Алексіна. 

В "Укрзалізниці" також наголошують: усі нові та модернізовані вагони компанії, а їх близько 15%, — наразі обов'язково оснащені камерами відеоспостереження та кнопками виклику провідника. Тобто частково альтернативне рішення вже є. Інше питання, щоправда, як це все працює в українських реаліях: чи зреагує провідник та чи буде опція оперативного прибуття поліції в разі потреби. 

"Ми віримо в комплекс заходів, де тривожні кнопки та сигналізація в купе, відеоспостереження, посилене патрулювання і невідворотне покарання за будь-який доведений прояв домагань відіграватимуть ключову роль у викоріненні цього явища. Тому поточне рішення залізниці — допомогти жінкам почуватися комфортніше та безпечніше за допомогою комплексу заходів, одним з яких стане «пілот» з жіночими купе", — зазначив голова правління АТ "Укрзалізниця" Євген Лященко.