Між Зеленським і Байденом має виникнути "хімія": на що розраховувати Україні від зустрічі президентів у Вашингтоні
"Рубрика" розбиралась, які настрої панують у Білому домі щодо України напередодні зустрічі Зеленського та Байдена, а також що має зробити український президент, аби вона пройшла вдало.
Фото: Рубрика
Зустріч президентів України та США Володимира Зеленського і Джо Байдена знову перенесена. Цього разу на один день – з 30 на 31 серпня. Глава МЗС Дмитро Кулеба запевняє, що причиною цього стало розширення формату зустрічі, до якого необхідно належно підготуватись. Якщо раніше перемовини мали відбутись виключно у форматі делегацій, то тепер, за словами міністра, Байден та Зеленський розмовлятимуть ще й тет-а-тет.
"У зв'язку з розширенням програми візиту зустріч президентів Зеленського і Байдена відбудеться 31 серпня. Ми домовилися про перенесення на один день через те, що формат зустрічі був розширений і передбачатиме не лише зустріч делегацій, а й зустріч віч-на-віч" – заявив Кулеба.
І хоча суспільство відреагувало на чергове перенесення перемовин скептично, експерти запевняють: перенесення вимушене. І пов'язане воно з більш нагальними для США справами й завданнями.
"На тлі ситуації в Афганістані та жорсткої дискусії з цього приводу в американських ЗМІ, цілком імовірно, що у Байдена виникли якісь обставини, що вимагають перенесення зустрічі з Зеленським", – вважає міністр закордонних справ України у 2003-2005 та 2010-2012 роках Костянтин Грищенко.
Такої ж думки дотримується і доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Микола Капітоненко. За його словами, зміщення зустрічі двох президентів пояснюється тим, що "у Байдена зараз вистачає проблем і без України".
Чого чекати Україні від зустрічі Зеленського з Байденом: виходу стосунків країн на новий рівень – чи гарних фото глави нашої держави у Білому домі вкупі з формальними запевненнями у всесторонній підтримці, розбиралась "Рубрика".
Фото Reuters
Як бачать Україну з Білого дому
"З Вашингтону надходять сигнали, що там хотіли б побудувати особисті відносини з Зеленським – американці вважають, що в такому разі він краще розумітиме логіку їхніх дій", – розповідає міністр закордонних справ України у 2014-2019 роках Павло Клімкін.
Щоправда, при цьому він застерігає від надмірних очікувань від перемовин, нагадуючи: попередні перенесення зустрічі президентів аж ніяк не свідчать про першочерговість вирішення українського питання для Білого дому.
"Всі ці перенесення й відкладення – це не дуже симпатична історія з точки зору наших перспектив та ставлення наших партнерів до нас", – підкреслює Клімкін.
Ще більш песимістичний у своїй оцінці ставлення нової американської влади до України Микола Капітоненко – на його переконання, в оточенні Байдена Україну сприймають як тягар.
"Рівноправного діалогу між США та Україною немає – є відносини патрона і клієнта. І ці патронські відносини щодо України стають для США все більш обтяжливими і ризикованими. Відповідно, вони хочуть їх мінімізувати", – запевняє Капітоненко.
Втім, він наголошує, що такий стан речей не має стати відкриттям для української влади, адже "це послідовна політика Штатів ще з часів Обами – Байден нічого нового тут не робить".
Своєю чергою, Костянтин Грищенко акцентує на тому, що величезну, якщо не вирішальну, роль для України матиме те, як адміністрація Байдена відреагує на ситуацію навколо Афганістану у зовнішньополітичному плані.
На його думку, тут можливі два варіанти: або Білий дім вирішить "компенсувати цю ситуацію рішучими кроками, де він може себе бодай декларативно, але проявити себе кращим чином" – і Україна для цього підходить ідеально. Або ж навпаки – на фоні Афганістану "США не захоче миттєво втягуватись у нові конфлікти чи протистояння", а тому за підсумками зустрічі Байдена та Зеленського не робитиме різких рухів та не даватиме гучних обіцянок.
Тим не менш, на думку Грищенка, найважливішим наразі в цьому плані є те, що "у Вашингтоні, швидше за все, ще й самі не визначились, яким чином реагувати на катастрофу в Афганістані". Що значно ускладнює завдання з досягнення позитивного результату для Зеленського.
Донбас та Крим
"Основною тезою Зеленського на переговорах має бути: Україні потрібна нова стратегія щодо Донбасу", – вважає Павло Клімкін.
На його думку, роздача Кремлем російських паспортів мешканцям тимчасово непідконтрольної Україні території Донбасу зруйнувала всю логіку врегулювання конфлікту.
"Тому для мене основним маркером успішності зустрічі стане, чи скаже Байден, що оскільки паспортизація Росією населення на непідконтрольній території руйнує логіку попередніх домовленостей, то почалась робота над новою стратегією", – підкреслює Клімкін.
При цьому він додає, що формальне залучення США до такого формату врегулювання має стати для Зеленського "третьорядним завданням".
Щодо Криму, то Клімкін наголошує: позиція США з цього приводу є послідовною та незмінною – Крим належить Україні.
Тим не менш, зауважує він, сподіватись на якийсь миттєвий прорив з цього питання Україні не варто: "США не підвищуватимуть градус. Вони й надалі планомірно працюватимуть на середньо- та довгострокову перспективу".
Своєю чергою Костянтин Грищенко вважає, що ситуація в Афганістані змусить США усвідомити, що їхня активізація щодо вирішення українського питання "відповідає інтересам і Штатів загалом, і адміністрації Байдена зокрема".
"Якщо ця думка почне переважати, то в України є реальні шанси більш активно залучити США до вирішення як конфлікту на Донбасі, так і деокупації Криму", – підкреслює Грищенко.
Північний потік-2
"Україна не отримає жодних гарантій у зв'язку з "Північним потоком-2", – упевнений Микола Капітоненко.
За його словами, питання про транзит газу територією України після закінчення чинної угоди з Росією прийматиметься виключно в Москві – "А такого впливу на РФ, який потрібен, аби змусити її та далі прокачувати газ через українську ГТС, нема ані в Штатів, ані в Німеччини".
"Північний потік-2″ від самого початку будувався в інтересах Німеччини. І якщо в Україні досі цього не зрозуміли – це виключно наші проблеми", – констатує Капітоненко.
Зі свого боку, Павло Клімкін вважає, що Україна не має полишати спроб протидії "Північному потоку-2". Понад те, він упевнений, що США мають достатньо сил, аби завадити планам Кремля щодо нього здійснитись у повному обсязі.
"Зеленський обов'язково має піднімати це питання у розмові з Байденом. Адже на сьогодні всі карти на руках саме в американського президента", – переконаний Клімкін.
Що привезе Зеленський з Вашингтона?
"На мою думку, з переговорів з Байденом Зеленський привезе те, що до Києва вже привозив Блінкен (Держсекретар США Ентоні Блінкен – ред.): чергову порцію розмов про американську підтримку та необхідність реформ", – вважає Микола Капітоненко.
На його переконання, сподіватись на суттєві прориви за підсумком зустрічі президентів України та США не потрібно, оскільки "ситуація в світі для нас погіршується": "Якщо ми не отримували підтримки США в бажаному розмірі за кращих умов для цього – скажімо, в 2015-16 роках, то сьогодні шансів на це ще менше".
"Для мене основним результатом цієї зустрічі буде з'ява т.зв. "хімії" у відносинах між Україною та США. Якщо ми її побачимо протягом найближчих кількох місяців після перемовин – отже вони вдались. Якщо ж президенти один одного не зрозуміють, якщо не буде досягнуто розуміння, що ми маємо робити самостійно безпосередньо в Україні, а що – спільно, то це буде дуже погана історія", – наголошує Павло Клімкін.
Разом з тим він зауважує, що саме найближчі кілька місяців після зустрічі президентів стануть вирішальними для України в контексті розвитку відносин з США: "Основний результат не виявиться ані в день перемовин, ані за тиждень. Він проявиться в подальшій політиці Штатів щодо, перш за все, української влади. Адже США не ставлять знак рівності між владою Зеленського та Україною".
