Збройові інвестори: які іноземні оборонні компанії прийшли до нас за літо та що це означає для України

Україні потрібна сучасна військова техніка, а "обійтися своїми силами" — не варіант. Достатньо згадати Туреччину й Польщу, у котрих сильна військова промисловість, але їхні танки й БМП — як правило куплені за кордоном чи розроблені в партнерстві з умовною Південною Кореєю.

Тим часом Україна — очікувано популярна серед виробників зброї. Бо політичних бар'єрів, як у 2014-му, більше немає, а наша держава точно купуватиме військову техніку на десятки мільярдів.

Тому розповідаємо, які міжнародні компанії вже заходять до України, чи не доб'є це нашу оборонну галузь та яку проблему ще слід вирішити.

Rheinmetall заходить в Україну, аби ремонтувати техніку і випускати БТРи…

Знайомтеся, німецька корпорація Rheinmetall. Ця компанія на пару з іншим гігантом, KMW, будує для Бундесверу та інших замовників танки "Леопард-2", гаубиці PzH 2000, БМП Boxer і не лише.

Не дивно, що за 2022 рік Rheinmetall отримала дохід у 6,4 мільярда євро, і має понад 24 тисячі людей у штаті. А головне для нас — німці готові працювати тут вже зараз, не чекаючи кінця війни.

Насправді вони ще у травні підписали з "Укроборонпромом" угоду про спільне підприємство. Його завдання — виробляти бронетехніку. Конкретики побільшало у серпні. Rheinmetall вклався в стереотип про німецьку ощадливість, знайшовши спосіб не будувати завод з нуля. Натомість орендують українські виробничі потужності, пристосувавши їх під свої потреби. Обійдеться такий варіант приблизно у 200 мільйонів євро.

"Це може статися швидко, там є достатньо добре обладнаних танкових заводів ще з радянських часів", — прокоментував гендиректор компанії Армін Паппергер. А у майбутньому нам обіцяють по 400 танків на рік.

Одразу попередимо: тут діятиме принцип "не все одразу". Німці почнуть із ремонту західних машин, котрі вже в ЗСУ — наприклад, пошкоджених танків "Леопард-2" (тут обіцяли стартувати ще до кінця серпня).

Далі буде і виробництво, але першими в черзі стануть скромні БТРи Fuchs (які Бундесвер вже замінює на сучасніші Boxer). Втім, за висновком видання Defence Express, до цього проєкту треба ставитися серйозно, бо він буде іспитом для українців: чи готові ми разом з європейцями виробляти техніку НАТО? Зрештою, це перший такий досвід.

БТР Fuchs Evolution

Звісно, у нас випускатимуть найновіший варіант, Fuchs Evolution. Це машина без особливих бойових якостей, зате вона сучасна, швидка і легко переобладнується зі звичайного БТРа у медичний транспорт (для евакуації поранених), носій систем радіоелектронної боротьби, інженерну чи саперну техніку.

…а далі можуть з'явитися і танки чи БМП

Якщо наш ВПК складе іспит, то бронетранспортерами справа не обмежиться. Так, раніше Україна нібито вела перемовини про бойову машину піхоти KF41 Lynx, а Rheinmetall схильний переносити її виробництво до країн-замовниць (наприклад, відкрили завод в Угорщині).

KF41 — це вже важка бойова машина з 35-міліметровою гарматою, подібна до американської "Бредлі", її захист дозволяє воювати з піхотою та бронетехнікою і виживати на передовій. У БМП не лише футуристичний вигляд, а й багато ноу-хау на зразок звукового локатора, аби виявляти вогневі точки, чи комп'ютерного автовизначення цілей.

KF41 Lynx у дії

Але схоже, що наше Міністерство оборони вже обрало іншу БМП на роль основної машини ЗСУ (про це далі). Однак, можливо, в українських планах є місце і для Lynx?

А от 400 танків на рік — це поки лише "передвиборче гасло" компанії. У Rheinmetall дійсно є концепт танка KF51 (з традиційною для німців "котячою" назвою "Пантера"). Це умовний наступник для "Леопарда-2", бо схема схожа, але у KF51 багато інновацій.

Наприклад, німці обіцяють гармату більшого калібру, на 50% далекобійнішу за звичайні танкові, кількарівневу броню з захистом від протитанкової зброї та БПЛА, цифрове керування, комп'ютерну систему "автопошуку" ворога і камери, з якими екіпаж бачитиме все на 360 градусів довкола. А ще "Пантера" нестиме дрони-камікадзе. Усе це буде за "15-20 місяців", бо саме за такий час Rheinmetall планує дійти до випуску танків.

Проморолик танка Panther: до практичного втілення поки далеко

Втім, для початку їм доведеться знайти для KF51… корпус. Той, що на відео — не рахується, бо "низ" танка "Леопард-2" належить KMW, тому доведеться розробляти свій. До "Пантери" є й інші фахові зауваження на зразок замалого боєзапасу (20 снарядів, у "Абрамса" їх аж 55). Словом, KF51 — не та машина, яка скоро з'явиться і посилить ЗСУ.

Раніше Rheinmetall планував відкрити ще два спільних українсько-німецьких підприємства: одне вироблятиме боєприпаси, інше — системи ППО. Тут деталей поки обмаль.

Baykar Makina будуватиме не лише звичні "Байрактари", а й дрони-носії крилатих ракет

Кого у нас знають і так, то це компанію Baykar Makina — зрештою, їхньому дрону в нас присвятили пісню і зображають на футболках. А брати Халюк і Сельчук Байрактари публічно підтримують Україну (на День Незалежності навіть подарували дрон для ГУР).

Відкрити у нас завод турки планували ще до великої війни, а 10 липня Олександр Камишин, очільник Мінстратегпрому, повідомив: будівництво стартувало. Якщо все піде за планом, його завершать через два роки. Юридично це оформлено так: Baykar зареєстрував українську дочірню компанію, яка і вестиме тут усі справи.

"Baykar розпочав будівництво фабрики в Україні, дослідницького центру та центру передового виробництва, де ми хочемо виробляти всі системи. Не лише фюзеляж, але й електроніку, програмне забезпечення — усе, що ми робимо тут", — заявляв гендиректор компанії Халюк Байрактар, і додав: хоче зробити Україну виробничою базою компанії.

Так, умовна "фабрика Байрактарів" за початковим планом мала займати понад 30 тисяч квадратних метрів, а працюватимуть там 300 українських інженерів та техніків.

Вироблятиме вона вже знайомі Bayraktar TB2 і ще два БПЛА, які зовсім не вписуються у стереотипи про "дрон-пташку". У обох — "українські серця", себто двигуни від "Мотор Січі" (ще одна причина українсько-турецької дружби).

Перший — Bayraktar Akinci ["Акинджі"]. Він може важити понад 5500 кілограмів (разом з бомбами й ракетами на борту), має два авіадвигуни, здатен пролетіти понад 7500 кілометрів та навіть на вигляд більше нагадує стратегічний бомбардувальник, ніж БПЛА.

І нагадує недарма, бо це дрон-ракетоносець, який здалеку знищує важливі цілі на зразок артилерії чи штабів, не наближаючись до лінії фронту (аналогічну роль в ЗСУ виконують "Хаймарси").

Так, Akinci має 8 підвісок для зброї, і може нести не лише бомби й невеликі ракети. А й, наприклад, SOM — турецький аналог крилатої ракети Storm Shadow з дальністю 250 кілометрів. Або "скромніші" Cakir чи TRG-230 (остання влучає у мішень за 140 кілометрів).

Baykar Akinci показує свою вогневу міць

Словом, за вогневою міццю БПЛА здатен конкурувати з тим же гелікоптером Мі-24 чи штурмовиком Су-25.

Але найбільше у Baykar пишаються іншим дроном, Bayraktar Kizilelma ["Кизильельма"]. Поки існує лише два прототипи, які турки тестують у різний спосіб. Але БПЛА дійсно революційний, адже побудований за схемою літака на зразок F-16.

Тому Kizilelma розганяється до 1100 кілометрів на годину, здатний швидко маневрувати й має стелс-технології, аби "сховатися" від радарів. Турки позиціюють його як безпілотний винищувач, котрий зможе літати на завдання і вести повітряний бій нарівні зі звичайними літаками (арсенал зброї в нього подібний до Akinci). А Халюк Байрактар каже, що мріє виробляти Kilizelma в Україні.

З BAE Systems вже домовилися про важкі БМП і легкі гармати

А от серпневі угоди з британською корпорацією BAE Systems — більша несподіванка. "Сьогодні ми деталізували нашу домовленість щодо спільного виробництва CV90 в Україні, локалізацію виробництва, ремонти тощо", — відзвітував президент Володимир Зеленський 19 серпня.

Звісно, британці у травні заявляли, що заходять в Україну (згодом мало з'явитися і виробництво). Однак тоді все було на рівні перемовин: президент казав, що наша країна готова стати регіональним хабом для компанії, виконавчий директор BAE Чарльз Вудберн говорив про підтримку України.

А от 31 серпня корпорація перейшла до справи й таки відкрила українську філію. Звісно, жодного "графіку роботи" поки немає. Найпевніше, виробництво розгорнуть вже після війни (нашу державу цікавить артилерія і бронетехніка), а поки — ремонтуватимуть техніку.

Адже хоча BAE Systems у нас не надто відома, ЗСУ вже воюють сотнями їхніх бойових машин: саме ця компанія випускає танки "Челленджер-2", самохідні гармати M109 та Archer, гаубиці M777 та L119, БМП "Бредлі" та CV90.

А загалом BAE — справжня транснаціональна корпорація з підрозділами у 40 країнах і 93 тисячами працівників. Масштаби у неї відповідні. Авіаційний підрозділ компанії – один з виробників винищувачів Eurofighter та знайомих нам ракет Storm Shadow, а його електроніка стоїть в американських F-35.

Тим часом корпорація спускає на воду атомні субмарини класу "Астьют" і стала головним підрядником британського уряду в будівництві авіаносців класу "Квін Елізабет".

Підводні човни нам теж треба, але реальніший варіант — важка бойова машина піхоти CV90, яку виробляє шведський підрозділ BAE. Раніше Україна нібито хотіла купити 1000 таких БМП. Імовірно, Міноборони прагне повністю замінити ними радянські машини.

І не дивно, адже українці вже випробували CV90 на полі бою (шведи передали 50 машин зі своїх запасів). Військовим вона явно подобається. "Якщо порівняти з БМП-1, БМП-2, це як Mercedes з "Запорожцем", — поетично висловився один із бійців 21 окремої механізованої бригади.

Найчастіше CV90 хвалять за захист. Базова версія витримує 30-міліметрові снаряди "в лоб" та 14,5-міліметрові — з інших боків, переживе наїзд на протитанкову міну. Маскувальне покриття ховає її від тепловізорів. Тепер порівняйте з радянськими БМП, які вразливі навіть для кулеметного вогню і незахищені від підриву.

Звісно, це не робить машину невразливою (ЗСУ вже втратили одну CV90 через гранатометний обстріл). Але її можна "добронювати", захистивши від 30-міліметрових і бронебійних снарядів, кумулятивної зброї та навіть встановити "міні-ППО", активну систему захисту, яка збиватиме ракети й гранати на підльоті.

Тоді CV90 стане однією з найважчих БМП у світі, а от її гармата Bofors 40-міліметрового калібру, пробиває броню будь-якого російського БТР чи БМП (ця зброя небезпечна і для танків), є і розривні снаряди проти піхоти. Плюс потужний приціл з тепловізором, аби наводити гармату.

Звісно, тисяча БМП коштують до 10 мільярдів доларів (це більше, ніж наш оборонний бюджет до великої війни), тому всі сподівання — на безпекові гарантії від союзників. Зрештою, нам обіцяють "ізраїльський сценарій", а це означає фінансову допомогу на переозброєння.

CV90 в дії під час навчань

Тема другої угоди — не надто відома, але корисна гаубиця L119, їх BAE System буде ремонувати та виробляти в Україні. Це легка гармата з дальністю в 11 кілометрів, а її головна роль — підтримувати вогнем піхоту.

Військові хвалять систему за точність і мобільність (гаубицю може возити навіть "Хамві"). L119 краща за радянський аналог, Д-30, і навіть має комп'ютер керування вогнем, який допомагає наводити гармату.

Звісно, українцям потрібні не лише L119, а й потужніші гаубиці: знамениті M777, далекобійніші й точніші за будь-яку радянську/російську гармату. Але схоже, тут доведеться чекати наступних перемовин.

Однак не треба боятися, що іноземні компанії "витіснять" українських виробників

У мирний час так би й сталося. Умовно, якщо Україна купує Fuchs і Patria (фінський бронетранспортер, який, можливо, теж вироблятимуть у нас), то БТР-4 вже "не поміститься" в ЗСУ.

Але у нас інші реалії. Після війни Силам Оборони потрібні будуть сотні бойових машин: замінити знищену техніку і застарілі радянські зразки (доки рф поряд, про роззброєння явно не йдеться). І звісно ж, США та інші союзники перестануть дарувати нам десятки "Бредлі" та "Страйкерів".

Для розуміння масштабів переозброєння у XXI столітті: сусідня Польща планує закупити 800 танків, понад 600 самохідних гармат, 400 розвідувальних бронемашин, 1000 сучасних БМП Borsuk і ще 700 бойових машин іншого виду.

Словом, у нас знайдеться місце і Fuchs'у, і умовному БТР-5 (бо Міноборони хотіло машину нового покоління), якщо його розроблять. З CV90 ситуація взагалі виграшна, бо Україна ніколи не будувала важкі БМП – як і великі ударні дрони на зразок Akinci чи Kizilelma.

Натомість матимемо більше ресурсів на напрями, де наша країна вже сильна (як-от розвідувальні й малі ударні дрони, ПТРК, САУ "Богдана", бронеавтомобілі, ракетна програма), і не має винаходити все "з нуля".

Крім того, протиставляти українську промисловість і, скажімо, Rheinmetall — помилка. За словами Олега Каткова, головного редактора Defence Express, для військової техніки потрібно багато деталей і запчастин, які вигідніше замовляти тут, а не везти з-за кордону.

"Це можуть бути некритичні комплектуючі, але це будуть продукти, створені в Україні для українського виробництва західної зброї. До прикладу, Lockheed Martin потребує значної кількості деталей, починаючи з метизних виробів і закінчуючи електронікою, яку компанія закуповує у сторонніх підрядників", — пояснив він.

Плюс те, що "за гроші не купиш" — нові знання і практичний досвід для українців, які вироблятимуть західну зброю. Тут знову корисно подивитися на поляків, котрі почали з локалізацій, а далі "доросли" до власної високотехнологічної БМП "Borsuk", протиповітряної системи "Poprad", САУ "Rak", а далі розроблятимуть нову техніку разом з південнокорейцями.

Справжній виклик для нас в іншому: як захистити майбутні заводи від російських ракетних обстрілів? "Дочекати перемоги" — не варіант, бо рф може вдарити й у мирний час, а жодній системі ППО не під силу завжди збивати всі цілі.

Ексміністр оборони Олексій Рєзніков пропонував одразу будувати такі об'єкти під землею. Справді, іранцям схожий підхід допомагає ховати військові заводи від ізраїльських авіанальотів, а під час Другої Світової як британці, так і німці переносили виробництва у захищені від бомб підземні бункери.

До речі, Україна не планує зупинятися, адже за словами президента, вже в жовтні наша країна проведе міжнародний форум виробників зброї, "куди приїдуть багато підприємств з багатьох країн світу з різних континентів". А тому зараз головне завдання — створити якнайкращі умови для української оборонної сфери (незалежно від "національності" виробників).

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів