На межі розлучення: як зберегти стосунки й коли краще відпустити

Війна стала великим випробуванням для кохання та партнерства, і не всім парам вдалося пройти його успішно. Останнім часом в Україні спостерігається бум розлучень. З січня по червень 2023-го зареєстровано 10 139 випадків розірвання шлюбу. Це на третину (+33%) більше, ніж за відповідний період минулого року (7 632). 

Цим матеріалом ми починаємо мініцикл текстів про стосунки під час війни.

Насправді на межі розлучення стоїть набагато більше пар, ніж це відображає статистика. Тривалий стрес, невизначеність, стосунки на відстані, різні умови життя, фінансові негаразди — усе це, безумовно, впливає на відносини. Чи можна вирішити ці проблеми та зберегти шлюб? А може все ж варто відпустити старий зв'язок та дивитися у майбутнє вже без колишнього партнера? Аби розібратися в цьому, "Рубрика" поговорила з психологинею.

Кожне подружжя унікальне, але ситуації, які можуть впливати на міцність шлюбу,  зазвичай мають спільні риси. Ці проблеми можуть виникати на будь-якому етапі відносин — від дрібниць до серйозних конфліктів. Зради, сварки, проблеми з алкоголем або наркотиками, відсутність взаєморозуміння та дефіцит уваги один до одного — найпоширеніші причини, з якими сьогодні звертаються до психологів українці, що стоять на межі розриву. 

Розбіжності в цілях та бажаннях також можуть призвести до конфліктів у відносинах. Чоловік хоче дитину, а жінка прагне будувати кар'єру або навпаки. Фінансові питання теж часто стають джерелом конфліктів. Наприклад, один з партнерів може хотіти власний бізнес, а інший не хоче ризикувати заощадженим.

Нерідко між партнерами виникає і проблема недостатньої чесності. Люди можуть приховувати інформацію або обманювати, сподіваючись, що це виправиться саме по собі. Така тактика часто призводить до подальших розбіжностей та більших розчарувань, коли виявляється, що обман — це не лише щодо конкретної ситуації, а й щодо довіри загалом.

Психологиня Анна Сич ділиться спостереженням: сьогодні збільшення кількості розлучень особливо помітне серед молодих пар.

"Раніше існували стереотипи про те, що розлучення — це погано, суспільство та родина вважали його недопустимим. Батьки часто вчили дітей терпіти. Що подумають чи скажуть люди, не ви одні сваритися, ми (батьки) так жили і ви живіть — всі ці навіювання змушували молодих зберігати шлюб, що б там у сімʼї не траплялося, — говорить Анна Сич. — Проте сучасні молоді люди більше націлені на своє особисте щастя і не бажають підкорятися стереотипам. Вони вважають, що не варто терпіти незгоду з партнером і йти на поступки, підлаштовуватися один до одного. Іноді це призводить до того, що пари розходяться, просто тому, що «не зійшлися характерами»". 

Вона додає, нерідко люди просто не хочуть йти до примирення, змінюватися, шукати компроміси. Часто виникають ситуації, коли одна сторона, яка робила все, аби зберегти сім'ю, вже не бажає працювати над відносинами, у неї просто "опускаються руки".

Кризи відносин є нормальною частиною подружнього життя і наставати вони можуть на різних етапах. Вони можуть виникнути не тільки у подружжя зі стажем, але й у тих, хто тільки починає жити разом. Розпізнати ці кризи можна за зміною поведінки та спілкування між партнерами. Загалом же виділяють такі кризи:

1. Криза після весілля. Здавалося б, після одруження пара має бути щасливою, але іноді люди жаліються на те, що вони втратили інтерес один до одного.
2. Криза після народження дитини. Це особливий момент. Він приносить радість, але також може викликати стрес. Зміни в режимі дня, недосип, зміна ролей і обов'язків — все це дуже відображається на стосунках.
3. Підлітковий період дітей. Підлітки намагаються знайти свою ідентичність і незалежність, що теж може створити конфлікти в родині.
4. Втрата ролей. Партнери асоціюють себе головним чином з роллю батьків і забувають про інші аспекти відносин. Забувають про те, що вони, в першу чергу, чоловік і дружина, коханці, друзі.
5. Після того, як діти виросли. Коли діти стають дорослими та залишають батьківський дім, подружжя може стикнутися з пусткою або втратою чіткої мети.

Важливо розуміти, що кризи — це природна частина відносин, і вони можуть бути подолані, якщо пара готується до них і працює над ними разом. Ключовими факторами у подоланні криз є взаєморозуміння, відкритість у спілкуванні й робота над власними емоціями. Навіть у найважчі моменти.

1. Образи й критика: коли партнери постійно ображають один одного, принижують або критикують. Такий пресинг може призвести до припинення стосунків і навіть до психологічних травм.
2. Зрада й обман. Втрата довіри може створити надзвичайно важкі ситуації, і відновлення відносин може бути дуже складним. "Коли людину зрадили, втрачається весь сенс сімейного життя, — пояснює Анна Сич, — Навіть якщо сім'я продовжує жити, залікувати цю рану практично неможливо".
3. Ревнощі, особливо, коли вони безпідставні.
4. Нетерпимість до відмінностей — особистих якостей чи звичок партнера, будь то темперамент, швидкість у виконанні роботи, ставлення до порядку чи якихось інших речей, які закладені з дитинства.
5. Відсутність бажання домовлятися та шукати компроміс.

Від початку повномасштабного вторгнення з України виїхали 6,2 млн українців. Переважна більшість із них — жінки та діти. У більшості жінок, які рятувалися від війни за кордоном, чоловіки залишилися вдома. 

За півтора року в інших країнах жінки звикли до самостійного життя, відзначає психологиня Анна Сич. У них зʼявилися інші можливості, нові знайомі та друзі, свобода, яку вони раніше не відчували. Повністю занурена у нове середовище, жінка починає втрачати потребу спілкуватися з чоловіком, почуття стихають і таким чином сім'я руйнується. Особливо, якщо до війни у цих відносинах було більше мінусів, ніж плюсів.

"Будемо відверті — зазвичай в Україні є поширеним погляд, що саме жінка відповідає за більшість домашніх обов'язків та виховання дітей. І дуже мало чоловіків, які в цьому допомагають своїм дружинам. Найчастіше чоловік, який прийшов додому з роботи, відпочиває, тому що він втомився. Жінка, навпаки, вона і на роботі робить, і дітьми займається, а якщо ще й в якомусь селі живе, то має знайти час на город і на хазяйство. Крім цього вона повинна приготувати їсти, попрати, прибрати і, звичайно, приділити час чоловікові. За кордоном зовсім інший менталітет. В більшості країн обов'язки розділені, при чому за взаємною згодою. Жінка тут — не рабиня і вона нікому нічого не винна. Не дивно, що побачивши все це і відчувши різницю, наші жінки не хочуть повертатися до минулого життя", — говорить Анна Сич.

Ситуація, коли один з подружжя перебуває у війську, а інший залишається вдома, також є дуже складною і вимагає погляду з різних сторін. Для одних пар це може бути викликом, який їх ще більше зблизить. Адже коли твій партнер чи партнерка на війні, для тебе він (чи вона) стає героєм. Ти глибше розумієш його, ще більше поважаєш. Є родини, які роблять неймовірні зусилля, щоб підтримувати зв'язок, зберігати близькість і свої почуття. Таким чином, навіть у таких складних обставинах можна зберегти сімейні відносини.

Водночас інші пари можуть зіткнутися з такими сценаріями, які призводять до проблем у стосунках, часто фатальних для шлюбу.

"Треба розуміти, що війна дуже змінює. Повернутися з неї можуть психологічно далеко не ті люди. Є випадки коли, наприклад, чоловік, який раніше не вживав алкоголь, там починає пити. І коли він приїжджає у відпустку, він просто починає тріпати нерви дружині. Або ж, переживши стрес, вдома зривається на дітях, дружині, тобто на найближчих. Зрозуміло, що жінка не буде хотіти такої сім'ї", — каже Анна Сич.

Експертка зауважує, здатність людей чекати один одного та те, як вони реагують на екстремальні ситуації, є також індивідуальною. Кожна сім'я та кожна пара різна і немає однозначної відповіді на питання, чи збережеться сім'я в умовах розлуки через війну. Наприклад, бувають випадки, коли шлюб руйнується навіть від одного припущення про фізичну зраду, а є кейси, коли партнери знають про невірність один одного, але обирають не обговорювати це і продовжувати жити разом. 

"Збереження сімейних стосунків або рішення про розлучення — важке завдання, яке залежить від самої пари, — говорить психологиня Анна Сич. — Ніякий найкращий психолог, поради батьків, досвід рідних або знайомих, не зможуть вирішити цю ситуацію, якщо обидва партнери не готові до спільних зусиль. Розв'язання цих питань залежить від обох осіб, які повинні відкрито спілкуватися, ділитися своїми роздумами та почуттями, а також разом вирішувати, чи бажають вони продовжувати спільний шлях. У цьому процесі важливо звертатися до спеціалістів, якщо це необхідно, і разом робити все можливе для збереження або покращення відносин у сім'ї".

Постійний діалог — це найефективніше, що є в стосунках, стверджує Анна Сич і пропонує кілька прийомів, які допоможуть зберігати відносини під час розлуки:

1. Спілкуйтеся якнайбільше. Якщо є можливість, зустрічайтеся частіше або спілкуйтеся телефоном. Говоріть один одному приємні слова, розповідайте про свої почуття та очікування від зустрічі чи розмови. 
2. Фотографії та відео. Обмінюйтеся фотографіями, що нагадують про спільні миті та враження. Використовуйте відеозв'язок, якщо це можливо, щоб бачити одне одного. Це може створити більше близькості, ніж телефонні дзвінки або повідомлення.
3. Будьте відвертими. Проговорюйте свої почуття та думки, сумніви та надії. Важливо бути відкритими один перед одним і висловлювати свої потреби та побажання.
4. Планування майбутнього. Обговорення планів мотивує та підтримує, зміцнює довіру один до одного, допомагає відчувати єдність, створює відчуття спільного майбутнього.
5. Спільні інтереси. Зберігайте спільні інтереси та робіть спільні речі, навіть на відстані. Наприклад, ви можете дивитися фільми разом в онлайн-режимі або обговорювати однакові книги чи публікації в інтернеті.
6. Говоріть про кохання. Підтримуйте свої почуття та виражайте свою любов один до одного. Наголошуйте на тому, наскільки ваш партнер важливий для вас.

1. Немає ознак покращення ситуації, обидва партнери не проявляють бажання або зусиль для змін. 
2. Якщо партнери домовляються про зміни у відносинах, але не виконують своїх обіцянок і це триває протягом тривалого періоду. Нехтування домовленостями може свідчити про те, що люди не готові змінюватися або не бажають цього робити.
3. Шлюб, швидше за все, перебуває на межі розпаду, якщо один із партнерів більше не бажає брати участь у вирішенні проблем. Відсутність бажання бути частиною команди рівнозначно тому, що людина просто відмовилася від подальшої боротьби, вичерпавши всі внутрішні ресурси.

Ні. Однозначно ні, впевнена психологиня Анна Сич. Тому що, в першу чергу, сім'я повинна будуватися на чоловікові та дружині — саме на тих, з чиїх відносин вона починалася. Коли дитина бачить, що у сім'ї немає кохання, а є зневага і сварки, або що страшніше — насилля, вона не буде щасливою від того, що живе у "повній" родині.

Ті діти, чиї батьки продовжують жити в деструктивних та нещасливих стосунках заради "блага дітей", можуть зазнати значно більше шкоди, ніж ті, чиї батьки розлучилися. Ця ситуація може призвести до серйозних наслідків для психологічного розвитку дітей, які можуть проявлятися протягом всього життя.

Спочатку, ці діти можуть переживати внутрішнє конфліктне відчуття через те, що їхні батьки залишаються разом, але невдоволені одне одним. Це може створити почуття дискомфорту та невизначеності. Пізніше, коли вони виростуть, ці діти можуть проявляти інфантильну поведінку, оскільки їхні батьки не надали їм прикладу здатності вирішувати проблеми та приймати відповідальність за своє життя. 

Замість того, щоб зберігати шлюб "заради дітей", важливо шукати способи покращити відносини або вирішити питання розлучення, якщо немає іншого виходу. Добре сплановане розлучення і домовленість спільно дбати про дітей стануть для них більш здоровими альтернативами.