Українка створила онлайн застосунок, який допомагає зберегти памʼять про людей, які вже не з нами. Для українців цифровий архів, де можна зібрати спогади про людину в одному місці, — безоплатний.
У чому проблема?
Цифровий слід, що зникає
Сьогодні після смерті людини у соцмережах продовжують жити її дописи й світлини, у месенджерах — листування, а на телефонах близьких — голосові повідомлення, відео та історії, які можуть розповісти про неї значно більше, ніж дві дати на надгробку. Проте цей цифровий слід зазвичай є розпорошеним і з часом може просто щезнути.
"У вересні 2023 року на війні загинув мій друг. Йому було 23 роки. Він служив штурмовиком у бригаді «Лють». Він не встиг створити сім'ю, не залишив дітей. Я думала: а хто пам'ятатиме про нього через одне-два покоління?" — розповідає вінничанка Марина Мороз.
Ця думка не давала спокою: що буде із сторінками загиблих в соціальних мережах, де є фотографії, пости, думки та особисті спогади? Тоді одного дня Марина побачила, що в телеграмі її переписка із загиблим другом раптово зникла, а в підтримці пояснили: якщо людина не налаштує правила видалення сторінки, то через рік неактивності її видаляють.
"Насправді це дуже боляче, коли людину просто видалили", — говорить Марина Мороз.
Яке рішення?
Застосунок-меморіал
Разом із колегами Марина Мороз, яка понад 10 років працює в ІТ, замислилася над тим, як зберігати пам'ять про людину не лише в імені та датах, а й у тому, що наповнювало її життя. Так виник український застосунок "Є-пам'ять" — цифровий архів, створений для шанування спогадів про людей, які вже не з нами.
Для українців застосунок — безоплатний.
Як це працює?
Зберегти памʼять
Фото застосунку з сайту проєкту
Над застосунком "Є-пам'ять" у вільний від основної роботи час працювали фахівці з Канади, Польщі, Казахстану та України. Проєкт створювали на волонтерських засадах, розповідає Марина Мороз.
У застосунку можна зібрати всі дані про людину в одному місці: її фото, відео, описати спогади, завантажити пости із Інстаграму та фейсбуку, додати відео з телеграму і відмітити на карті улюблені місця, де ви любили проводити час. Це архів памʼяті, у який можна запросити рідних та близьких людей і наповнити його разом. Він може бути закритим або публічним.
"Дві дати на надгробку не можуть розповісти, якою була людина. У цифрову епоху, коли все навколо діджитал, пам'ять про неї можна зберігати інакше — через її історію, спогади й те, що вона любила", — пояснює Марина Мороз.
До того ж телефони губляться, паролі від акаунтів забуваються, а неактивні сторінки в соцмережах можуть з часом видалити, як це сталося з листуванням самої Марини у Telegram. Якщо не зберегти все вчасно, ці цифрові спогади можуть бути втрачені.
Авторка проєкту додає, є ще причина, про яку рідко говорять:
"Коли біль трохи стихає, у телефоні залишається безліч фото й відео, які не піднімається рука видалити. Людина гортає галерею, випадково натрапляє на обличчя того, кого вже немає, — і знову сумує. Архів дозволяє зібрати ці спогади в одному місці й повертатися до них тоді, коли людина сама до цього готова".
Українською застосунок запустили на початку жовтня і для українців "Є-памʼять" безоплатний. Брати плату з українців за збереження пам'яті про близьких у умовах війни команда вважає неприйнятним. Для решти світу застосунок доступний англійською за підпискою.
Для військових та їхніх близьких: сім застосунків, розроблених українцями під час війни
Що вміє застосунок
"Є-пам'ять" (e-memory) — веб-застосунок, який не потребує завантаження, він працює в браузері на будь-якому пристрої: телефоні, планшеті чи комп'ютері.
У ньому можна:
- зберегти фото, відео й кружечки з Telegram;
- записати спогад голосом — ШІ допоможе розшифрувати його й оформити в текст, який можна відредагувати;
- імпортувати фото й дописи близької людини з Facebook та Instagram;
- позначити на карті місця, де ви любили бувати разом: кафе, парки, міста;
- запалити свічку памʼяті й залишити спогад -це можуть зробити всі бажаючі, якщо архів памʼяті публічний.
Архів може бути приватним, лише для рідних, або публічним (тут — приклад такого меморіалу). Для публічного архіву можна згенерувати унікальне посилання й QR-код: посиланням можна поділитися в соцмережах, а QR-код розмістити на памʼятнику, меморіалі чи в будь-якому важливому місці.
Межі приватності
Окремий аспект — межі приватності. Адже після смерті людини вже неможливо отримати її згоду на використання особистих матеріалів, зокрема переписок чи фото, які адресувалися тільки конкретним людям.
"Про це ми також думали, — говорить ініціаторка проєкту Марина Мороз. — Зараз на платформі можна додавати лише кружечки (відео-повідомлення з Telegram, — ред.), публікації переписок немає. Рішення про те, що саме викладати, ухвалюють рідні, адже запитати людину, яка пішла, вже неможливо. Вони можуть зробити сторінку приватною, тоді її не побачать у публічному просторі. Публічну сторінку відкриють лише ті, хто має посилання".
Людина також може створити меморіал для себе заздалегідь і сама вирішити, що можна показувати, а що приховати.
У команді вважають, кружечки і переписки важливі, тому що з часом месенджери деактивують неактивну сторінку людини. Через рік всі переписки і діалоги з померлим зникнуть. А "Є-памʼять" надає можливість їх зберегти.
Загалом застосунок може допомогти не лише тим, хто втратив близьку людину. Тут можна зберігати сімейну історію, памʼять про самого себе, історії домашніх улюбленців, обʼєднувати родину, розпорошену по світу.
А це точно працює?
Пережити горе
Фото з сайту проєкту
Платформу "Є-памʼять" запустили три місяці тому. Команда спочатку вийшла на ринок США, де культура цифрових меморіалів уже сформована. Це дало змогу перевірити життєздатність ідеї та почати отримувати дохід, який спрямовується на розвиток продукту, зокрема на створення безкоштовної версії для України.
За цей час користувачі створили близько 330 меморіалів.
Авторка проєкту "Є-пам'ять" Марина Мороз. Фото з особистого архіву
"Цей проєкт морально дуже важкий. Перший місяць я майже не могла над ним працювати, бо постійно плакала. Люди діляться дуже особистими історіями втрати. І саме від користувачів ми дізналися, що проєкт допомагає пережити горе. Коли людина помирає, рідним потрібно щось робити, і зібрати всі пазли пам'яті про неї стає важливою частиною прощання", — ділиться Марина Мороз.
Для команди це насамперед місія — змінити підхід до збереження пам'яті відповідно до реалій цифрової епохи. Серед майбутніх сервісів планують також створити можливість запалити віртуальну свічку, замовити поминальну службу онлайн, посадити дерево в пам'ять про близьку людину, зробити благодійний внесок від її імені або замовити доставку живих квітів на могилу. У перспективі — створити цифровий простір, де пам'ять про людей зберігатиметься і передаватиметься у спадок.
Водночас проєкт має операційні витрати — на зберігання даних, роботу зі штучним інтелектом, домени та інфраструктуру. Ці витрати покривають за рахунок донатів, утім наразі команда шукає й підтримки спонсорів.
