Морські котики та дельфіни у неволі: чи в Україні можливо повернути тварин з дельфінаріїв у море?

У чому проблема?

Попри те, що борці за права тварин по всьому світу борються за свободу морських тварин, дельфінарії досі існують в Україні, росії, у туристичних містах Єгипту та в Туреччині. Що казати — вони є навіть у США та Японії. Тримати ссавців у неволі — неприпустимо з декількох причин. По-перше, хлорка, що міститься у воді, пошкоджує їхні очі та шкіру.  По-друге, тримати дельфінів у тісних акваріумах — все одно, що посадити людину в тісну клітку. Як раніше "Рубриці" розповідав Павло Гольдін — зоолог та палеонтолог, і провідний науковий співробітник Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена, дельфіни звикли долати за добу понад 100 км, а в дельфінаріях перебувають в обмежених умовах. По-третє, інфразвук, який вони випромінюють, відбиваючись від стінок басейну, дезорієнтує їх. Як наслідок — полонені дельфіни живуть у 5-6 разів менше, ніж їхні вільні побратими. 

Неприпустимо тримати в дельфінаріях й інших тварин — морських котиків. У квітні ми дізнались, що Одеський дельфінарій "Немо" приносить морських котиків до номерів свого готелю, де відвідувачі можуть робити з ними все, що заманеться. Ситуація набула широкого розголосу, зоозахисники, в тому числі організація UAnimals, звернулись до Нацполіції, заявивши про жорстоке поводження з тваринами. 

"Поліція відкрила провадження, але більше ніяких новин чи зрушень по справі ми не маємо", — розповіла "Рубриці" представниця організації "UAnimals" Ольга. 

Чи можливо посприяти закриттю дельфінаріїв та яким шляхом рухаємось в Україні — розповідаємо далі. 

Яке рішення?

Українська природоохоронна група, "Екологія. Право. Людина", "UA Animals" та багато інших природоохоронних організацій протягом восьми років домагаються закриття всіх дельфінаріїв у країні, проте вони все ще існують. Але це не означає, що задача — нездійсненна.

У світі були приклади закриття дельфінаріїв, де утримували морських котиків та інших морських тварин. Зазвичай їх закривають під тиском громадськості — коли росте суспільна свідомість про те, що утримання тварин у неволі не є етично виправданим. Проте існує також і тенденція, через яку попри заборони в одних регіонах на утримання тварин у неволі, вони не потрапляють до моря чи океану. Натомість їх лише переводять з одного місця в інше.

Один з найбільш відомих прикладів закриття дельфінарію стався у 2018 році в Канаді. Дельфінарій "Vancouver Aquarium" ухвалив рішення припинити утримання морських котиків у неволі після багаторічних кампаній від організацій захисту тварин та активістів. Посприяло цьому й те, що у 2018 році уряд провінції Британська Колумбія, де знаходиться "Vancouver Aquarium", прийняв закон, що забороняє утримання морських котиків, білих китів та дельфінів у неволі. Закон, що називається "Cetacean Captivity Ban", ухвалили після довгих дискусій та протестів, які відбувалися в країні протягом кількох років. Заборона на утримання цих тварин у неволі стала суттєвим кроком у захисті тваринних прав та збереженні дикої природи.

Усіх морських котиків, які жили в дельфінарії, відправили в реабілітаційний центр, де їм надали медичну допомогу та підготували до повернення у природне середовище. Втім, урешті на волю більшість тварин з дельфінарію так і не потрапили. Деяких із морських котиків перевели до інших акваріумів та зоопарків у США та Канаді. Наприклад, морський котик на ім'я Гелі опинився в "SeaWorld San Antonio" в Техасі, а інший морський котик, Рейчел — в акваріумі "Mystic Aquarium" у штаті Коннектикут. В обох акваріумах досі проводяться вистави з дельфінами та морськими котиками, де тварин змушують виконувати трюки та розважати публіку.

Навіть в океанаріумі "Vancouver Aquarium" і досі можна побачити морських ссавців, наприклад, морських левів. "Vancouver Aquarium" досі використовує їх для приваблення відвідувачів.

Наукова спільнота дотримується позиції, що морські котики можуть бути адаптовані до життя в дикій природі після тривалого перебування в неволі, але для цього необхідно проводити підготовчі заходи та тренування — щоб розвинути у тваринах необхідні навички та вміння.

У світі вже є досвід відновлення морських котиків в природному середовищі після тривалого перебування в неволі. Досліджуючи результати реабілітації та відновлення в дикій природі морських котиків навколо Великої Британії, науковці встановили, що деякі тварини, випущені на волю, успішно адаптувались та прожили ще близько 17 років у природних умовах. 

Важливо, що успішна адаптація залежить як від умов перебування тварин в неволі, так і від тренувань тварин на різних етапах підготовки, під час яких котики навчаються необхідних для виживання у дикій природі навичок. 

Повертаючись до теми закриття та вилучення ссавців з дельфінарію "Vancouver Aquarium", можна сказати, що деяким із них пощастило більше, ніж їхнім сородичам — декілька морських котиків перевели до морських притулків. Один із них — "Marine Mammal Rescue Centre" у Британській Колумбії, де тварин лікують, тренують, а потім випускають в природу жити самостійним життям. 

Для того, аби дослідники мали можливість слідкувати за тваринами, усі "пацієнти" отримують яскраво-помаранчеві бірки з номерами, які дозволяють відстежити тварин, коли їх знову помітять у дикій природі. А дехто з тварин отримує супутникові мітки, прикріплені спеціальним клеєм до їхнього хутра. Це сучасніший метод, але й значно дорожчий. У "Marine Mammal Rescue Centre" зазначають, що через цінність маячків їх використовують для слідкування за найбільш рідкісними видами ссавців. Досліджуючи подальше життя своїх пацієнтів у дикій природі, вчені можуть більше дізнатися про те, як ці тварини адаптуються до природних умов після неволі, та на що потрібно звернути увагу, аби покращити роботу з їх підготовки до життя на волі.

У планах Міндовкілля — розширити природоохоронні території НПП "Тузловські Лимани" та створити там реабілітаційний центр для китоподібних.

Як розповіла "Рубриці" Ірина Вихристюк, директорка парку, наразі ініціатива лише обговорюється. Для її реалізації необхідно пройти довгими бюрократичними коридорами та першим кроком — погодити рішення про приєднання до парку території, яка стане реабілітаційним центром на місцевому рівні. Мова йде про Сасикський лиман, який за так і нереалізованим проєктом ще за часів СРСР мав перетворитись на водосховище.

У реабілітаційному центрі планують створити умови саме для реадаптації тварин для життя в природних умовах:

"Дельфін — достатньо розумна істота, соціальна тварина й може дуже швидко знайти собі родину. Задача — навчити його полювати. І коли він зможе самостійно добувати собі їжу, а цієї навички у вилучених з дельфінаріїв тварин немає, він буде готовий до виходу в природне середовище. Наша задача — максимальне повернення дельфінів, а не створення басейну, де дельфіни доживатимуть свій вік, як це відбувається у більшості реабілітаційних центрів в Україні, де живуть ведмеді чи птахи", — пояснює Ірина Вихристюк. 

Варіант реадаптації морських котиків у центрі не виключається, проте пані Ірина зазначає: після навчання ці тварини мають повернутися до тих природних місць, звідки їх вилучили перед тим, як вони потрапили до дельфінаріїв.

Назвати час, коли центр почне працювати, поки що неможливо. Навіть перший крок — погодження в місцевій раді, наразі затягується через те, що голову місцевої ради не призначено. Проте сама ідея створення реабілітаційного центру китоподібних існує ще з 2018 року, і те, що зараз її знов обговорюють із владою — уже успіх.

Закриття дельфінаріїв та переселення тварин в інше місце є складним процесом, який вимагає спеціальної підготовки та витрат. Тому найкращим рішенням є запобігання виникнення проблем, пов'язаних з утриманням тварин у неволі, та заохочення розвитку програм із відновлення та охорони популяцій морських тварин у природі. 

На сьогодні існують різні програми та ініціативи щодо переосмислення ролі дельфінаріїв у сучасному світі та їх трансформації в центри для дослідження та охорони морських тварин. Наприклад, у Європі створюються океанаріуми з метою збереження біорізноманіття та проведення наукових досліджень, а також забезпечення освіти та інформаційної підтримки для громадськості. 

Деякі дельфінарії замість виставок з дельфінами пропонують відвідувачам програми з екологічної освіти, де можна дізнатися більше про життя та поведінку морських тварин, а також про проблеми, з якими стикаються популяції цих тварин у природі. Такі програми не тільки сприяють підвищенню свідомості громадськості про проблеми охорони біорізноманіття, але й допомагають залучати кошти на дослідження та розвиток програм з відновлення популяцій морських тварин.

Крім того, важливо підтримувати наукові дослідження та програми з відновлення популяцій морських тварин, а також проводити екологічну освіту в суспільстві. Навіщо? Бо лише з приверненням уваги до проблеми матимемо змогу охороняти біорізноманіття та зберегти природу.