Позбутися шахраїв та самозванців: як зміняться закони, що регулюють роботу психологів

У чому проблема?

Через тривалу російську агресію психологічної допомоги та психосоціальної підтримки потребуватимуть близько 15 мільйонів українців. При цьому в українському законодавстві досі немає визначення термінів "психічне здоров'я" і "психологічна допомога".

Також у нашій країні досі немає правових механізмів регулювання психологічної допомоги, яку надають люди з вищою немедичною освітою, тобто саме психологи (психотерапевти). А це провокує ризик надання неякісних або відверто шахрайських послуг. Адже сьогодні немає законодавчих підстав притягати псевдопсихологів до відповідальності.

Яке рішення?

Народні депутати за участі фахових об'єднань (зокрема Національної психологічної асоціації) розробили два законопроєкти —  № 9433 та № 9434 — які мають внести суттєві зміни у вже наявні закони.

На момент підготовки цього матеріалу проєкт закону № 9434 Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді включити до порядку денного. А законопроєкт № 3433 перебував на розгляді в Комітеті з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Поява цих законопроєктів викликала резонанс у професійній спільноті. Багатьох психологів-практиків стривожило, чи відповідатиме їхня освіта та отримані сертифікати новим вимогам, чи не станеться монополізації у цій галузі, і хто ж та як буде визначати, кому можна, а кому ні проводити психологічне консультування та терапію.

Після того як законопроєкти зареєстрували у Верховній Раді, Національна психологічна асоціація як один із розробників цих документів опублікувала у формі відповідей на питання роз'яснення щодо основних потенційних змін. Вони також викликали запитання, тож "Рубрика" спробувала з'ясувати, які позитиви і які можливі ризики містять ці законопроєкти й на якому етапі їх можна усунути. 

"Основи законодавства України про охорону здоровʼя" народні депутати пропонують доповнити статтею 53 з низкою пунктів, де серед іншого йдеться:

"2. Психотерапію, психологічну консультацію, а також інші види психологічної допомоги мають право надавати:

психологи, які пройшли додаткове навчання конкретному методу або формі надання психологічної допомоги згідно зі стандартами та програмами міжнародних організацій і спільнот, або за програмами, акредитованими цими організаціями, що підтверджується сертифікатом відповідної організації або наявністю такого фахівця у її реєстрі, або сертифікатом української організації, акредитованої такою міжнародною організацією чи спільнотою, або наявністю такого фахівця у реєстрі відповідної української організації".

Саме вимога проходження додаткового навчання викликала велику стривоженість і запитання від психологів, чому диплома про вищу освіту за цим фахом уже недостатньо, хто і на підставі чого вирішив, що наші виші дають недостатній рівень освіти.

Президентка Національної психологічної асоціації (НПА) Валерія Палій пояснює: "Ми не ставимо під сумнів університети. Йдеться про те, що не всі бакалаврські програми включають години психологічного консультування як курсу, а якщо вони і є, то тільки один семестр. Бакалаврська освіта не дає достатню кількість практики. Ця тенденція притаманна не лише Україні. Післядипломна підготовка передбачає і особистий досвід, і консультування під супервізією, і особисту психотерапію".

Валерія Палій стверджує, що зараз дуже багато випускників вищих навчальних закладів не мають практичних навичок, не всі з них мають додаткову освіту, але вони надають послуги у галузі психічного здоров'я, і їхня якість може бути низькою.

"Я не розумію, звідки ця впевненість, що після бакалаврату ти можеш легко працювати з різними темами. Особливо зараз, коли так багато травм, втрат і дуже складних випадків", — каже президентка НПА.

Водночас вона наголошує: базова університетська освіта є обов'язковою, без неї неможливий перехід на інший рівень. Але саме цей вищий рівень, який дозволить надавати якісні послуги, це або спеціалізована магістерська програма, або ж навчання конкретному методу роботи чи формі надання психологічної допомоги. Як приклад якісної й достатньої вишівської підготовки Валерія Палій наводить дві магістерські програми в Українському католицькому університеті: "Клінічна психологія з основами когнітивно-поведінкової терапії" та "Клінічна психологія з основами психодинамічної терапії".

Валерія Палій наводить приклад early career psychologist у країнах Європи та США. 

Це фахівець ранньої кар'єри — психолог, який одразу не може працювати зі складними запитами. Часто він іде на супервізоване стажування, тобто працює разом із кимось, паралельно навчаючись. Такий статус фахівець має протягом десяти років по завершенню університету, у деяких країнах для його отримання треба навіть уже мати ступінь PHD.

Президентка НПА розповідає, що в перші роки після відновлення незалежності України, зі зростанням інтересу до надання послуг у галузі психічного здоров'я, відбулася хвиля перенавчання. Дуже багато фахівців, які мали диплом іншої спеціальності, через кілька місяців перекваліфікації отримували диплом психолога.

Тож підготовка фахівців-психологів на різних історичних етапах була дуже різною. 

"І дипломи за наповненням дуже різні. Є дипломи, в яких годин психології дуже мало. Фактично якісь якісні зміни почали відбуватись після 2014 року, — каже Валерія Палій. — Поступово стандарти почали змінюватися, і нинішні стандарти освіти, можливо, найкращі з усього того, що було, тому що ми увійшли в Болонський процес, університети намагаються давати більше годин психології, є якісь програми".

Питання регулювання цієї галузі поставало давно, це не перша спроба написати якийсь законопроєкт або щось змінити, говорить президентка НПА. 

"У цілому підійти до питання регулювання нашої галузі — дуже непросте завдання, тому що вона дуже хаотична в силу різної підготовки, в силу недостатньої заможності нашого населення", — пояснює Валерія Палій.

Відповідно до пропонованих змін, бакалаврський і магістерський рівень без додаткового навчання дає право на роботу психологом у закладі освіти, організації, але не у сфері приватної практики чи роботи в клініці. 

Як це працює?

Багато питань у фахівців викликала й інша частина цитованої вище статті 53, яку нардепи пропонують внести до "Основ законодавства України про охорону здоровʼя" — та, що стосується курсів чи програм, які треба проходити.

Психологи запитують: як зрозуміти, що навчання або додаткові курси відповідають стандартам і програмам міжнародних спільнот?

Тут є поле для дискусії, каже Валерія Палій і озвучує особисту думку як практикуючої спеціалістки. Вона пропонує взяти за основу і доповнити список, яким пропонували доповнити наказ Міністерства охорони здоров'я № 199 від 15.04.2008 "Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу".

"Наказ є достатньо застарілим, тому що там прописані такі норми, які не дуже відповідають реальному стану речей. Він широко дискутувався, до переліку методів був запропонований список, до якого входили міжнародні організації, — каже Валерія Палій. — Там основним критерієм було, щоб організація не була одноденкою, щоб це не був якийсь ФОП, який надає послуги, а організація, чия програма визнається якогось іншою міжнародною програмою більшого масштабу".

Але людина, яка хоче пройти додаткове навчання, має поцікавитися, чи має програма цього навчального провайдера визнання якоїсь міжнародної організації.

Чому це важливо?

Аргументи Валерії Палій: 

"По-перше, міжнародні організації мають достатньо жорсткі стандарти. І якщо в Україні хтось здійснює таке навчання, то це контролюється цими міжнародними організаціями, щоб це не було профанацією. 

А по-друге, це може полегшувати мобільність фахівців. Їм легше буде включатися у якісь спільноти, якщо вони володіють загальновизнаним методом, що відповідає стандартам в тих країнах, куди вони приїжджають".

Є низка методів, які не потребують тривалого навчання: воно може забрати навіть кілька днів чи місяців. 

"Дуже важливо, щоб фахівець саме опанував якийсь метод і мав підтвердження, що він це вміє не просто на основі свого досвіду, а все ж таки відповідає певному стандарту. Так підвищується якість надання послуги", — переконана президентка НПА.

"Чесно кажучи, якість послуг у нас дуже різна. Є фахівці, які роблять щось, що складно назвати якісною послугою, але ніяким чином на них вплинути не можна. І спонукати їх навчатися або виправляти помилки не можна. І, зрештою, притягнути їх до відповідальності не можна. Тому загалом ідея пропонованих нововведень полягає в тому, що потрібно навчатися", — каже Валерія Палій. 

"Національне законодавство не містить механізмів притягнення до відповідальності осіб, які поширюють про себе, у тому числі через ЗМІ, недостовірну інформацію про наявність у них права надавати психологічну допомогу або наявність медичної освіти чи конкретної лікарської спеціальності", — зазначають законотворці у пояснювальній записці до законопроєкту № 9434. Відтак пропонують внести відповідні положення до законодавства про кримінальну відповідальність та про адміністративні правопорушення.

Законопроєкт 9434 передбачає накладення штрафу на осіб, які надаватимуть психологічну допомогу, не маючи на це права, а також на осіб та медіа, які поширюватимуть неправдиву інформацію про наявність медичної освіти або лікарської спеціальності, права надавати психологічну допомогу. 

Якщо діяльність таких псевдофахівців завдасть шкоди їхнім клієнтам, то закон пропонує карати їх виправними роботами або позбавленням волі. Саме ці пропоновані норми викликали найменше запитань у професійної спільноти.

Чимало положень, пропонованих законодавцями, рамкові, і їх конкретне наповнення визначатиметься постановами Кабінету Міністрів України чи центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у галузі охорони здоров'я.

Наприклад, саме перелік організацій, чиї сертифікати будуть визнаватися як додаткове навчання психологів, затверджуватиме Кабмін.

"З великою ймовірністю у багатьох людей будуть зняті всі питання, оскільки вони вже відповідають необхідним вимогам, — каже Валерія Палій. — Але все одно це означає для багатьох, що треба щось буде довчити, можливо, якісь папірці зібрати. Це і викликає дуже велику тривогу у частини людей".

Президентка НПА Валерія Палій каже, що їхня організація наполягатиме, щоб цей перелік був відкритим, і ті організації, які підвищуватимуть свій рівень підготовки, могли також туди поступово потрапляти. В Україні вже є багато різних організацій, які проводять якісні навчання. Є університети, які вже зробили програми, які відповідають міжнародним стандартам і надають додатково психотерапевтичні навички.

"Дійсно, є дуже багато нюансів, які не можуть бути передбачені й відрегульовані якимось універсальним механізмом. Тому певні винятки мають бути. Враховуючи те, що є увага і донорів, і міжнародних організацій до цього процесу, думаю, що ми зможемо ініціювати зустрічі, направляти рекомендації тощо", — каже Валерія Палій про можливі ризики під час втілення рішень законотворців.

"Ми розуміємо, що є окремі великі побоювання, що це буде якась монополія, що хтось хоче цю сферу захопити й роздавати сертифікати. Я можу сказати, що ми як організація не проводимо довготривалі навчання, це не є нашим напрямком діяльності, принаймні зараз. Ми не є зацікавленою стороною", — запевняє президентка Національної психологічної асоціації. 

А в чому НПА зацікавлена, то це в тому, щоб "наші фахівці надавали якісні послуги і були конкурентоспроможними, якщо вони оберуть можливість якоїсь мобільності", — каже Валерія Палій.

На сьогодні до асоціації входять більш ніж 1800 психологів, і частина з них вимушено проживає в інших країнах.

Президентка НПА розповідає: "Ми підтримуємо нашу спільноту, чим можемо, з їхнім працевлаштуванням, легалізацією. І ми знаємо, наскільки це складно і фактично неможливо для багатьох фахівців наших там знайти себе, просто, тому що їхні університетські дипломи за кількістю годин не дотягують до тамтешніх вимог".

Україно-швейцарський проєкт "Психічне здоров'я для України" став одним із донорів розробки законопроєктів №9433 і №9434, яка тривала останні кілька років, розповіла Валерія Палій.

На сторінці проєкту "Психічне здоров'я для України" щодо законопроєктів № 9433 і №9434 зазначають, що попереду довгий шлях їх обговорень і внесення правок. Проєкт також запросив фахівців ознайомитися з текстами законопроєктів та висловити свої думки та пропозиції щодо них у формі.

А це точно працює?

"Головне — мати повагу до багатоманіття думок, водночас — втримати основну ідею процесу"

"Рубрика" також звернулася за коментарями до інших українських професійних асоціацій у галузі психічного здоров'я. Зокрема в Українській асоціації когнітивно-поведінкової терапії вважають, що недоліки законопроєктів будуть враховані в наступних читаннях:

"Основний плюс законопроєктів № 9433 і № 9434, поза сумнівом — це сам факт того, що намір врегулювати функціонування сфери психічного здоров'я в Україні, багаторічні ініціативи, ідеї та спільна праця експертів нарешті просунулися так круто вперед і зайшли на опрацювання в парламент", — говорять в асоціації.

Сильними сторонами законопроєктів, на думку Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії, є:

• врахування ключової ролі професійних асоціацій у справі дотримання стандартів підготовки фахівців і якості надання послуг; 
• виокремлення самих послуг у сфері психічного здоров'я відповідно до європейських стандартів; 
• диверсифікація і разом з тим чітке визначення суб'єктів надання послуг тощо.

Фахівці визнають, що є й спірні моменти. Документи потребують подальшого структурування і внесення ключових поправок, які будуть виявлені та підсвічені в ході громадського обговорення.

"Наша асоціація (УАКПТ) також ініціювала обговорення серед своїх членів і їхні думки відповідно будуть враховані в наступних читаннях законопроєктів.

До того ж, це перший в історії незалежної України прецедент впорядкування сучасного, узгодженого й адекватного до реалій життя законодавства у сфері психічного здоров'я — нормально, що в ньому є протиріччя, запитання і дискусія.

Доповнення вносяться до ряду нормативних актів одночасно, тому документи мають досить складну для сприймання структуру і потребують доброго знання і розуміння недоліків попереднього законодавства. Головне наразі — мати повагу до багатоманіття думок, водночас — втримати основну ідею і цінності цього процесу та послідовно рухатись вперед".