Захист країни — це про біль і втрати. А також про те, аби їх припинити. Україна під захистом солдатів, волонтерів, госпітальєрів, капеланів, військових журналістів, юристів і багатьох інших, кожен з яких робить те, що має.
У День захисників та захисниць "Рубрика" розповідає історії тисяч українців на прикладі трьох жінок, які захищають країну без автоматів у руках. Вони мають іншу зброю — слово, закон і вміння об'єднувати.
2014-ий рік. У Львівській освітній фундації вирішують — потрібно їхати на Схід. Ще до цього вони часто зв'язуються з мешканцями щойно звільненого Краматорська, запитують про те, в якому стані місто і якої допомоги потребують місцеві. Тоді просто беруть і їдуть. Відтоді й дотепер цей принцип у БУРу, тобто волонтерської організації "Будуємо Україну Разом", безвідмовно діє.
"Їх поїхало четверо. Андрій, Юрко, Тарас і Віталій. Вони, очевидно, побачили в місті багато зруйнованих будівель, які постраждали під час звільнення міста. Через певний час вони повернулися в Краматорськ, але вже з підсиленням волонтерів. Почали знаходити якісь будівельні матеріали, щоб допомагати людям. Це був кінець літа, наступала осінь й відповідно зима. Людям були потрібні домівки", — розповідає програмна керівниця БУРу Віра Пасішнюк.
Сама Віра за кілька років приїхала на БУР поволонтерити тиждень чи два, а залишилась мінімум на п'ять років. Тепер вона одна з тих, хто створює цю волонтерську програму. Тоді, у 2014-му вдалося відремонтувати у Краматорську 25 квартир в одному з найбільш пошкоджених будинків. Тепер же БУР працює по всій країні. Ремонтує помешкання, малює мурали, створює креативні простори, дитячі майданчики і, найголовніше, зв'язок між людьми.
"Тоді, у 14-му в Краматорську молодь, яка лишалася там і щодня підходила, аби допомагати й працювати, щодня ввечері мала якісь рефлексії, розмови біля вогню і розмови, чому так сталося. Ця молодь згуртувалася і вирішила, що хоче разом щось робити далі. Буквально через два місяці виникла ідея створення першого простору, молодіжного хабу, де і далі можуть збиратися молоді люди, працювати, творити, робити якісь проєкти чи просто спілкуватися.
Так виникла Вільна Хата в грудні того ж 14-го. І це стало таким своєрідним поштовхом, що коли приїжджає БУР, то він вібудовує зруйноване фізично і БУР залишає щось новостворене. Навіть якщо це об'єднані БУРом люди", — говорить Віра.
Сама дівчина часто їздила й досі їздить на табори. Спілкується з волонтерами, організовує роботу команди, займається розробкою нових ідей та їхнім втіленням. Віра і весь БУР включно з волонтерами, які доєднуються хоча б на тиждень, серед тих, хто веде битву на культурному полі і намагається повертати людей в той час, коли воєнні мусять повертати території.
У 2021-му вийшов комікс про те, як починався БУР. І щодня триває історія про те, як він продовжується.
Серпень, 2014-ий рік. "Таке гаряче літо", — каже Юлія Морій, коли розповідає, з чого почалась історія "Юридичної Сотні". Організація надає безкоштовні юридичні консультації бійцям АТО і супроводжує їх на всіх етапах перед судом — надає первинну правову допомогу.
"«Юридична Сотня» була заснована ще в середині 14-го року. По факту, вона утворилась як фейсбук-спільнота юристів, які один одному передавали з різних регіонів історії поранених бійців, яким потрібна допомога з оформленням документів. Також вони ходили в київський госпіталь і допомагали з документами там.
Тоді саме був серпень, таке гаряче літо 14-го року. Взагалі не було налагоджено нічого ні зі статусами, ні з документами, ні з тим, як оформляти поранення. Було дуже багато поранених, але як оформляти їм підтримку, ніхто на той час не думав", — розповідає директорка організації Юлія Морій.
Впродовж пів року фейсбук-група юристів росла і розширювалась по всій країні. До "Юридичної Сотні" приєднались близько 200 людей, які на волонтерських засадах робили все, аби закон обороняв захисників і захисниць країни, а не створював їм додаткові труднощі. З часом юристи розробили інформаційну пам'ятку з найбільш поширеними запитаннями, яка досі лишається затребуваною.
"І в середині січня 15-го року була офіційно зареєстрована громадська організація. А почалося все з супроводу людей в державних органах, телефонних консультацій… Також особистий номер засновниці перетворився на гарячу лінію. Потім у 15-му році знайшли фінансування на заснування повноцінної гарячої лінії, на яку звертались і звертаються досі ветерани по консультацію. Волонтерський рух трохи спав, а запит на правову допомогу тільки зростає. До того ж, це запит на якісну допомогу", — ділиться Юлія.
Сьогодні на рахунку "Юридичної Сотні" вже 13 прийнятих і чинних законів, ще 5 законопроєктів на розгляді у Верховній Раді. Організація доєдналася до створення Міністерства у справах ветеранів і щомісячно надає допомогу понад 1200 військовослужбовцям, ветеранам та їхнім родинам.
"Для мене все почалося з моєї журналістської роботи. Я у 14-15 роках працювала в газеті «Україна молода» і була на стрічці новин. Тоді був пік війни. Тоді ж журналісти писали, як через кордон носили бронежилети і як небайдужі збирали гроші на армію. Вся ця інформація, яка проходила через газетні сторінки, відкладалася і в мені", — розповідає Наталка Позняк, журналістка й письменниця, що збирає історії волонтерів і розповідає їх на всю країну.
У 2020-му вийшла книга Наталії "Волонтери: сила небайдужих". Це 28 історій волонтерів зі всієї України. І це спроба авторки нагадувати про те, що війна триває і що ми досі повинні об'єднуватись.
"Ми 70 років жили під мантрою «лишь бы не было войны». Ми дуже боялися цієї війни. А вона прийшла. Було важко зрозуміти, що це дійсно війна. І воювати було важко. Солдати не знали, за що вони воюють. А волонтери дали їм сенс", — каже письменниця.
Наталка їздить країною і розповідає про волонтерство. На її фейсбук-сторінці — дописи про АТО і про те, коли в якому місті вона буде. І численні дописи волонтерів, де позначена Наталка. Коли запитую, чи бувала вона сама на передовій, скромно відповідає: "я так… кілька разів проїхалась". Спершу написала про волонтерів, а вже тоді поїхала з ними на фронт.
"Коли я приїжджала з волонтерами на передову, хлопці казали, що враження таке, ніби війни вже нема. Якщо подивитись новини, головна тема — це ковід, а війни уже нема. І нас уже нема. Дуже хочеться нагадати, що інфобульбашка — це одне, а війна продовжується. Зараз у волонтерстві лишилися одиниці і вони тримаються лише на своїй зоні відповідальності. Коли вони йшли, то не вимагали нічого. Єдине, чого вони хотіли, — це розуміння, що вони роблять щось корисне для суспільства. І коли зараз на це не звертають увагу, коли кажуть, що армія забезпечена, це знецінення дуже сильно б'є", — ділиться Наталка.
Жінка говорить — її книга це персональна спроба сказати "дякую" всім волонтерам і кожному, хто перерахував армії бодай 5 гривень, вірячи, що вони когось врятують.
Першого травня Міністерство закордонних справ опублікувало вітальне слово нової консульської представниці. Нею виявилась цифрова особа… Читати більше
From talented vocalist Jamala to entertaining performer Verka Serducka, Ukraine has always offered strong and… Читати більше
Пироги, джем, салат, соус до мʼяса і навіть борщ — усе це можна приготувати з… Читати більше
“Рубрика” поспілкувалась з експерткою Центру когнітивно-поведінкової терапії Олександрою Омельченко про прояви РДУГ — розладу дефіциту… Читати більше
Рішення інклюзії, підтримки, захисту довкілля та взаємодопомоги: “Рубрика” зібрала десять кейсів, які українці втілювали цього… Читати більше
“Рубрика” зробила добірку давніх рецептів пасок, якими поділилися жительки різних регіонів України. Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.