“Без атомної енергетики в України немає майбутнього”. Інтерв’ю з гендиректором першої приватної компанії, яка видобуває уран

Струм в наших розетках — вже як повітря. А в питанні виробництва струму на левову частку ми залежимо від АЕС, паливо для яких доводиться імпортувати з інших країн. "Виходить, ми ставимо під загрозу енергетичну державну безпеку", — саме так коментує стан справ Юрій Бакаржієв, генеральний директор компанії АЕСУ.

Компанію "Атомні енергетичні системи України" (АЕСУ) заснував відомий дніпровський підприємець Геннадій Буткевич. Перш за все, він відомий в українському рітейлі як співзасновник "АТБ-маркет", а з недавніх пір — і як інвестор у промисловий сектор. Мета АЕСУ — забезпечити ядерну енергетику України природним ураном власного виробництва. "Буткевич інвестував у цей проект кошти, зіставні з бюджетом, виділеним на Держгеонадра України за минулі пару років", — розповість нам в розмові Бакаржієв. Навіщо в епоху розмов про відновлювану енергію вкладатися в "атомку", наскільки ця сфера екологічна і безпечна, як видобувається уран — у нашому інтерв'ю з керівником АЕСУ. 

Про тренди в енергетиці, атомній енергетиці та українських реаліях

Юрій Бакаржієв — вчений-експерт у МАГАТЕ — найбільш авторитетній міжнародній організації у сфері використання мирного атома. По мірі оголошення зборів його запрошують на наради до агентства як експерта по ресурсній базі України. Ось і зараз він тільки повернувся з такої поїздки. На питання про те, як у МАГАТЕ бачать Україну, каже, що на нас там дивляться з повагою: "У нас є родовища урану, ми їх експлуатуємо, переробляємо руду, є потужна ядерна енергетика".

У той час, як основним трендом у світовій енергетиці є відновлювана енергетика, на сьогодні все ж без атомної енергетики не обійтися. Це пов'язано з тим, що за потужністю відновлювальна енергетика у більшості країн світу поки не може конкурувати з атомною, і в той же час атомна енергетика несе менше шкоди екології і клімату Землі, ніж теплова — та, де енергія відбувається зі спалювання викопного палива. 

Так, на даний момент найпотужнішу ядерну програму у світі розвиває Китай. Зараз у процесі будівництва там знаходяться 20 великих атомних реакторів. Говорячи простою мовою: якщо хочеш отримати потужність тисячу мегават, атомна станція займе, грубо кажучи, 50 гектар. А щоб отримати 1000 мегават від сонячних батарей, то вже 2000 га потрібно буде закрити ними.

"Я не противник відновлюваної енергетики", — говорить Юрій Бакаржієв. — "Це майбутнє планети. Але на даний момент реалії нашої країни і світу інші". Експерт зазначає, що навіть у США, де частка атомної енергії становить всього лише 15-20% потреб країни, не бачать найближчого майбутнього своєї енергетичної безпеки без атомної складової. 

Що вже говорити про Україну, де атомна енергетика становить 52% в загальному енергетичному балансі, а відновлювальна – всього 1,5%. "На даний момент відновлювальна енергетика, безумовно, є перспективним трендом, але в будь-якому випадку конкурентоспроможність собівартості цієї енергетики ще дуже далека від атомної. Без атомної енергетики в України немає майбутнього. 52 відсотки! Замінити її нічим". 

Про надра України та енергетичну безпеку 

Саме тому, як вважає Юрій Бакаржієв, Україні важливо подбати про те, щоби не бути настільки залежною в ресурсному сенсі забезпечення роботи своїх АЕС. "Нашій країні щорічно потрібно близько 2,5 тисяч тонн урану для того, щоб наші електростанції відновлювали паливні збірки і експлуатували їх. А ми виробляємо зараз всього 30-35% потрібного нам урану. А решту ми купуємо за зовнішніми контрактами за валюту, в тому числі і в Росії ". І це при тому, що Україна за своєю ресурсною мінерально-сировинною базою знаходиться в десятці країн світу.

"Ресурси урану у нас в країні становлять близько 500 тисяч тонн. І ці дані сформовані за радянських часів, останні мінімум десять років нові геологорозвідувальні роботи не проводилися. Інакше я, можливо, міг би назвати цифру набагато вищу".

У той же час в Україні, напевно, виникне питання: навіщо розробляти свої ресурси, якщо можна жити з ринку, де ціни хороші і є готовий продукт? Юрій Бакаржієв відповідає: "Тому що є таке поняття як стратегічна енергетична безпека держави. І треба про це думати. З ринку можуть жити ті, хто ним керує. Адже на ринку трапитися може що завгодно. Припустимо, у нас є контракт з "залізобетонними" гарантіями, але ніхто ні від чого не застрахований. Хто у 2014 році міг знати, що Росія нападе на Україну? Що й казати про якийсь контракт".

Світові тренди ставлення до власних ресурсів, в тому числі урану, на сьогоднішній день змінюються. Держави прагнуть убезпечити себе з енергетичної точки зору, почавши розробляти власні ресурси, щоб не бути занадто залежними від ринку. У тому числі на таку стратегію планують переходити і США, які завжди були відомі прагненням "законсервувати" свої ресурси. Україні теж варто задуматися про власну безпеку в такому ключі, вважає Юрій Бакаржієв.

Крім того, що уран, який видобувається в Україні, забезпечить роботу наших АЕС, у перспективі його можна буде також експортувати. Однак поки варто зосередитися на тому, щоб забезпечити в першу чергу потреби України в паливі, адже сьогодні ми забезпечуємо себе ураном всього на третину. Причини цього криються в тому, що видобутком сьогодні в Україні займаються державні підприємства дорогими способами, що означає, що і продукція теж виходить не дешева. "Працювати у збиток важко", — зазначає Юрій Анатолійович. — "Якби держава субсидувала, була би зовсім інша історія, а поки ситуація виглядає саме так". 

Про компанію АЕСУ та її роботу

Звідси і з'явилася ідея створити компанію АЕСУ — перше приватне підприємство в Україні з розробки урану. "Наш інвестор — Геннадій Буткевич — задав собі питання: навіщо купувати уран на ринку, коли ми можемо видобувати його тут, переробляти, створювати робочі місця, інфраструктуру, піднімати індустрію?".

За рахунок того, що компанія є приватною, вона більш мобільна і динамічна, ніж державні підприємства. "За минулі 9 місяців ми зробили те, на що державні підприємства витратили би 3, 4, 5 років. Ми отримали земельний відвід під будівництво фабрики, уклали договори сервітуту на експлуатацію, провели розвідку родовищ, захистили запаси, написали ТЕО і Проект, а тепер проходимо експертизу. Зараз ми маємо геологорозвідувальні ліцензії — це не те ж саме, що експлуатаційні. Але при цьому Геннадій Владиславович (Буткевич — Ред.). Вже інвестував а цей проект кошти, зіставні з бюджетом, виділеним на Держгеонадра України за минулі пару років".

Одним з найбільш трудомістких процесів Юрій Бакаржів називає отримання геологічної інформації. "Наприклад, недавно АЕСУ звинувачували нібито в причетності до розголошення державної таємниці. СБУ тоді зацікавилося діяльністю ДП" Кіровгеологія ", але, перевіривши все, кримінальне провадження було закрито. Ми свою інформацію набували виключно законним способом відповідно до договорів, укладених з"Госгеонадра" , довго її чекаючи за всіма процедурами", — розповів директор компанії. Хоча засекречування цієї інформації він називає радянським рудиментом, який ніде більше не зустрічається.

Зараз АЕСУ працює на двох родовищах у Миколаївській області (там же буде будуватися і фабрика по збагаченню урану) — Сафонівському і Михайлівському. У планах — два родовища в Дніпропетровській області — Новогурівське і Сурське. Будівництво самої фабрики планують почати вже у 2021 році.

Серед стратегічних цілей АЕСУ — впровадження технології малих модульних реакторів в атомну енергетику України. І хоча поки компанія знаходиться на стадії сировинного придатку проекту (тільки сам процес ліцензування для звичайної АЕС з різних видів діяльності може тривати від п'яти до семи років), її кінцевою ідеологією є саме це. Чому? Справа в тому, що незабаром українським АЕС доведеться задуматися про модернізацію свого обладнання і процесів, а малі модульні реактори мають ряд переваг, які роблять їх хорошим варіантом для переходу: "З ними набагато простіше працювати інфраструктурно, легше з точки зору фінансових інвестицій і вони швидше вводяться в експлуатацію, в порівнянні з великими електростанціями". Разом з тим, для цього Україні потрібно корелювати свої нормативні системи з західними для спільної роботи з будівництва ядерних реакторів.

АЕСУ цікава і своїм інноваційним підходом. Видобуток урану компанія проводить найбільш екологічним способом з нині існуючих. "Коли будуєш кар'єр, то виводиш з експлуатації землю, де буде кар'єр, практично назавжди. Це тисячі гектар. Коли будуєш рудник — це підземний спосіб видобутку — все одно потрібні території для відвалів, для інфраструктури самого рудника. Це, скажімо, сотні гектар.

У нашому випадку — свердловинне підземне вилуговування — ми заходимо на ділянку, буримо мережу свердловин, закачуємо туди розчини, витягаємо звідти корисні копалини, збагачуємо, витягаємо обсадні колони, тампонуємо, робимо рекультивацію — і вже на третій-четвертий рік там продовжується сільськогосподарська робота. В Україні цим способом було відпрацьовано два родовища — Девланівське і Братське. Там нічого не змінилося абсолютно. Ростуть посадки, дерева, засіваються поля".

Питання екологічної та соціальної відповідальності є одними з ключових для АЕСУ, адже компанія готова брати на себе підвищену відповідальність за свій вплив у цих сферах. На думку Юрія Бакаржієва, коли мова заходить про атомну енергетику і екологію, ми часто схильні "думати емоціями", згадуючи Чорнобиль і Фукусіму. Однак атомна енергетика являє собою куди меншу загрозу для екології України, ніж наприклад, навіть проблема побутового сміття та його утилізації, яка сьогодні в нашій країні є досить гострою. "Якщо це все зіставити", — запевняє Юрій Бакаржієв, — "атомна енергетика виявиться найчистішою. Ми, в свою чергу, відповідно до всіх норм нашого законодавства, вже здійснили оцінку впливу на навколишнє середовище. Провідний інститут в Україні — Інститут геохімії навколишнього середовища — провів для нас повний моніторинг і зробив всі необхідні розрахунки. Все це було прораховано, розказано жителям, опубліковано на сайті. Так ось, за результатами цієї оцінки ми взагалі ніяких впливів на навколишнє середовище не чинимо. Особливо при нашому способі видобутку".

Юрій Бакаржієв вважає, що майбутнє сировинного та енергетичного сектора України — у відкритості. На заході нормальною практикою є відкриті дані про надра та викопні ресурси країни, адже так у цей сектор легше залучити інвесторів, розвинути партнерство між державою і бізнесом, що в кінцевому підсумку призведе лише до посилення безпеки, у тому числі й енергетичної, держави. Закритість і нескінченні бюрократичні процедури в сировинному секторі в Україні — це все ще жива радянська спадщина, якої, впевнений Юрій Анатолійович, потрібно позбавлятися.