Міні-скульптури у Києві, онлайн-екскурсії та курс для екскурсоводів: одна з найвідоміших гідів Києва ділиться своєю історією
Під Новий рік у Києві в рамках проєкту "Шукай!" встановили нову, 28-му міні-скульптуру. На цей раз — з обличчям столиці. "Шукай!" — це проєкт киянки Юлії Бевзенко, який розповідає історію Києва у міні-скульптурках, розкиданих по всьому місту. Тут і київський торт, і Михайло Булгаков, і шахи, і трамвай… Чого тільки немає, і все — про Київ.
Але "Шукай!" — це не єдиний проєкт Юлії Бевзенко. Юлія — гід по Києву, веде екскурсії для українців та іноземців, часто — для самих містян, організовує освітні проєкти для інших гідів, а у період пандемії — доводить, що працювати екскурсоводом можна навіть у локдаун — треба лише підійти до справи трошки з іншого боку, проявити креатив. Ми поговорили з Юлією про те, як з'явилися міні-скульптури у Києві, про роботу гідом і що для цього потрібно, а також про світ 2020, у якому майже немає подорожей, зберігається дистанція і періодично закриваються будь-які можливості для особистих зустрічей, і як у ньому виживає туристична галузь та екскурсоводи.
Коли ти ще молода та зелена, ти йдеш туди, де цікаво. Думка показувати іншим Київ, який я знаю, жила в мені близько двох років, але я постійно її відкладала. В якийсь момент зрозуміла, що якщо не вийде, мій досвід попередніх робіт нікуди не дінеться, і врешті я зможу знайти іншу роботу, але спробувати варто. Тоді я ставила собі ціль заробляти шість тисяч гривень, а зарплата в мене була п'ять. Мені було в кайф: чи зможу я заробити шість тисяч, гуляючи? Була ідея, сміливість і такі часи, що всі все змінювали, бо куди вже гірше (Юля починала працювати гідом у 2014 році після Євромайдану — ред.).
Першим кроком стали курси гідів, бо я хотіла отримати якийсь документ. Я точно знала, що не буду робити екскурсії про 1955 рік, "подивіться праворуч-ліворуч"… Думала, що в мене буде 70 % — комунікація і 30% — історичні факти, та згодом виявилось, що має бути баланс, недостатньо гарної і приємної у спілкуванні дівчини-екскурсовода. Я почала практикувати, запрошувати друзів і робити групові тури. В мене був розклад, наприклад: субота – секретні дворики, неділя – Поділ. Люди заповнювали табличку у Google docs і потім не приходили. Цей момент, коли я приходжу на екскурсію, а нікого немає, я дуже добре пам'ятаю. В такі моменти я тренувалася сама: гуляла, розповідала екскурсію сама собі, ходила продуманими маршрутами і знаходила нові місця.
Через те, що я вела Facebook і розповідала про кожен свій крок, бо жодного гіда (окремо, а не бюро), який вів свою сторінку, тоді не було, люди бачили мене і рекомендували. Вони знали, що я не історик, але зможу дати атмосферу і показати свій Київ. Проблема ще була в тому, що тури відмінялися за день, два чи в той же день. Саме тоді я зрозуміла важливість передплати. І не 50%, а 100%. Найскладніше було перейти на це.
Спеціальну освіту важливо більше для тебе як професіонала, бо ти впевнений, що маєш базу, що склав іспит. Я була б дуже щаслива, якби я закінчила історичний факультет, це додало б мені впевненості на початку, хоча зараз розумію, що практика — наше все. (На початку кар'єри Юля закінчила курси для автобусних гідів).
Пізніше я хотіла закінчити курс гідів в Лондоні, але там готують тільки екскурсоводів для Лондона. В цілому, саме проведення екскурсій має стояти не на першому місці, на початку варто вивчати історію міста, цікаві факти і практикуватися.
Комунікація. Це був момент, коли мені хотілося заробляти більше, але я була ще не готова підвищити ціну. І от прийшло замовлення на екскурсію від дівчини на 8 березня. У мене на сайті була ціна 300 грн. Дівчина написала на пошту, замовляє екскурсію і я відповідаю, що це буде коштувати 500 гривень. І вона пише: «Юля, а чому у вас на сайті 300, а ви пишете 500?». Я написала щось із серії «на 8 березня дорожче». Але це ганьба. Дівчина відмовилась. Тоді я зрозуміла, що я ніколи не буду ставити ціну дорожче на свята або через мову (Юля веде екскурсії трьома мовами – ред.), а також не буду говорити іншу від сайту ціну. Це неправильне позиціонування. Зараз я знаю свою ціну і впевнена в ній, і мені не треба пам'ятати, де я збрехала.
Репутація і комунікація з клієнтом – це дуже важлива річ. Ти маєш цінувати кожного клієнта. Наприклад, клієнти в месенджерах пишуть велике повідомлення з багатьма питаннями, а ти відповідаєш на щось одне, і це проблема комунікації. Я, наприклад, вже 5 років записую ім'я кожної людини, яка мені дзвонить. Навіть якщо людина не замовила тур, вона зателефонує мені через рік, і я звернуся до неї по імені.
Ти маєш завжди думати про клієнта. Відповідайте в месенджерах так само, як ви спілкуєтесь, смайлики — це класно. Якщо ви втомилися відповідати — передивіться свій графік і навантаження. Мій стиль комунікації – це ввічливість, не дивлячись ні на що.
На карантині я намагалася не панікувати і знайти баланс. Пройшов, наприклад, лише тиждень (карантину), а вже багато фотографів пропонували 50% знижки на свої фотосесії, хоча тільки вчора оголосили карантин. Тоді що подумають про тебе ті, хто вчора заплатив повну ціну? Професіонали почали панікувати і це не дуже добре відображається на репутації.
"Шукай" — це проєкт про історію Києва у бронзових міні-скульптурах. Спочатку я побачила скульптурки в Ужгороді, а потім дізналася, що подібне є в багатьох містах світу. Я зрозуміла, що міні-скульптури треба робити в Києві і десь через рік почала реалізовувати. Я написала список з шести скульптур (котлета по-київськи, каштан, торт, сухе варення, фонтан і слоник), які точно хотіла б побачити у місті.
Я зрозуміла, що фінансувати ці скульптурки можуть бізнесмени та компанії, для яких любов до Києва — це важлива частина життя. Почала з того, що домовилась із ресторатором Дмитром Борисовом (я була з ним знайома) встановити котлету по-київськи біля його ресторану. Я знайшла майстрів-скульпторів і ми зробили перший підхід (міні-скульптура котлети по-київськи знаходиться на підвіконні ресторану Борисова «Сhicken Kyiv»). Пізніше я зрозуміла, що Діма, як відомий ресторатор, допоміг в промоції проєкту, але це не було продуманою стратегією. За це я йому дуже вдячна.
На початку я не знала, як сприймуть цю ідею, чи буде далі друга, третя скульптура. Партнерів шукала сама. Комусь я писала листи із пропозицією, когось шукала через друзів з проханням дати мені контакт.
В 2018-2019 роках після відкриття кожної скульптури на наступний день мені приходили запити від компаній, які хочуть подарувати місту скульптуру (наразі відкрили 28 міні-скульптур, – ред.). У 2020-му році ми мали відкрити 12 скульптур, але відкриємо чотири.
Над однією скульптурою команда працює 2-3 місяці. Найскладніше в цьому проєкті — знайти локацію і отримати дозвіл на встановлення скульптури на історичній будівлі, адже нам потрібна локація, яка охороняється і знаходиться під відеонаглядом.
Проєкт цей неприбутковий. Але зараз в проєкті кожна людина отримує гонорар, який повністю фінансується меценатами.
Що стосується мене, то в 2018 році в мене гонорару не було, а в 2019 році він з'явився.
15 березня всі мої клієнти березня та квітня відмінили екскурсії. Я думала, щось зі мною сталося, я стала поганим екскурсоводом. Це був стрес, тому що 85% моїх клієнтів були іноземцями. Деяким клієнтам я сама запропонувала повернути гроші (коли ти працюєш з передоплатою – важливо не витрачати ці гроші одразу, а залишити, раптом що).
Мені пощастило, бо в мене була фінансова подушка, я давно не витрачаю всі гроші, які заробляю. На карантині я побачила, що в багатьох людей фінансових запасів є на 2-3 дні, або взагалі немає. Тоді я записала відео у соцмережах з моїми думками з цього приводу. Багато моїх друзів теж почали відкладати гроші саме на карантині. Всі зрозуміли, що це спасіння, тому що ти фактично відкладаєш не гроші, а час, який можеш витратити на подорож, на лікування та інше.
На ідею створення онлайн-екскурсій для дітей мене наштовхнула телеведуча під час інтерв'ю, яка спитала, чи не думаю я проводити екскурсії дітям, які вдома з батьками, сидять в них на голові. Я адаптувала цю ідею так: я сиджу вдома з презентацією, показую фотографії міста, додаю мишеня, який подорожує Києвом – цим мишеням стала моя іграшка на ім'я Мічман і подорожую з дітьми Києвом онлайн. Самі заняття з презентацією і завданнями я готувала 5-6 годин, а працювала з дітьми 45 хвилин.
Я зробила дві безкоштовні екскурсії, був повний аншлаг, батьки відразу відреагували. Я зрозуміла, що буду продавати цей формат: квиток на родину коштував 100 гривень. Це підтримувало мене на карантині, бо в мене, наприклад, було 10 сімей, які стабільно купували екскурсії. Пізніше я запровадила абонемент — 5 екскурсій за 330 гривень. Спочатку я проводила всі екскурсії онлайн, а потім записала їх для тих, хто хоче дивитися без прив'язки до часу.
Онлайн-екскурсії для дорослих же почалися з моєї лекції "5 надихаючих історій про Київ" 6 березня на заході "Київнес". А 16 березня я зрозуміла, що можу провести онлайн-ефір у Фейсбуці і розповісти ці історії всім охочим. Це було безкоштовно.
"5 надихаючих історій про Київ" – це історії про людей. Про Владислава Городецького (відомий архітектор), Ігоря Сікорського (видатний авіаконструктор, автор літаків-велетнів), Валентину Саніну-Шлеє (це модниця, яка ввела декорування шиї та балетки на стрічках. Вона відкрила модний будинок, який називався "Валентина" в Парижі, була першою жінкою, яка для реклами свого бренду обрала себе, а не модель), Сержа Лифаря (один з найвидатніших балетних працівників та хореографів) та скульптурку слоника – фонтан, який у вигляді слона стояв на місці арки Дружби народів.
Я готувала курс для екскурсоводів "Сила рекомендації" задовго до пандемії, і розповідати про нього почала в листопаді минулого року, а сам курс був запланований саме на березень-квітень 2020.
Курс коштував від 2 000 гривень, у групі було 44 людини, тож запит на такий продукт був. Я створила цей курс для гідів-професіоналів, це був курс про підвищення кваліфікації у сфері комунікацій. Ми говорили про професію, про різні підходи, про комунікацію з клієнтом. Я розповідала, що наразі треба вкладатися в свій сайт, писати статті, безкоштовні маршрути, партнеритися з брендами, робити ту роботу, на яку в нас немає часу, коли ми проводимо екскурсії. Я, наприклад, на карантині опублікувала 10 прогулянкових безкоштовних маршрутів.
Це не завжди було просто — в якості лектора щось розповідати людям. Бо тобі потрібно створити чітку структуру навчання, написати весь контент, продумати домашні завдання, створити презентації під кожне заняття, а потім комунікувати з групою, яка хоче дізнатися від тебе все. На це йде багато ресурсів. Але віддача дуже надихає мене рухатися далі в сфері онлайн-освіти.
Я запустила ці курси, тому що не могла цим не ділитися. Коли ти чогось досягаєш, хочеться поділитися своїм досвідом з людьми та навчити підприємців тих інструментів, які працюють в тебе (курс стартував 17 листопада — ред).
Цей курс не про гроші, бо я даю 10 годин контенту за 3 тисячі гривень (це найдешевший пакет, там є декілька на вибір — ред.) Але те, скільки я витрачаю на це часу, не зрівняється з моїми доходами від екскурсій. На презентацію одного заняття я витрачаю по 8-10 годин, занять в курсі пять-шість. Плюс треба написати контент для занять та відрепетирувати їх. Зараз я на етапі вкладання ресурсів в цей напрямок і розумію, що два-три роки для нової діяльності — це нормально. Ці курси я роблю на перспективу, потім, можливо, вони стануть прибутковим проєктом.
Наступного року в мене будуть окремо курси для гідів та окремо для підприємців.
По-перше, в Україні є культ роботи самого на себе, це доволі модно, усюди транслюється. По-друге, у кожної людини є ідея, чим вона могла би займатися, крім роботи. І не одна ідея, а двадцять тисяч. Кожна людина хотіла б спробувати хоча б одну таку ідею реалізувати.
По-третє, люди розуміють, щоб не сталося, вони завжди зможуть працювати на себе. Так, це зовсім інші ризики, але ти залежиш від себе.
В мене було виснаження через онлайн-екскурсії, бо, як не дивно, я більше втомлювалася від проведення 45-хвилинної онлайн-екскурсії, ніж від проведення двогодинної екскурсії в місті для 50 людей. Але це була правильна стратегія: продовжувати працювати і не забути, як це: проводити екскурсії. Я навіть робила спеціально онлайн-екскурсії і українською, і російською мовами.
11 травня ввели перші пом'якшення після локдауну. Чи було меня боязно? Так. В травні в мене було всього шість екскурсій, деякі гості були в масках навіть на вулиці. Потім ми почали проводити екскурсії на яхті (Юля з хлопцем мають власну яхту "Джуді"), там розміщуються 4 людини, це відкрите повітря на Дніпрі, тому було безпечно.
В червні я презентувала формат екскурсій на самокатах, це класно – ти їдеш по місту, роздивляєшся його та іноді зупиняєшся, щоб послухати екскурсовода.
Влітку я подорожувала Україною. Внутрішній туризм існує. Одеса почуває себе супер, в них немає карантину, в них все класно. Ми гуляли з трьома екскурсоводами, один з них – Марія Склярук навіть організувала нам індивідуальну екскурсію в Одеський оперний театр.
Це просто нереальна архітектурна перлина України. Нам розповідали, як під кожним кріслом знаходиться повітрявідвід, вентиляція. Бачили б ви їхні куліси, як вони зберігають декорації, як зроблені ложе, як там звук відбивається від стін. Для нас в цей час Одеса відкрилася по-іншому і через індивідуальні екскурсії і через те, що ми побували в оперному театрі. Ми дізналися місто зсередини.
Звісно, дуже постраждала готельна сфера. Я знаю власників, які за найбільш оптимістичними прогнозами говорять про 70% завантаження готелів тільки в 2023-му році.
Полтава дуже сподобалася, там є що подивитися, на два дні поїхати – супер. Можливо там не так все модненько як в Києві, але нам дуже сподобалося. Смачно, є історія та тиша, якою можна насолодитися.
Радомишль – ми їздили туди з друзями на декілька годин, а потім вечеряли в ресторані, коли поверталися до Києва. Це теж варіант куди поїхати на один день, при музеї є готель і там можна залишитися на ніч.
Я зрозуміла, що в Україні тільки приватні музеї або території можуть бути доглянутими, тому що в них вкладають душу і там є "хазяїн", якому не все одно. Радомишль і музей ікон – це приватна історія (цей музейний комплекс створений лікарем Ольгою Богомолець — ред.).
Іноді треба уповільнитися, відійти в сторону і не панікувати. В той же час треба не зупинятися і продовжувати працювати. Також я зрозуміла, що моральні стосунки в парі – це дуже важливо і в ізоляції проявляється те, скільки напруги ви можете витримати. Тому що не зрозуміло, що буде з роботою в тебе, в нього і скільки ви взагалі можете пережити.
– За виборами я, звісно, слідкувала. Я рада, що мером Києва обрали Кличка, це людина за часів якої багато чого в Києві було змінено. І як екскурсовод, який починав працювати в 14-му році, можу сказати, що працювати стало краще. Мені є що показувати, вулиці ремонтуються, відкриваються нові парки. Завдяки новому мосту та велодоріжкам в центрі, я розробила екскурсії на самокатах.
– Величний, вільний, місто з можливостями.
– Музей науки, відкриття коворкінгу на Ярославому Валу "Перемога Space", останній Кураж (те, що вони взагалі провели 4 куражі в цей час – це просто фантастика).
– Дивує, що тут смачно, дешево, багато різних подій, люди приємні в спілкуванні, є різноманітні формати і концепції ресторанів/ барів.
– Надихає те, що я корисна людям, що потрібна моя екскурсія, мій курс, кожна моя скульптурка. І кожен мій продукт.
– Котлета по-київськи
– Сухе варення
– На самокаті, звичайно. А краще на яхті (сміється).
– Музей історії України
– Зараз це Липки, у мене скоро навіть з'явиться екскурсія по Липкам. Це район, де знаходиться театр імені Івана Франка, будинок з химерами, вулиця Інститутська та Шовковична.
Дар'я Трохимович, "Рубрика"
Фото з архіву Юлії Бевзенко
“Рубрика” розповідає, як молодь доєднується до розмінування українських територій. Читати більше
“Рубрика” разом з лікарками склала список з 12 універсальних подарунків, які допоможуть вашим близьким подбати… Читати більше
Дмитро Демченко родом з Дружківки, що на півночі Донецької області. До Збройних сил України вирішив… Читати більше
Вибір різдвяних і новорічних подарунків — це можливість не лише порадувати близьких, а й підтримати… Читати більше
Війна змусила шість мільйонів українців виїхати з України за кордон, а ще стільки ж стали… Читати більше
Unwrap the joy of Ukrainian Christmas with Rubryka! Embrace traditions, enjoy festive foods, and create… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.